Справа № 472/134/21
11 березня 2021 року смт. Веселинове
Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської області Чаричанський П.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Воровське Жовтневого району Миколаївської області, який не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 187 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
12 лютого 2021 року до Веселинівського районного суду Миколаївської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 №643867 від 19.01.2021 року, про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 за ст. 187 КУпАП.
Згідно вказаного протоколу, 10.01.2021 року гр. ОСОБА_1 не прибув на реєстрацію до Веселинівського ВП, чим порушив правила адміністративного нагляду встановлені йому судом.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що в судовому засіданні вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 187 КУпАП не підтверджена та провадження у справі має бути закрито в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
За прецедентною практикою Європейського суду з прав людини поняття «кримінальне обвинувачення», вжите в тексті статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі F Європейська конвенція), підлягає автономному тлумаченню (пункт 81 Рішення у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» від 08 червня 1976 року («Engel and others v. The Netherlands»). В цьому рішенні Європейський суд вперше вказав на принцип автономного тлумачення поняття «обвинувачення», сформулювавши критерії, які мають бути проаналізовані при вирішенні цього питання (тест Енгеля).
Так, визначення того, чи можна висунуте особі обвинувачення, яке національним законом віднесено до сфери дисциплінарних або адміністративних проступків, вважати кримінальним в розумінні статті 6 Європейської конвенції слід здійснювати за таким критеріями: чи визнається діяння злочином в національному законі, чи поширюється норма закону, якою встановлена відповідальність за таке діяння, на невизначене коло осіб, а також застосувати критерій правових наслідків, тобто оцінити форму та тяжкість правових наслідків в разі вчинення такого діяння.
У своїй практиці, в тому числі у справах «Швидка проти України» (рішення від 30 жовтня 2014 року) та «Гурепка проти України» (рішення від 06 вересня 2005 року) Європейський суд розглядав обвинувачення у справах про адміністративні правопорушення на предмет дотримання гарантій статті 6 Європейської конвенції.
З урахування викладеного, а також того, що обвинувачення у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 187 КУпАП за колом осіб та за ступенем тяжкості покарання, яке загрожує особі в разі визнання її винною, може розглядатися як кримінальне в розумінні Європейської конвенції, суд перевіряє процедуру притягнення особи до відповідальності на предмет дотримання гарантій статті 6.
Так, частиною 2 зазначеної статті Європейської конвенції, зокрема, гарантовано, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
При цьому, процедура дослідження доказів та їх оцінка відноситься на розсуд національних судових установ, які мають керуватися принципами, закладеними в національному законодавстві.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №643867 від 19.01.2021 року ОСОБА_1 фактично обвинувачується у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 187 КУпАП, без посилання на частину даної статті.
Водночас стаття 187 КУпАП передбачає дві частини, в яких викладенні різні диспозиції та санкції статті.
Таким чином, протокол не містить чітко викладеного формулювання обвинувачення, що позбавляє права ОСОБА_1 бути детально проінформованою зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
У міжнародних джерелах права, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту "а" частини третьої статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується саме змісту фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд з прав людини покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи ("Девеер проти Бельгії" від 27 лютого 1980 року).
Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі "Маттоціа проти Італії" від 25 липня 2000 року.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
На підставі ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та відповідно до вимог ст.279 КУпАП дослідити докази, якими згідно ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, судом не встановлено, що ОСОБА_1 порушив правила адміністративного нагляду, оскільки суду було надано лише: протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 №643867 від 19.01.2021 року, реєстраційний листок та копію паспорту ОСОБА_1 , інших доказів не надано, а саме: не надано Постанову суду, щодо встановлення відносно ОСОБА_1 адміністративного нагляду з відповідними обов'язками.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За таких обставин та доказів наявних в матеріалах справи (а саме відсутності їх) про адміністративне правопорушення, судом не підтверджено законність складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 187 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання, що в діях ОСОБА_1 відсутня подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.187 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 221, 247, 251, 252, 280, 283-284 КУпАП, суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 187 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Веселинівський районний суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської областіП. О. Чаричанський