Справа № 473/5249/19
іменем України
"02" березня 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Ротар М.М., при секретарі Пащенко Ю.В
за участю представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про виділ в натурі частки земельної ділянки та житлового будинку, що знаходяться в спільній частковій власності
встановив
В грудні 2019 року позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому просила виділити в натурі 1/10 частку земельної ділянки площею 0,2500 га, розташованої по АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також 1/10 частку земельної ділянки площею 0,2511 га, розташованої по АДРЕСА_1 , призначеної для ведення особистого селянського господарства.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вона є власником вказаних часток земельної ділянки на підставі рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 серпня 2019 року. Вказані права на частки земельних ділянок зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06 вересня 2019 року.
Іншими співвласниками земельних ділянок є ОСОБА_2 , якій належать 8/10 часток та ОСОБА_5 , якій належать 1/10 часток відповідно до рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2018 року.
Оскільки співвласники земельних ділянок не можуть в добровільному порядку домовитися про реальний розподіл земельних ділянок і як наслідок позивач позбавлена можливості користуватися своєю власністю, позивачка просила виділити її частки в земельних ділянка в натурі.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 02 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, справу призначено до підготовчого судового засідання в порядку загального позовного провадження.
13 січня 2020 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просила відмовити в задоволенні позову, оскільки позов необґрунтований достатніми, належними і достовірними доказами.
Ухвалою суду від 24 січня 2020 року по справі призначено судову будівельно - технічну експертизу з метою визначення можливих варіантів поділу земельної ділянки. Провадження по справі зупинено.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 12 серпня 2020 року поновлено провадження по справі у зв'язку з надходженням висновку будівельно-технічної експертизи № 125-029.
Ухвалою суду від 01 жовтня 2020 року прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову, відповідно до позовної заяви в новій редакції позивач просила виділити в натурі 1/10 частку в житловому будинку АДРЕСА_1 , стягнувши з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 9406 гривень. Виділити в натурі 1/10 частку земельної ділянки площею 0,2500 га, розташованої по АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також 1/10 частку земельної ділянки площею 0,2511 га, розташованої по АДРЕСА_1 , призначеної для ведення особистого селянського господарства.
Ухвалою суду від 28 грудня 2020 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 - адвокат Труба К.Б. повністю підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду невідомі, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Берікул Л.В. заперечувала проти задоволення заявлених позовних вимог, оскільки вважали, неможливо виділити частку в земельній ділянці та житловому будинку, що стосується стягнення з відповідачів вартості 1/10 частки житлового будинку, то також заперечували, вважаючи, що вартість є завищеною.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Так в судовому засіданні було встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.11.2017 року ОСОБА_6 на праві власності належить 1/10 частка будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 серпня 2019 року ОСОБА_4 є власником 1/10 частки земельної ділянки площею 0,2500 га, розташованої по АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд кадастровий номер 4822085800:04:006:0041, а також 1/10 частка земельної ділянки площею 0,2511 га, розташованої по АДРЕСА_1 , призначеної для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4822085800:04:006:0040. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.09.2019 року.
Іншими співвласниками житлового будинку та земельних ділянок є відповідач ОСОБА_2 , якій належить 8/10 часток земельної ділянки кадастровий номер 4822085800:04:006:0041(будівництво та обслуговування житлового будинку), 8/10 часток земельної ділянки кадастровий номер 4822085800:04:006:0040 (ведення особистого селянського господарства) та відповідач ОСОБА_5 , якій належить 1/10 частка земельної ділянки кадастровий номер 4822085800:04:006:0041(будівництво та обслуговування житлового будинку) та 1/10 частка земельної ділянки кадастровий номер 4822085800:04:006:0040 (ведення особистого селянського господарства) на підставі рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2018 року.
В судовому засіданні встановлено, що сторони не можуть в добровільному порядку домовитися про реальний поділ земельних ділянок і позивач позбавлена можливості користуватися своєю власністю.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про поділ спільного майна або виділ з нього частки.
