Справа № 752/6024/21
Провадження № 2/752/5684/21
про відмову у відкритті провадження
10 березня 2021 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Кахно І. А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - акціонерне товариство «БМ-2018», про зняття арешту з нерухомого майна,
До Голосіївського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Голосіївське РВ ДВС у місті Києві ЦМУ МЮУ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - акціонерне товариство «БМ-2018» (далі - АТ «БМ-2018»), про зняття арешту з нерухомого майна.
Вивчивши матеріали позовної заяви, вважаю за необхідне відмовити у відкритті провадження з наступних підстав.
Законодавець у частині першій статті 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що на примусовому виконанні у Голосіївському РВ ДВС у місті Києві ЦМУ МЮУ перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 752/18904/14-ц від 07 травня 2015 року, виданого Голосіївським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «БМ Банк» боргу у розмірі 51 710,87 грн.
У ході примусового виконання, 11 липня 2016 року державним виконавцем Маріуцою Т. В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 51599210.
07 вересня 2016 року державним виконавцем Маріуцою Т. В. винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта 07 вересня 2016 року накладено арешт нерухомого майна боржника ОСОБА_1 на підставі постанови Голосіївського РВ ДВС у місті Києві ГТУЮ у м. Києві від 07 вересня 2016 року, про зняття якого позивач звернувся до суду з указаним позовом.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Як роз'яснено у пунктах 1 та 5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження».
Оскільки ОСОБА_1 був відповідачем у цивільній справі № 752/18904/14-ц, яка розглядалася Голосіївським районним судом міста Києва і відповідно боржником у виконавчому провадженні № 51599210, даний спір не пов'язаний з належністю майна, на яке накладено арешт, арешт накладено на майно ОСОБА_1 з метою забезпечення реального виконання рішення суду, то останній не може виступати позивачем у даній справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.
За змістом поданої позовної заяви між сторонами немає спору про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, тому заява ОСОБА_1 про звільнення майна з під арешту повинна розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у даній цивільній справі.
Такий висновок відповідає постановам Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 607/3894/17 та від 02 червня 2020 року у справі № 201/10187/18.
На підставі викладеного та керуючись, пунктом 1 частиною другою статті 186, 260, 353 ЦПК України, суд,
У відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - акціонерне товариство «БМ-2018», про зняття арешту з нерухомого майна відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 10 берзня 2021 року.
Суддя І. А. Кахно