Київський апеляційний суд
Провадження № 11сс/824/2041/2021 Єдиний унікальний № 761/3261/21
Категорія: ст.ст. 303-304 КПК України
Головуючий в суді першої інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2
10 березня 2021 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши на відповідність вимогам ст. 396 КПК України апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2021 року, -
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Начальника Другого відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 від 19 січня 2021 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 62019000000001316 від 22 серпня 2019 року.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2021 року, постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд скарги в місцевому суді.
Матеріали судового провадження № 761/3261/21 надійшли до суду апеляційної інстанції - 09 березня 2021 року.
Перевіривши подану апеляційну скаргу, слід прийти до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження за поданою апеляційною скаргою, виходячи з наступного.
Так, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Начальника Другого відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 від 19 січня 2021 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 62019000000001316 від 22 серпня 2019 року.
Як зазначено в судовому рішенні, адвокатом ОСОБА_3 оскаржується лист Начальника Другого відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 від 19 січня 2021 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 62019000000001316 від 22 серпня 2019 року, яке, в розумінні ч. 3 ст. 110 КПК України, не є рішенням, а бездіяльністю, яка полягає у нерозгляді клопотання в порядку ст. 220 КПК України, та виходить за межі судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, здійснення якого покладається на слідчого суддю.
Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
В постанові Верховного Суду від 04 квітня 2019 року (справа № 494/6/18) зазначено, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку.
У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).
В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Відповідно до положень ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано параграфом 2 глави 26 КПК України.
Вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, викладено в частинах першій та другій статті 309 КПК України. Це ухвали, які стосуються обмеження свободи та особистої недоторканності, арешту майна, тимчасового доступу до певних речей і документів, відсторонення від посади, а також ухвали про відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування, про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження у ній. І цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає.
Постановлена у цьому провадженні ухвала слідчого судді, якою відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Начальника Другого відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 від 19 січня 2021 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 62019000000001316 від 22 серпня 2019 року - до вказаного переліку не входить.
Враховуючи викладене та правову позицію, викладену в Постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року у справі №757/37346/18-к, слід прийти до висновку про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2021 року.
Згідно з ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України слід відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2021 року та повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала.
Керуючись ст. 309, ч. 4 ст. 399 КПК України, -
У відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2021 року, якою відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Начальника Другого відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 від 19 січня 2021 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 62019000000001316 від 22 серпня 2019 року - відмовити.
Апеляційну скаргу з усіма доданими до неї документами повернути особі, яка її подала.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Суддя Київського апеляційного суду ОСОБА_2