У відповідності до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. А ч.1,2 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Частиною 1 ст.321 даного закону передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.1, 2 ст.328 ЦК України)
Згідно ст.355 ЦК України встановлено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Частиною 1 ст.356 ЦК України зазначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
В судовому засіданні було встановлено, що житловий будинок, розташований за адресою: по АДРЕСА_1 та земельна ділянка загальною площею 0,2500 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарськиїх будівель та споруд та земельна ділянка площею 0,2511 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 являється спільною частковою власністю сторін.
Відповідно до ч.1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно ст. 361 ЦК України також зазначено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Відповідно до вимог ст.364 ЦК України, позивач як співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.
У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
При цьому, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації відповідно до ч. 3 ст. 364 ЦК України.
Відповідно до роз'яснень, наданих п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, є можливим, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
Відповідно до висновку № 125-029 судової земельно-технічної експертизи від 07.07.2020 року було запропоновано три варіанти виділу 1/10 частки земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також враховуючи той факт, що безпосередньо вздовж правої суміжної межі земельних ділянок АДРЕСА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться житловий будинок, який належить ОСОБА_4 .
Що стосується земельної ділянки для ведення особистого селинського господарства, експертом пропонується два варіанти виділу 1/10 частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, також враховуючи той факт, що безпосередньо вздовж правої суміжної межі земельних ділянок АДРЕСА_1 та № НОМЕР_1 знаходиться земельна ділянка, яка належить ОСОБА_4 .
Також за адвокатським запитом від 25.06.2020 року, що був здійснений представником позивача - адвокатом Труба К.Б. була проведена будівельно-технічна експертиза з з питання реального поділу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.
Відповідно до висновку експерта провести виділ 1/10 частки житлового будинку на самостійні ізольовані квартири, як згідно ідеальних часток співласників так і з відхиленням від ідеальних часток - технічно неможливо. Ринкова вартість 1/10 частини житлового будинку, загальною площею 3,890 кв.м. становить 9406 грн.
Статтею 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Враховуючи вимоги діючого законодаства, суд приходить до висновку, що позовна вимога про виділ в натурі позивачу 1/10 частки в будинку АДРЕСА_1 та стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 компенсацію вартості вказаної частки не може бути задоволена, оскільки суперечить вимогам ст. 364, 365 ЦК України.
Частиною четвертою ст. 120 Земельного кодексу визначено, що у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності житлового будинку, будівлі або споруди.
Слід зазначити, що відповідно до положень статей 181 та 182 Цивільного кодексу, ст. 5 Закону № 1952 земельні ділянки, житлові будинки, будівлі, споруди є нерухомим майном, щодо яких проводиться державна реєстрація прав. При цьому державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 частини першої ст. 2 Закону № 1952).
Отже, набуття права на частку особи у праві власності житлового будинку, будівлі або споруди за договором у результаті державної реєстрації прав є фактом набуття у власність об'єкта нерухомості.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташовано. За цими нормами визначення прав на земельну ділянку перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій ст. 120 Земельного кодексу, особа, яка набула права власності на частку в праві на будівлі чи споруди, стає власником (користувачем) відповідної частки у праві на земельну ділянку на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
У разі проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, будівлю або споруду одночасно з державною реєстрацією прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, державним реєстратором приймається одне рішення щодо державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації.
Таким чином, на сьогодні при визначенні порядку цивільного обігу нерухомості житловий будинок, будівля або споруда повинні розглядатися в сукупності із земельною ділянкою, на якій вони розміщені (збудовані), і навпаки.
Враховуючи викладене, оскільки неможливо виділити частку позивача в житловому будинку, то відсутні правові підстави для виділу в натурі належної позивачу 1/10 частки земельної ділянки площею 0,2500 га, розташованої по АДРЕСА_1 , яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Що стосується позовної вимоги про виділ, належної позивачу 1/10 частки земельної ділянки площею 0,2511 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, то в цій частині суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Враховуючи запропоновані варіанти поділу земельної ділянки та побажання сторін, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 можливо виділити в натурі 1/10 частку земельної ділянки площею 0,2511 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , призначеної для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4822085800:04:006:0040 вздовж правої бокової межі з розмірами в плані 2,69 х 93,06 м. площею - 251,10 кв.м., від правої бокової межі вздовж фасадної межі вліво довжиною - 2,69 м., поворот верх вздовж правої бокової межі довжиною - 93,06 м., поворот вправо до правої бокової межі довжиною - 2,69 м., визначеної за першим варіантом згідно з Додатком № 4 до Висновку експерта № 125-029 27.07.2020 року судової земельно-технічної експертизи, виконаного судовим експертом Лесків С.А. Оскільки вказаний варіант буде більш відповідати інтересам обох сторін по справі так як вказана земельна ділянка примикає до земельної ділянки АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності позивачці.
