Справа № 473/4430/13-ц
іменем України
"10" березня 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю секретаря судового засідання Ціліциної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
У лютому 2021 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Вознесенського МРВ ДВС в якій вказував, що заочним рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 06 листопада 2013 року з нього на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором №NKXRRX11970026 від 16 листопада 2007 року в загальному розмірі 41 873,21 грн., а також 418,73 грн. судового збору.
На підставі рішення 29 листопада 2013 року стягувачу було видано виконавчі листи, які були пред'явлені до примусового виконання до відділу ДВС Вознесенського МРУЮ (правонаступником якого є Вознесенський МРВ ДВС ПМРУ МЮ (м. Одеса)).
В межах відкритого з метою примусового виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості виконавчого провадження №45552831 постановою державного виконавця відділу ДВС Вознесенського МРУЮ від 24 грудня 2014 року на все нерухоме майно боржника було накладено арешт.
Під час здійснення виконавчого провадження державним виконавцем не виявлено майно боржника, на яке можливо звернути стягнення, у зв'язку з чим виконавче провадження було завершене на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, яка діяла на момент винесення постанови). Накладений в межах виконавчого провадження арешт не знято.
У зв'язку з добровільним погашенням заборгованості представники стягувача та боржника звернулися до Вознесенського МРВ ДВС з приводу зняття арешту.
Проте своїм листом від 25 листопада 2020 року головний державний виконавець Кирилов Ю.С. відмовив у знятті арешту у зв'язку із закінченням строків зберігання та знищенням матеріалів виконавчого провадження.
Тому ОСОБА_1 просив суд визнати вказану бездіяльність неправомірною та зобов'язати уповноважену посадову особу Вознесенського МРВ ДВС зняти вказаний арешт.
В судове засідання заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не з'явилися, проте представник заявника надав суду заяву про розгляд справи без його участі, скаргу підтримує.
Представники стягувача та Вознесенського МРВ ДВС ПМРУ МЮ в судове засідання не з'явилися.
Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі учасників справи та інших осіб, залучених до її розгляду, оскільки матеріали справи містять достатньо інформації для розгляду скарги.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Зокрема, судом встановлено, що заочним рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 06 листопада 2013 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором №NKXRRX11970026 від 16 листопада 2007 року в загальному розмірі 41 873,21 грн., а також 418,73 грн. судового збору.
На підставі рішення 29 листопада 2013 року стягувачу було видано виконавчі листи, які були пред'явлені до примусового виконання до відділу ДВС Вознесенського МРУЮ (правонаступником якого є Вознесенський МРВ ДВС ПМРУ МЮ (м. Одеса)).
В межах відкритого з метою примусового виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості виконавчого провадження №45552831 постановою державного виконавця відділу ДВС Вознесенського МРУЮ від 24 грудня 2014 року на все нерухоме майно боржника було накладено арешт.
Під час здійснення виконавчого провадження державним виконавцем не виявлено майно боржника, на яке можливо звернути стягнення, у зв'язку з чим виконавче провадження було завершене на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, яка діяла на момент винесення постанови). Накладений в межах виконавчого провадження арешт не знято.
У зв'язку з добровільним погашенням заборгованості представники стягувача та боржника звернулися до Вознесенського МРВ ДВС з приводу зняття арешту.
Проте своїм листом від 25 листопада 2020 року головний державний виконавець Кирилов Ю.С. відмовив у знятті арешту у зв'язку із закінченням строків зберігання та знищенням матеріалів виконавчого провадження.
Аналізуючи доводи скарги, суд виходить з наступного.
Примусове виконання судових рішень здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (в редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 52, ч.ч. 1-4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (в редакції, чинній на час накладення арешту) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 39, ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року (в редакції, чинній на час повного виконання рішення боржником) у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Таким чином, фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом є безумовною підставою для закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника, накладеного в межах такого виконавчого провадження (крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження).
З матеріалів справи вбачається, що рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №NKXRRX11970026 від 16 листопада 2007 року виконане боржником у повному обсязі.
З матеріалів справи також вбачається, що на виконанні Вознесенського МРВ ДВС відсутні виконавчі провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору або витрат виконавчого провадження.
За встановлених обставин, заявник має право вимагати від виконавця зняття накладеного в межах виконавчого провадження арешту.
Згідно ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав або свобод.
Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ст. 449 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання (ст. 453 ЦПК України).
Суд вважає, що ОСОБА_1 обрано належний, передбачений законом спосіб поновлення свого права з врахуванням висновків, висловлених Верховним Судом в постанові від 22 квітня 2020 року у справі №544/394/18, а також не пропущено строк на оскарження бездіяльності виконавця, оскільки таке порушення є триваючим (постанова Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 175/3995/17-ц).
За встановлених обставин, скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 258-260, 449-451, 453 ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - задовольнити повністю.
Визнати бездіяльність уповноважених осіб Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо неприйняття рішення про скасування арешту, накладеного на майно боржника ОСОБА_1 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 24 грудня 2014 року в межах виконавчого провадження №45552831 (видавник постанови: Відділ державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області; номер запису про обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (спеціальний розділ): №8230706 від 24 грудня 2014 року; державний реєстратор: Кришко Євген Олександрович, Вознесенське міськрайонне управління юстиції, Миколаївська область) - протиправною.
Зобов'язати відповідальну посадову особу Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з майна ОСОБА_1 , що накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 24 грудня 2014 року в межах виконавчого провадження №45552831 (з виконання заочного рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 листопада 2013 року, ухваленого у цивільній справі №473/4430/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором); видавник постанови: Відділ державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області; номер запису про обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (спеціальний розділ): №8230706 від 24 грудня 2014 року; державний реєстратор: Кришко Євген Олександрович, Вознесенське міськрайонне управління юстиції, Миколаївська область).
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя: О.В. Вуїв