Справа № 569/1601/21
11 березня 2021 року м. Рівне
Рiвненський мiський суд Рівненської області
в складі головуючого судді Першко О.О.,
секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,
за участю представника позивача Шевчука В.В.,
представника відповідача Ярмолюка І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в мiстi Рiвному спpаву за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби України про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил №0656/20400/20 від 30 грудня 2020 року,
ОСОБА_1 (далі - позивач), діючи через свого представника адвоката Шевчука В.В., звернувся до суду із адміністративним позовом до Поліської митниці Держмитслужби України, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил №0656/20400/20 від 30 грудня 2020 року.
В обґрунтування позову посилається на те, що 30 грудня 2020 року заступником начальника Поліської митниці винесено постанову в справі про порушення митних правил № 0656/20500/20, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів в сумі 154 150 грн. 86 коп.
В постанові зазначено, що ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він вчинив дії спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів в сумі 51 383 грн. 62 коп., тобто заявив в митній декларації неправдиві відомості щодо відправника товару, вартості товару необхідні для визначення митної вартості самого товару та надав з цією метою органу доходів і зборів документи, що містять такі відомості. Вказує, що будь-яких доказів, які б однозначно вказували на наявність умислу ОСОБА_1 на ухилення від сплати обов'язкових платежів, митним органом не відшукано. Зазначає, що позивач діяв добросовісно, без жодного умислу щодо заявлення неправдивих відомостей щодо транспортного засобу та заниження митної вартості, адже пред'явив до митного оформлення виключно ті документи, які були йому передані, та які ніким не скасовані чи визнані недійсними, що свідчить про відсутність в діях позивача прямого умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.
Посилання відповідача на той факт, що експертна декларація MRN № 18LTLC0100EK0FFA90 є належним доказом вчинення позивачем правопорушення не відповідає дійсності. Сама по собі експортна декларації доводить лише факт оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Литовській Республіці.
Крім цього, заявлена декларантом митна вартість транспортного засобу згідно з митною декларацією IM40ДЕ № UA204010/2018/221154 визначена платником та погоджена самим митним органом за передбаченим ст. 64 МК України резервним методом. Тобто, при проведенні митних формальностей митний орган самостійно досліджував та був зобов'язаний встановити митну вартість на автомобіль, який переміщується на митну територію України.
11 березня 2021 року представником відповідача ОСОБА_2 було подано до суду відзив, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки згідно Акта від 12 серпня 2020 року № 59/20/7.8-19-02/ НОМЕР_1 про результати документальної невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 05 жовтня 2018 року № UA204010/2018/221154, було встановлено, що ОСОБА_1 з метою неправомірного зменшення розміру митних платежів надав митному органу документ купівлі-продажу, що містить неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару.Заявлена вартість транспортного засобу відповідно до митної декларації від 05 жовтня 2018 року №UA204010/2018/221154 до митного оформлення на митній території України є нижчою, ніж вартість товарів, яка міститься в документах, що надійшли від митних органів Литовської Республіки, зокрема в експортній декларації від 29 вересня 2018 року №18LTLC0100EK0FFA90 та рахунку від 12 вересня 2020 року №TOL2713. Відтак в діях позивача міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, оскільки при митному оформленні товару за митною декларацією від 05 жовтня 2018 року № UA204010/2018/221154 ОСОБА_1 заявив недостовірні відомості щодо митної вартості товару, що призвело до несвоєчасного, недостовірного та неповного нарахування та сплати митних платежів, що справляються у разі ввезення товарів на митну територію України.
Представник позивача адвокат Шевчук В.В. в судовому засіданні просив позов задовольнити з підстав у ньому наведених.
Представник відповідача Ярмолюк І.М. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши представників сторін, дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 30 грудня 2020 року першим заступником начальника Поліської митниці Держмитслужби Івановим І.І. винесено постанову в справі про порушення митних правил № 0656/20500/20 відносно позивача.
Як зазначено у оскаржуваній постанові, 07 вересня 2020 року в Поліську митницю Держмитслужби листом Київської митниці Держмитслужби від 07 вересня 2020 року вих. № 7.8-3/19/7/17575 направлено Акт від 12 серпня 2020 року № 59/20/7.8-19-02/ НОМЕР_1 про результати документальної невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 05 жовтня 2018 року № UA204010/2018/221154.
Перевірка проводилась відповідно до наказу Київської митниці Держмитслужби № 280 від 28 липня 2020 року.
В ході проведення документальної невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 встановлено наступне.
05 жовтня 2018 року фізичною особою ОСОБА_1 за митною декларацією № UA204010/2018/221154 ввезено товар “вантажний автомобіль марки FIAT моделі DUCATO, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_2 », фактурна вартість 3 600 Євро. Митна вартість 137 570 грн. 09 коп.
