2-з/754/43/21
Справа № 754/3606/21
іменем України
10 березня 2021 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
В провадження суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування кв. АДРЕСА_1 .
До суду зі сторони позивача заява про забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на кв. АДРЕСА_1 .
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що предметом позову є визнання недійсним договору дарування вказаної квартири, при цьому, не вжиття заходів забезпечення позову вказаних в заяві може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки є ризик відчуження відповідачем спірної квартири.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. У відповідності до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту.
Відповідно до ст. 149 ч. 2 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Зі змісту п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Враховуючи викладене, з наведених в заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову є взаємопов'язаний з таким способом забезпечення позову як накладення арешту на майно, а невжиття вказаних заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звертається до суду.
Заявником обґрунтовано наявність зв'язку між зазначеними вище заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування таких заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача, при цьому не призведе до суттєвого дисбалансу прав учасників справи.
Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення в межах забезпечення позову.
У відповідності до ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню - виконавчий збір не стягується.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.
У зв'язку з викладеним у випадках накладення арешту для забезпечення позовних вимог, заява стягувача до державної виконавчої служби не направляється, виконавчий збір не стягується.
Керуючись ст. ст. 149, 150, 151, 153 ЦПК України, суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування шляхом накладення арешту на кв. АДРЕСА_1 .
Ухвалу негайно направити до Деснянського РВ ДВС м. Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (м. Київ, вул. Бальзака, 64) для виконання.
Строк пред'явлення до виконання ухвали суду - один рік.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання протягом п'ятнадцяти днів, з дня складання її повного тексту.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.
Стягувач: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .
Боржник: ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
Повний текст ухвали суду складено 09.03.2021.
Суддя