Провадження № 4-с/537/3/2021
Справа № 2-2403/2008
01.03.2021 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі: головуючої судді Фадєєвої С.О., за участю секретаря Посмітної О.М., скаржника ОСОБА_1 , представника скаржника Ковальчука О.М., представника Автозаводського ВДВС у м. Кременчуці Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Шамало Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця,
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця, згідно якої просить поновити йому строк на оскарження постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Автозаводського ВДВС у м. Кременчуці Північно-Східного МУМЮ (м. Суми) про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України від 01.03.2018 у виконавчому провадженні № 10259150.
На обґрунтування скарги зазначив, що на виконанні Автозаводського ВДВС у м. Кременчуці Північно-Східного МУМЮ (м. Суми) знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області по справі № 2-2403/08 від 12.11.2008, відповідно до якого з нього стягуються аліменти на утримання дитини на користь ОСОБА_2 в розмірі ј частини з усіх видів заробітку. В процесі примусового виконання виконавчого листа державним виконавцем Автозаводського ВДВС у м. Кременчуці Північно-Східного МУМЮ (м. Суми) Єпіфановою І.В. винесено постанову від 01.03.2018 про встановлення тимчасового обмеження йому, ОСОБА_1 , у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі, копія якої йому навіть не надсилалась і про яку він дізнався випадково. Вважає, що постанова державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів підлягає скасуванню. Зазначив, що згідно довідки Пенсійного фонду України форма ОК-5 від 18.12.2020 його доходи є значно меншими, ніж нараховано державним виконавцем. Окрім того, вказав, що з 15.07.2020 він перебуває на обліку у Кременчуцькому міськрайонному центрі зайнятості як безробітний та отримує допомогу по безробіттю. 03.08.2020 постановою державного виконавця було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках в усіх банківських установах. 04.09.2020 постановою державного виконавця звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Звернув увагу на те, що згідно довідки державного виконавця сума аліментів, яка підлягає стягненню з нього щомісячно складає від 1478 грн. до 2784 грн, за останні місяці 1159 грн., хоча допомогу по безробіттю він отримує у розмірі 1000 грн. щомісячно. Тобто заборгованість по сплаті аліментів виникла не внаслідок його ухилення від сплати аліментів, а внаслідок необґрунтованого завищення державним виконавцем сум, що підлягають стягненню з нього щомісячно, оскільки інших доходів, ніж допомоги по безробіттю він немає. В скарзі скаржник посилається на те, що строк звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця він не пропустив, оскільки він звертався до Центру надання безоплатної правової допомоги для надання йому допомоги і адвокат був йому призначений лише 14.01.2021. З урахуванням вищевикладеного просив скаргу задовольнити.
Представником Автозаводського ВДВС у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) надано письмові пояснення, де вказано, що на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавче провадження про примусове стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі ј частини з усіх видів заробітку платника аліментів щомісячно, починаючи з 08.10.2008 і до досягнення дитиною повноліття. 01.03.2018 державним виконавцем проведено розрахунок заборгованості по виконавчому провадженню, згідно якого станом на 01.03.2018 існувала заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 107258 грн. 77 коп., яка ніким не оспорювалася. У зв'язку з виниклою у боржника заборгованістю державним виконавцем 01.03.2018 була винесена постанова про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон. Окрім того, представником подано клопотання про залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення зі скаргою на дії державного виконавця та відсутністю клопотання про поновлення пропущеного строку. Дане клопотання мотивувала тим, що ще 23.03.2018 скаржник звертався до відділу з заявою про скасування постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, тобто про існування оскаржуваної постанови йому було відомо ще у березні 2018 року.
Скаржником ОСОБА_1 надано письмову відповідь та заперечення на клопотання про залишення скарги без розгляду, де останнім зазначено, що ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» не містить прямого обов'язку винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржнику у праві виїзду за межі України. На його, скаржника, думку при прийнятті такого рішення державний виконавець має врахувати не тільки інтереси стягувача, але і інтереси боржника та обставини, що зумовили виникнення заборгованості. Вказав на те, що державним виконавцем проведено розрахунок заборгованості без врахування тих відомостей, що він перебуває на обліку у центрі зайнятості та йому виплачується допомога по безробіттю, яка складає 1000 грн. До суду він звернувся зі скаргою без затягувань після того, як йому було призначено адвоката для надання правової допомоги.