До товару застосовано ставку ввізного мита у розмірі 10%, акцизний збір на транспортні засоби з двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення у розмірі 0,02 Євро за 1см3 та податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання в розмірі 20%.
Відповідно до інформації, отриманої від Рівненської митниці ДФС, наданої Департаментом організації протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ДФС України щодо одержаних матеріалів від митних органів Литовської Республіки (лист митних органів Литовської Республіки від 04 лютого 2019 року №(20.4/05 )3В-1008 з додатками) стосовно надання адміністративної допомоги у підтвердженні факту експорту ввезення на митну територію України та митного оформлення транспортного засобу марки FIAT моделі DUCATO, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_2 , що надійшов до Департаменту організації протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ДФС України листом від 13 березня 2019 року №8160/7/99-99-20-02-01-17 встановлено розбіжність щодо вартості транспортного засобу.
Митними органами Литовської Республіки надано копію експортної митної декларації від 29 вересня 2018 року № 18LTLC0100EK0FPА90 та рахунку від 12 вересня 2020 року №TOL2713, на підставі яких було здійснено експорт транспортного засобу марки FIAT моделі DUCATO, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_2 .
За результатом порівняння даних, отриманих від митних органів Литовської Республіки, з відповідними даними, що зазначені у митній декларації від 05 жовтня 2018 року №UА204010/2018/221154, та документах, на підставі яких здійснено митне оформлення транспортного засобу марки FIAT моделі DUCATO, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_2 на митній території України, встановлено, що відомості країни призначення та походження, найменування, серійний номер, свідоцтво про реєстрацію та характеристики, співпадають, проте, виявлено розбіжності щодо вартості транспортного засобу.
Відповідно до експортної декларації від 29 вересня 2018 року №18LTLC0100EK0FFA90 та рахунку від 12 вересня 2020 року №TOL2713, загальна вартість транспортного засобу марки FIAT моделі DUCATO, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_2 становить 9 200 Євро.
Однак, згідно інформації, яка міститься у митній декларації від 05 жовтня 2018 року №UA204010/2018/221154 та документів, наданих фізичною особою ОСОБА_1 до митного оформлення, на підставі яких здійснено митне оформлення товару на митній території України, вартість транспортного засобу (з урахуванням здійснено коригування митної вартості) складає 4 245,08 Євро (визначена вартість транспортного засобу складає 137 570,09 грн.).
Враховуючи зазначене, заявлена вартість транспортного засобу відповідно до митної декларації від 05 жовтня 2018 року №UA204010/2018/221154 до митного оформлення на митній території України є нижчою, ніж вартість товарів, яка міститься в документах, що надійшли від митних органів Литовської Республіки.
Таким чином, митна вартість транспортного засобу марки FIAT моделі DUCATO, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_2 під час митного оформлення на митній території України повинна була становити 298 143,92 грн. у розрахунку по курсу НБУ на день митного оформлення митної декларації від 05 жовтня 2018 року №UA204010/2018/221154.
Митне оформлення транспортного засобу марки FIAT моделі DUCATO, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_2 за митною декларацією від 05 жовтня 2018 року № UA204010/2018/221154, який надійшов на адресу фізичної особи ОСОБА_1 здійснено шляхом подання документів, що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення його митної вартості, що призвело до несплати митних платежів в повному обсязі.
Таким чином, за результатами документальної невиїзної перевірки, встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 з метою неправомірного зменшення розміру митних платежів надав митному органу документ купівлі-продажу (Transport priemones pirkimo-pardavimo sutartis) №б/н від 28 вересня 2018 року, що містить неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару (автомобіля марки FIAT моделі DUCATO, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_2 ).
При митному оформленні товару за митною декларацією від 05 жовтня 2018 року № UA204010/2018/221154 громадянин ОСОБА_1 заявив недостовірні відомості щодо митної вартості товару, що призвело до несвоєчасного, недостовірного та неповного нарахування та сплати митних платежів, що справляються у разі ввезення товарів на митну територію України на загальну суму 51 383,62 грн., в тому числі ввізне мито - 16 057,38 грн., податок на подану вартість - 35 326,34 грн., чим вчинив порушення митних правил, передбачене ч.1 ст. 485 МК України.
14 грудня 2020 року в адресу Поліської митниці Держмитслужби надійшли пояснення громадянина ОСОБА_1 (вх. № 14051/13-20 від 14 грудня 2020 року). В своєму поясненні громадянин ОСОБА_1 вказує, що висновки, які зроблені в акті перевірки від 12 серпня 2020 року № 59/20/7.8-19-02/ НОМЕР_1 не відповідають фактичним обставинам, базуються на сумнівних та недостовірних документах.
