Справа № 487/7178/20
Провадження № 1-кс/487/139/21
09.03.2021 року слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42020160000000488 від 07.05.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.374 КК України, -
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва зі скаргою на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим, в якій просив скасувати постанову слідчого про відмову у визнанні його потерпілим від 23.10.2020 року.
В обґрунтування скарги вказав, що слідчий незаконно відмовив йому у визнанні потерпілим, оскільки своє рішення нічим не мотивував та не обґрунтував, що не відповідає вимогам ст.. 110 КПК України. Крім того незаконно відмовив у проведенні слідчих дій, що порушило його законні права та інтереси.
В судовому засіданні, яке відбулось в режиім відеоконференції ОСОБА_3 скаргу підтримав,просив її задовольнити.
Слідчий, постанова якого оскаржується, в судовому засіданні був відсутній, причину неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Згідно частини 3 статті 306 КПК України відсутність слідчого під час розгляду скарги не є перешкодою для її розгляду.
Вивчивши скаргу та додані до неї матеріали, приходжу до наступного.
Відповідно до п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк; рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим.
Згідно ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, передбачені частиною першою статті 303 КПК України, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Як було встановлено, Слідчим управлінням Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020160000000488 від 07.05.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.374 КК України.
Постановою слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_4 від 23.10.2020, відмовлено у проведенні слідчих (розшукових) дій та у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42020160000000488 від 07.05.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.374 КК України.
Згідно ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 1 ст.21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Згідно з ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Положеннями частин 1 та 2 ст.55 КПК України передбачено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, діючий КПК України не передбачає обов'язку посадових осіб органів досудового розслідування приймати процесуальне рішення про визнання особи потерпілою, оскільки згідно з ч. 2 ст.55 КПК України права та обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення.
Отже, з цього моменту така особа, за відсутності постанови про відмову у визнанні потерпілим, відповідно до ст.220 КПК України може вносити клопотання про вчинення процесуальних дій, які мають бути розглянуті, зокрема і щодо такої процесуальної дії, як вручення повідомлення про процесуальні права та обов'язки.
У той же час, за змістом ч. 5 ст.55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим. В такому випадку, оскарженню підлягає саме така постанова на підставі п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим відповідно до ст.55 КПК України є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди. При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною статтею мають бути належним чином мотивовані.
Відповідно до вимог ч.3 ст.110 КПК України рішення слідчого приймається виключно у формі постанови.
Постанова слідчого про відмову у визнанні потерпілим має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту свої прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають можливість визнання особи потерпілою, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України).
Проте, всупереч положенням ст.110 КПК України вказана постанова не містить відомостей про зміст обставин, які стали підставами для прийняття постанови, не наведено обґрунтування необхідності прийняття рішення про відмову у задоволенні заяви про залучення ОСОБА_3 в якості потерпілого у кримінальному провадженні.
За такого, слідчий суддя вважає постанову слідчого від 23.10.2020 року про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_3 передчасною та не вмотивованою, оскільки постанова не містить конкретних фактичних обставин із посиланням на докази, які дають підставу дійти висновку, що ОСОБА_3 не завдано кримінальним правопорушенням фізичної, майнової або моральної шкоди.
За таких обставин скарга ОСОБА_3 про скасування постанови слідчого про відмову у визнанні потерпілим підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 55,92-94, 303-307 КПК України,-
Скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Скасувати постанову від 23.10.2020 року слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_4 про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_3 та проведенні слідчих дій по кримінальному провадженню №42020160000000488 від 07.05.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.374 КК України скасувати.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1