копія
Справа № 2-а-11687/09/0470
Категорія статобліку 2.33
Іменем України
12 березня 2010 року м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В.М.
при секретарі Лоба Е.Г.
за участю:
представників позивача Макарової Т.П., Омельченка М.Г.
представника відповідача Мищенка П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом закритого акціонерного товариства Страхова компанія «Форт» до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визнання незаконними дій,-
11 вересня 2009 року закрите акціонерне товариство Страхова компанія «Форт» звернулось із адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», в якому позивач просить:
- визнати неправомірними дії реєстратора Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради щодо відмови закритому акціонерному товариству Страхова компанія «Форт» у державній реєстрації речових прав на нерухоме майно: реконструйоване нежитлове приміщення № ІІ на першому поверсі житлового будинку літ. А-9 загальною площею 88,7 кв.м., що знаходиться у м. Дніпропетровську по вул. Ливарна, 17, право власності на яке визнано за закритим акціонерним товариством Страхова компанія «Форт» рішенням Господарського суду м. Києва від 11.12.2008 року.
- скасувати рішення реєстратора Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 28 травня 2009 року про відмову в державній реєстрації за закритим акціонерним товариством Страхова компанія «Форт» права власності на нерухоме майно: реконструйоване нежитлове приміщення № ІІ на першому поверсі житлового будинку літ. А-9 загальною площею 88,7 кв.м., що знаходиться у м. Дніпропетровську по вул. Ливарна, 17.
- зобов'язати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно речові права (право власності) закритого акціонерного товариства Страхова компанія «Форт» на реконструйоване нежитлове приміщення № ІІ на першому поверсі житлового будинку літ. А-9 загальною площею 88,7 кв.м., що знаходиться у м. Дніпропетровську по вул. Ливарна, 17.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 11 грудня 2008 року Господарським судом м. Києва винесено рішення по справі №21/147 за позовом закритого акціонерного товариства Страхова компанія «Форт» до Дніпропетровської міської ради, відповідно до якого за закритим акціонерним товариством Страховою компанією «Форт» визнано право власності на реконструйоване нежитлове приміщення №ІІ на 1-му поверсі житлового будинку літ. А-9 загальною площею 88,7 кв.м., що знаходиться у м. Дніпропетровську по вул. Ливарна, 17, яке набрало законної сили 08 січня 2009 року. На підставі цього рішення, 28 квітня 2009 року позивач звернувся до відповідача із замовленням №03648 про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення №ІІ на 1-му поверсі житлового будинку літ. А-9 загальною площею 88,7 кв.м., що знаходиться у м. Дніпропетровську по вул. Ливарна, 17. Проте відповідач не зареєстрував право власності, листом від 28.05.2009 року відмовив в реєстрації права власності вищезазначеного об'єкта. Позивач вважає відмову Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» у реєстрації прав власності на нерухоме майно безпідставною та незаконною.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі і просили позов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши, що Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації діє лише у встановленому законодавством порядку, просив у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи та доводи осіб, які беруть участь у справі, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 11 грудня 2008 року Господарським судом м. Києва винесено рішення по справі №21/147 за позовом закритого акціонерного товариства Страхова компанія «Форт» до Дніпропетровської міської ради, відповідно до якого за закритим акціонерним товариством Страховою компанією «Форт» визнано право власності на реконструйоване нежитлове приміщення №ІІ на 1-му поверсі житлового будинку літ. А-9 загальною площею 88,7 кв.м., що знаходиться у м. Дніпропетровську по вул. Ливарна, 17, яке набрало законної сили 08 січня 2009 року.
На підставі цього рішення, 28 квітня 2009 року позивач звернувся до відповідача із замовленням №03648 про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення №ІІ на 1-му поверсі житлового будинку літ. А-9 загальною площею 88,7 кв.м., що знаходиться у м. Дніпропетровську по вул. Ливарна, 17.
28.05.2009 року рішенням відповідач відмовив в реєстрації права власності на нежитлове приміщення №ІІ на 1-му поверсі житлового будинку літ. А-9 загальною площею 88,7 кв.м., що знаходиться у м. Дніпропетровську по вул. Ливарна, 17 з підстав, що подані документи не відповідають вимогам, установленим тимчасовим Положенням про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року, та не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів. Також було зазначено, що у рішенні Господарського суду м. Києва від 11.12.2008p. зазначено, що між Управлінням майном спільної власності територіальних громад області та закритим акціонерним товариством страховою компанією «ДАСК-СП» (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Закрите акціонерне товариство Страхова компанія «Форт») був укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення по вул. Ливарній №17 від 19.05.200Зр., а також визнане право власності на нерухоме майно за Закритим акціонерним товариством Страховою компанією «Форт». В процесі ознайомлення з матеріалами інвентаризаційної справи було встановлено, що вищезазначений договір купівлі-продажу був укладений без попереднього проведення технічної інвентаризації нерухомого майна, а також відчуження нерухомого майна відбулося без отримання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Суд, проаналізувавши доводи сторін, зазначає, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили. При цьому при реєстрації права власності на підставі рішення суду закон не вимагає надання акту прийняття до експлуатації.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Судом встановлено, що рішення Господарського суду м. Києва від 11 грудня 2008 року набрало законної сили 08 січня 2009 року., а тому підлягає виконанню на території України відповідно до норм чинного законодавства.