Разом з тим громадянин ОСОБА_1 не надав жодного доказу, який би спростував висновки, викладенні в акті перевірки, так само не надав жодного документу, який би вказував на те, що даний акт складений з порушенням норм матеріального та процесуального права (рішення, ухвали суду).
Постановою в справі про порушення митних правил № 0656/20400/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів в сумі 154 150 грн. 86 коп.
Статтею 485 Митного кодексу України передбачена адміністративна відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Зі змісту даної норми випливає, що склад порушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України обумовлює наявність в діях особи особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу.
Відповідно до частини 1 статті 486 Митного кодексу України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Згідно із статтею 489 Митного кодексу України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 3 статті 335 Митного кодексу України, разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про: 1) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами; 3) транспортні (перевізні) документи; 4) комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію; 5) у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; 6) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв'язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень); 7) у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару; 8) у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; 9) у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму; 10) у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів; 11) у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.
Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України (частина перша статті 51 Митного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документи, які підтверджують митну вартість, визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
Із постанови в справі про порушення митних правил № 0656/20400/20 від 30 грудня 2020 року вбачається, що позивачем для митного оформлення транспортного засобу було подано митну декларацію від 05 жовтня 2018 року № UA204010/2018/221154 та документ купівлі-продажу (Transport priemones pirkimo-pardavimo sutartis) №б/н від 28 вересня 2018 року. Доказів, що подані позивачем документи скасовані чи визнані недійсними суду не надано.
Окрім того, відповідачем не подано суду доказів наявності у позивача інших документів, ніж ті, які подані до митного органу.
Натомість, підставою для складення Акта від 12 серпня 2020 року № 59/20/7.8-19-02/ НОМЕР_1 , на який посилається представник відповідача, і в подальшому притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, були документи, одержані від митних органів Литовської республіки, а саме експортна митна декларація Литовської Республіки від 29 вересня 2018 року №18LTLC0100EK0FFA90 та рахунок від 12 вересня 2020 року №TOL2713.
Суд зазначає, що експортна митна декларація доводить лише факт початку оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Литовській Республіці. При цьому, офіційного перекладу експортної митної декларації Литовської Республіки від 29 вересня 2018 року №18LTLC0100EK0FFA90 та рахунку від 12 вересня 2020 року №TOL2713, які складені на іноземній мові та долучені до матеріалів справи, представником відповідача надано не було.
Відтак вважати, що документи митних органів Литовської Республіки і складений на їх підставі Акт є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості позивача у порушенні митних правил та доказами, які доводять наявність у його діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів в повному обсязі шляхом надання неправдивих відомостей щодо вартості товару, підстав немає.
За змістом ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Однак матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів, які вказували на наявність умислу позивача на вчинення дій, передбачених ст.485 Митного кодексу України.
Таким чином, відповідач як суб'єкт владних повноважень не з'ясував належним чином всіх обставин, які мають значення для справи, не довів наявність умислу в діях позивача, спрямованого на вчинення порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, а також переслідування мети, спрямованої на неправомірне зменшення розміру митних платежів.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про відсутність в діях позивача складу порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, а також про невідповідність висновків, що містяться в оскаржуваній постанові про порушення митних правил фактичним обставинам справи, що є підставою для її скасування.
Оцінка доказів здійснюється судом за правилами ст. 86 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом з дотриманням процесуальної форми її розгляду.
Згідно положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач суду не надав, доводи позивача, якими він заперечує постанову, не спростував.
З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд дійшов висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, а тому постанова в справі про порушення митних правил № 0656/20500/20 від 30 грудня 2020 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 154 150, 86 грн. підлягає скасуванню як незаконна, а провадження у справі закриттю.
Щодо вимоги про визнання постанови у справі про порушення митних правил № 0656/20400/20 від 30 грудня 2020 року протиправною, суд вважає за необхідне зауважити на таке.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Суд зазначає, що в даному випадку, з огляду на положення ст. 286 КАС України, належним та ефективним способом захисту прав позивача є скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, тому в задоволенні позовної вимоги про визнання постанови протиправною слід відмовити.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, беручи до уваги положення КАС України, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Поліської митниці Держмитслужби України судових витрат у розмірі 454 грн. 00 коп.
Керуючись ст. 9, 19, 72-77, 241-246, 255, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби України про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил №0656/20400/20 від 30 грудня 2020 року - задовольнити частково.
Постанову в справі про порушення митних правил № 0656/20400/20 від 30 грудня 2020 року, винесену відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 485 Митного кодексу України скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Поліської митниці Держмитслужби України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Рівненський міський суд Рівненської області до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Поліська митниця Держмитслужби України, місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 104, м. Рівне, код ЄДРПОУ 43350097.
Повне судове рішення складене 11 березня 2021 року.
Суддя О.О. Першко