Справа 752/2243/20
провадження № 2-др/752/21/21
05.03.2021 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі судді Чередніченко Н.П.
за участю секретаря Шевчук М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві заяву відповідача про розподіл судових витрат по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
в провадженні суду перебувала цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В лютому 2021 року стороною відповідача було подано до суду заяву про розподіл судових витрат, пов'язаних із отриманням правової допомоги. В обґрунтування заяви зазначено, що подача позову до суду і неявка представника позивача в судові засідання, на думку сторони відповідача, є необґрунтованими діями позивача, а тому відповідач, посилаючись на ч. 5 ст. 142 ЦПК України, вимушена звернутись до суду із даною заявою та просить суд здійснити розподіл судових витрат, стягнувши із позивача на користь відповідача витрати, пов'язані із отриманням правової допомоги в сумі 3000,00 грн.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити за наступних підстав.
Судом встановлено, що в лютому 2020 року до суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості Позивач в силу вимог закону звільнена від сплати судового збору.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11.02.2021 року, цивільну справу було залишено без розгляду, в зв'язку із неявкою представника позивача в судові засідання.
Сторона відповідача вказує, що судом не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, зокрема, які понесені відповідачем та пов'язані із отриманням правової допомоги, а тому на підставі ст. 142 ЦПК України, понесені відповідачем судові витрати підлягають розподілу.
Перевіряючи обґрунтованість вимог заяви, суд приймає до уваги те, що відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Встановлено, що судом було залишено цивільну справу без розгляду, однак, підстав вважати, що позивачем було подано позов та/або його дії в ході розгляду справи були необґрунтованими, немає.
Згідно із ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Таким чином сам факт звернення позивача до суду з даним позовом, проведення у справі судових засідань, подання сторонами клопотань, - не може вважатись необгрунтованими діями в розумінні ст. 142 ч. 5 ЦПК України.
Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Окремо варто зазначити про те, що стороною відповідача до заяви не долучено доказів на підтвердження фактичної оплати відповідачем послуг адвоката в сумі 3000,00 грн., а наявний акт приймання-передачі наданих послуг і виконаних робіт від 19.02.2021 року, на переконання суду, не свідчить про фактичне понесення відповідачем та отримання адвокатом, відповідно, зазначеної суми коштів.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що стороною відповідача не доведено те, що дії сторони позивача у даній справі були необгрунтованими, внаслідок чого стороною відповідача були понесені судові витрати, пов'язані із отриманням правової допомоги, а також судом не встановлено підстав з якими закон пов'язує можливість стягнення та/або компенсації судових витрат, пов'язаних із отриманням правової допомоги, зокрема, із позивача на користь відповідача, суд вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 142 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.
Відповідно до п. 15.5 розділу 15 ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя Н.П. Чередніченко