Також в п.10 Додатку 1 до п.2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерство юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року, передбачено, що до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна серед іншого відносяться рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.
Таким чином, рішення суду є правовстановчим документом, якій посвідчує право власності.
Статтею 24 вказаного Закону передбачено, що у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо:
1. заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2. нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі;
3. із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта;
4. подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
5. заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна;
6. заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.
Відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.
Розділом 3 Тимчасового положення встановлено, що з моменту прийняття заяви розпочинається розгляд реєстратором заяви та доданих до неї документів. Реєстратор установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав; приймає рішення про реєстрацію прав власності чи про відмову в реєстрації прав власності. У своїх діях реєстратор керується виключно чинним законодавством України. У реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що під час виконання функцій реєстрації права власності на нерухоме майно відповідач виконує виключно реєстраційну функцію, перевіряючи при цьому відповідність заявлених прав.
З огляду на приписи Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 р. № 7/5, реєстр прав власності на нерухоме майно (далі - Реєстр прав) - єдина комп'ютерна база даних, яка забезпечує зберігання інформації про права власності на нерухоме майно, її видання та захист від несанкціонованого доступу. Внесення запису до Реєстру прав - занесення до єдиної комп'ютерної бази даних Реєстру прав інформації про право власності на нерухоме майно з присвоєнням їй реєстраційного коду.
Згідно з п. 1.4 цього Порядку реєстраційний запис у Реєстрі прав - сукупність даних про один об'єкт нерухомого майна або про одне право власності, які вносяться до Реєстру прав.
Відповідальність за достовірність та повноту інформації у документах несе власник (власники) нерухомого майна.
Реєстратор установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав.
Визначення суб'єктів права власності майна, встановленого судовим рішенням, поза межами компетенції підприємства бюро технічної інвентаризації.
Суд дійшов висновку, що державній реєстрації підлягають права на майно на підставі правовстановлювальних документів в порядку, встановленому Законом, а підстави відмови є вичерпними, отже, вимога позивача здійснити реєстрацію права власності на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням сукупності викладених обставин суд доходить висновку про неправомірність відмови відповідача здійснити реєстрацію права власності на нежитлове приміщення №ІІ на 1-му поверсі житлового будинку літ. А-9 загальною площею 88,7 кв.м., що знаходиться у м. Дніпропетровську по вул. Ливарна, 17 та прийняття відповідного рішення з перевищенням повноважень, наданих законом.
Крім того, при прийнятті рішення про відмову відповідач порушив строки державної реєстрації прав.
Пунктом 4 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлено, що розгляд заяви і прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, відмову в реєстрації проводяться у строк, який не перевищує чотирнадцяти календарних днів з дня отримання органом державної реєстрації прав заяви та документів, необхідних для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Позивач 28 квітня 2009 року звернувся до відповідача з замовленням №03648 щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення №II на першому поверсі житлового будинку №17 літ А-9 по вул. Ливарна у місті Дніпропетровську на підставі рішення суду.
За подання цього замовлення відповідач виставив позивачу рахунок №03021 від 29.04.2009 на суму 322,69 грн. який позивач оплатив повністю 30.04.2009 платіжним дорученням №2.
Рішення реєстратора про відмову в державній реєстрації права власності прийнято відповідачем 28 травня 2009 року, яке позивач отримав 08 червня 2009 року.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч.1 ст.94 КАС України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп. підлягає компенсації з Державного бюджету України.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 122, 162 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії реєстратора Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради щодо відмови закритому акціонерному товариству Страхова компанія «Форт» у державній реєстрації речових прав на нерухоме майно: реконструйоване нежитлове приміщення № ІІ на першому поверсі житлового будинку літ. А-9 загальною площею 88,7 кв.м., що знаходиться у м. Дніпропетровську по вул. Ливарна, 17, право власності на яке визнано за закритим акціонерним товариством Страхова компанія «Форт» рішенням Господарського суду м. Києва від 11.12.2008 року.
Скасувати рішення реєстратора Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 28 травня 2009 року про відмову в державній реєстрації за закритим акціонерним товариством Страхова компанія «Форт» права власності на нерухоме майно: реконструйоване нежитлове приміщення № ІІ на першому поверсі житлового будинку літ. А-9 загальною площею 88,7 кв.м., що знаходиться у м. Дніпропетровську по вул. Ливарна, 17.
Зобов'язати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно речові права (право власності) закритого акціонерного товариства Страхова компанія «Форт» на реконструйоване нежитлове приміщення № ІІ на першому поверсі житлового будинку літ. А-9 загальною площею 88,7 кв.м., що знаходиться у м. Дніпропетровську по вул. Ливарна, 17.
Присудити з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства Страхова компанія «Форт» судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений 17 березня 2010 року.
Суддя В.М.Олійник
З оригіналом згідно.
Суддя Олійник В.М.