Справа № 700/732/20
Номер провадження 2-др/700/2/21
іменем України
11 березня 2021 року Лисянський районний суд Черкаської області у складі: головуючого-судді: Пічкура С.Д., за участю секретаря судового засідання: Сіденко Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Лисянка заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бердичевського Олександра Валерійовича про стягнення судових витрат,
встановив:
До суду 25 лютого 2021 року надійшла заява представника відповідача про розподіл судових витрат, а саме стягнення з позивача на користь відповідачки ОСОБА_1 43 000 грн. витрат на правничу допомогу.
Заяву зокрема обґрунтовує тим, що рішенням суду від 11 лютого 2021, за відсутності сторони відповідача ОСОБА_1 , яка завчасно клопотала про розгляд справи за її відсутності, судом було винесено рішення у справі, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 , про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини - відмовлено. З повним текстом Рішення сторона Відповідача ознайомилася 18.02.2021 року.
Як вбачається за даного рішення, судом не було вирішення питання про розподіл судових витрат по даній справі.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК, під час ухвалення рішення суд вирішує, в тому числі, наступне питання: як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК, у резолютивній частині рішення зазначається - розподіл судових витрат.
Статтю ст. 133 ЦПК визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1)на професійну правничу допомогу;
2)пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4)пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідачем ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву було зазначено орієнтовний попередній розрахунок витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Учасники судового розгляду про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, у судове засідання не з'явились.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ст. 270 ЦПК України).
Представник позивача ОСОБА_3 проти задоволення заяви про розподіл судових витрат подав до суду письмове заперечення в якому зокрема зазначив, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у справі, розмір витрат є надто завищеним та не відповідає складності справи, обсягу виконаної роботи, розмір витрат не підтверджений належними доказами.
Як передбачено ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК), та становлять одну із складових судових витрат (ч. 1 ст. 133 ЦПК).
Відповідно до ч.5 ст.135 ЦПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів ч. 4 ст. 137, ч. 7 ст. 139 та ч. 3 ст. 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: (1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); (2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); (3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; (4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: (1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; (2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; (3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 246 ЦПК, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідачка подала клопотання про розгляд справи без її участі, але до цього клопотання докази щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі (у даному випадку - до виходу суду для ухвалення рішення) не надала. Заяву про неможливість подати відповідні докази суду у зазначений строк також не надала.
Крім цього, ключовим відповідачем у справі є особа, яка у встановленому порядку прийняла спадщину, це ОСОБА_4 , про що вказано у рішенні суду та останній заяви про розподіл судових витрат не подав.
Більше того, згідно з положеннями ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону № 5076 до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 43000,00 грн., представником позивача надано до суду: договір про надання правової допомоги, додаткова угода, акт здачі приймання виконаних робіт, звіт, акт приймання-передачі грошових коштів.
Разом з тим, відповідачем не надано квитанції про підтвердженням понесених нею витрат на правничу допомогу згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та відповідних стандартів бухгалтерського обліку.
Також необхідно відмітити, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є необґрунтованим та не пропорційним до предмета спору та обставин перебігу судового розгляду, на врахування чого вказує і касаційний суд у своїх постановах, на які посилається сам представник відповідачки у поданій заяві.
Отже, вимоги представника відповідачки про стягнення з позивача на користь відповідачки понесених процесуальних витрат не є обґрунтованим, а тому задоволенню не підлягають.
Виходячи з викладеного та керуючись ст. 141, 246, 260, 270 ЦПК України, суд,
постановив:
Відмовити у прийнятті додаткового рішення за заявою представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Бердичевського Олександра Валерійовича про стягнення судових витрат,
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Лисянський районний суд Черкаської області. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С. Д. Пічкур