У судовому засідання скаржник скаргу підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити. Додатково пояснив, що у березні 2018 року він звертався до державного виконавця та довідався, що державним виконавцем була винесена постанова про його тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. У 2018 році він не звертався до суду зі скаргою про скасування вищевказаної постанови, звернувся після призначення безкоштовного адвоката 14.01.2021 року.
Представник скаржника у судовому засіданні скаргу підтримав з підстав та мотивів, викладених у її тексті та просив скаргу задовольнити.
Представник Автозаводського ВДВС у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) у судовому засіданні заперечила проти задоволення скарги та просила залишити скаргу без розгляду у зв'язку з пропущенням скаржником строку звернення зі скаргою.
Стягувач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про день та час слухання справи повідомлялася.
Вислухавши учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, приходить до наступних висновків.
Встановлено, що рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31.10.2008 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 08.10.2008 і до досягнення дитиною повноліття. Вищевказане рішення набрало законної сили.
На підставі рішення суду ОСОБА_2 за її заявою було видано виконавчий лист, який був нею пред'явлений для виконання до державної виконавчої служби та на даний час перебуває на виконанні у Автозаводському ВДВС у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), виконавче провадження № 10259150.
01.03.2018 в рамках вищевказаного виконавчого провадження державним виконавцем Автозаводського ВДВС міста Кременчук ГТУЮ у Полтавській області Єпіфановою І.В. винесена постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. Дана постанова була направлена на адресу боржника ОСОБА_1 01.03.2021 за вих. № 17424, що підтверджується копією супровідного листа.
Згідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. В силу ч.1 ст. 448 цього Кодексу скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи, пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом ( п.а ч. 1, ч.2 ст. 449 ЦПК).
Десятиденний строк для оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця встановлений також статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду зі скаргою).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд виходить з того, що у законодавстві не міститься переліку таких поважних причин, їх слід з'ясовувати у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.
З'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові
В скарзі ОСОБА_1 не заперечує, що йому було відомо про наявність виконавчого провадження про стягнення з нього аліментів, що також підтверджується розрахунком заборгованості, долученим до скарги, з якого вбачається, що з доходів ОСОБА_1 проводилися стягнення у листопаді 2017, березні, квітні 2018, листопаді, грудні 2019, січні, березні, вересні та жовтні 2020.
Окрім того, в судовому засіданні ОСОБА_1 погодився, що про винесення оскаржуваної постанови йому стало відомо у березні 2018 року. Письмовими доказами також підтверджується, що 22.03.2018 ОСОБА_1 звертався до виконавчої служби з заявою, в якій просив скасувати в тому числі постанову про встановлення відносно нього тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Тобто, вбачається, що про існування оскражуваної постанови скаржнику було відомо ще у березні 2018 року, а зі скаргою на дії державного виконавця він звернувся лише 21.01.2021, майже через три роки, при цьому не надав суду доказів поважності причин пропуску звернення до суду зі скаргою, а тому відсутні підстави для його поновлення.
Доводи скаржника стосовно того, що він не отримував постанови не заслуговують на увагу, так як ОСОБА_1 знав про порушення свого права з 22.03.2018.
За викладених обставин суд приходить до висновку, що скаргу слід залишити без розгляду. Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 21.01.2021 в справі № 2-5398/11, залишення скарги без розгляду під час її розгляду по суті, а не при підготовці справи до розгляду не є порушенням процесуального закону, оскільки пропуск строку для звернення до суду із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця може бути виявлено як до, так і під час розгляду такої скарги по суті.
Керуючись ст.ст. 126, 127, 447 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд
Скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця - залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу подається до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: С.О.Фадєєва
Повний текст ухвали складено 05 березня 2021 року.