Справа № 481/1702/20
Провадж.№ 2/481/102/2021
18 лютого 2021 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:
головуючої судді - Васильченко Н.О.,
за участю секретаря - Філіпської Д.О.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Новобузької міської ради Миколаївської області, про припинення права власності на житловий будинок та скасування його реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно,
Представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 із позовною заявою до Новобузької міської ради Миколаївської області, в якій просить суд ухвалити рішення, про припинення право власності ОСОБА_2 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом скасування його реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі його звернення до Новобузької міської ради про переведення житлового будинку АДРЕСА_1 в квартиру АДРЕСА_2 було винесено рішення виконавчого комітету Новобузької міської ради Миколаївської області за №253 від 25.12.2012 року та на підставі якого він отримав Свідоцтво про право власності нового зразка, відповідно до якого зазначений будинок було переведено в квартиру. В подальшому рішенням Новобузької міської ради Миколаївської області за №620 від 15.11.2013 року були визнанні такими, що втратили чинність рішення виконавчого комітету Новобузької міської ради Миколаївської області за №201 від 29.06.2011 року та видане на підставі зазначеного рішення Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15.08.2001 року серії САЕ №113487 видане ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 та рішення виконавчого комітету Новобузької міської ради Миколаївської області за №253 від 25.12.2012 року. З метою відчуження вищевказаного нерухомого майна, він звернувся до приватного нотаріуса, який усно надав роз'яснення щодо неможливості вчинення правочину, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за ним обліковуються два об'єкти нерухомості, а саме житловий будинок та трьохкімнатна квартира, які розташовані за однією адресою. У зв'язку з наведеним йому було запропоновано звернутися до суду для вирішення даного питання.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, подали заяву про розгляд справи у їхню відсутність, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.
Представник відповідача Новобузької міської ради Миколаївської області в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, оскільки позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.2 ст.49, ч.3 ст.200, ч.4 ст.206 ЦПК України у випадку визнання позову відповідачем суд ухвалює рішення за результатами підготовчого провадження. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Новобузького районного нотаріального округу Миколаївської області Савченко А.В. 25.05.2006 року та зареєстрованого в реєстрі за №915, ОСОБА_2 на праві власності належить трикімнатна квартира АДРЕСА_2 (а.с.11).
Рішенням виконавчого комітету Новобузької міської ради Миколаївської області №253 від 25.12.2012 року, за заявою ОСОБА_2 , було надано дозвіл на переведення житлового будинку АДРЕСА_1 в квартиру АДРЕСА_2 та надано дозвіл на видачу ОСОБА_2 . Свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 (а.с.12).
Рішенням Новобузької міської ради Миколаївської області №620 від 15.11.2013 року визнано такими, що втратили чинність: рішення виконавчого комітету Новобузької міської ради Миколаївської області за №201 від 29.06.2011 року «Про надання статусу житлового будинку квартирі АДРЕСА_2 та видачу свідоцтва про право власності нового зразка» та видане на підставі цього рішення свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15.08.2011 року серії НОМЕР_1 , видане ОСОБА_2 на житловий будинок по АДРЕСА_1 ; рішення виконавчого комітету Новобузької міської ради Миколаївської області за №253 від 25.12.2012 року «Про переведення житлового будинку гр. ОСОБА_2 по АДРЕСА_3 та видачу свідоцтва про право власності нового зразка» (а.с.13,14).
Згідно інформаційної довідки №234644264 від 30.11.2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, ОСОБА_2 на праві власності належить трьохкімнатна квартира АДРЕСА_2 , право власності на яку виникло на підставі договору купівлі-продажу №915 від 25.05.2006 року (а.с.15,16).
Крім того згідно інформаційної довідки №234644264 від 30.11.2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , право власності на який виникло на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 15.08.2011 року виданого на підставі рішення виконавчого комітету Новобузької міської ради за №201 від 29.06.2011 року (а.с.15,16).
Судом встановлено, що позивач не може розпорядитися своєю власністю через наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно записів по двом об'єктам нерухомості, а саме житловому будинку та трьохкімнатній квартирі, які розташовані за однією адресою.
Відповідно до постанови ВСУ від 24.01.2017 року свідоцтво про право власності та рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухомість оскаржується за правилами цивільного судочинства.
У частині 1 ст.316 ЦК України закріплено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.
Згідно з нормою статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом
Статтею 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Положеннями ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Положеннями ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, в тому числі, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката.
Ч.5 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі. Відомості про речові права, обтяження речових прав, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек, що є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, використовуються як актуальні виключно в разі, якщо відомості про право власності на відповідне нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва не внесені до Державного реєстру прав, а відомості про інші речові права, відмінні від права власності, та/або обтяження речових прав не внесені та не припинені в Державному реєстрі прав.
Ст.26 ч.3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Положеннями ст. 346 ЦК України встановлено, що право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам'яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника; визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Також право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.
Ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права.
Відповідно до ст. 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У статті 5 ЦПК України зазначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Ч.4 ст.206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, визнання позову відповідачем, а також те, що рішення на підставі якого особа набула право власності скасоване, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.12, 13, 89, ч.4ст.206, 258, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_2 до Новобузької міської ради Миколаївської області, про припинення права власності на житловий будинок та скасування його реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно - задовольнити.
Скасувати запис про реєстрацію права власності № 6375 в книзі 29 від 15.08.2011 року, реєстраційний номер майна 34393095 та припинити за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а вразі проголошення лише вступної та резолютивної частин або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Новобузька міська рада Новобузького району Миколаївської області, ЄДРПОУ 04056598, місце знаходження: 55601, пл. Свободи, 42, м. Новий Буг, Миколаївська область.
Суддя Васильченко Н.О.