Проаналізувавши докази представлені сторонами, за наведених обставин, враховуючи викладені вище положення законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та безпосередньо оцінивши наявні у справі докази, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в частині виділу частки позивача в праві власності на земельну ділянку площею 0,2511 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , призначеної для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4822085800:04:006:0040.
В той же час правові підстави для виділення позивачу в натурі 1/10 частки житлового будинку та земельної ділянки, що надана для його обслуговування відсутні, відтак, в даній частині позов не підлягає до задоволення.
Згідно вимог ст. 133 ч.1 ЦПК України - судові витрати складаються із судового збору та інших витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрати пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу; та витрати пов'язані із проведенням експертизи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
Відповідно до вимог ст. 141 ч.2 п.3 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 768,40 грн. ( квитанція про сплату № 2609 від 27.12.2019 р.), судового збору в розмірі 840,80 грн. (квитанція № 58945 від 01.10.2020 року), витрати по оплаті судової земельно-технічної експертизи в розмірі 7200 грн. (квитанція №125-029 від 30.06.2020 року), витрати по оплаті будівельно-технічної експертизи в розмірі 2400 грн. (квитанція №125-029/1 від 20.07.2020 року).
Відповідачем ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1200 грн., що підтверджується квитанцією від 28.08.2020 року.
Враховуючи часткове задоволення позову, а саме в частині виділу частки в житловому будинку та земельній ділянці, що надана для його обслуговування та задоволення позовної вимоги про виділ частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, суд вважає, що судові витрати необхідно стягнути із розрахунку 1/3 частки понесених позивачем судових витрат. При цьому до вказаних витрат суд не враховує судовий збір, що був понесений позивачем при зверненні до суду з позовною вимогою про виділ частки в житловому будинку в розмірі 840,80 грн., та витрати на проведення будівельно - технічної експертизи в розмірі 1200 грн., що була проведена за запитом адвоката Труби К.Б. оскільки в цій частині відмовлено в задоволенні позовних вимог. А отже з відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_5 необхідно стягнути судові витрати в розмірі 2936 грн. 40 коп. по 1468 грн.20 коп. з кожної. (768,40 + 7200) :3) :2))).
З позивача ОСОБА_4 на користь відповідача ОСОБА_2 пропорційно до задоволених позовних вимог необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 800 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд
ухвалив
Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про виділ в натурі частки земельної ділянки та житлового будинку, що знаходяться в спільній частковій власності задовольнити частково.
Виділити ОСОБА_4 в натурі 1/10 частку земельної ділянки площею 0,2511 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , призначеної для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4822085800:04:006:0040 вздовж правої бокової межі з розмірами в плані 2,69 х 93,06 м. площею - 251,10 кв.м., від правої бокової межі вздовж фасадної межі вліво довжиною - 2,69 м., поворот верх вздовж правої бокової межі довжиною - 93,06 м., поворот вправо до правої бокової межі довжиною - 2,69 м., визначеної за першим варіантом згідно з Додатком № 4 до Висновку експерта № 125-029 27.07.2020 року судової земельно-технічної експертизи, виконаного судовим експертом Лесків С.А.
В задоволенні позовних вимог про виділ в натурі 1/10 частину будинку та 1/10 частину земельної ділянки кадастровий номер 4822085800:04:006:0041, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 в рівних частках судові витрати в розмірі 2936 грн. 40 коп. по 1468 грн.20 коп. з кожної.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 800 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 11 березня 2021 року.
Позивач: ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована та фактично проживає АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована та фактично проживає АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_5 РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована та фактично проживає АДРЕСА_1 .
Суддя М.М. Ротар