Справа № 456/5317/20
Провадження № 3/456/337/2021
іменем України
03 березня 2021 року місто Стрий
Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Гула Л. В. , розглянувши матеріали, які надійшли зі Стрийського районного управління поліції ГУ Національної поліції у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
ОСОБА_1 16.12.2020 о 13 год. 05 хв. у м. Стрию по вул. Болехівській керував транспортним засобом «RENAULT LAGUNA», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння: порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло, дещо збуджений, агресивний, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5, вчинивши правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 на виклики суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідно до положень ст. 268, 277-2 КУпАП, про причини неявки не повідомив.
Зважаючи на викладене, судом вирішено провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , що не суперечить правовим приписам ч. 2 ст. 268 КУпАП.
До вказаних висновків суд дійшов, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року в справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Вирішуючи питання про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , суд враховує, що останній був добре обізнаний з фактом складення на нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ознайомлювався з таким у суді 16.02.2021. Слід звернути увагу на той факт, що останній не заявляв жодних клопотань до суду про витребування доказів, виклик свідків і не висловлював своїх міркувань щодо законності складення на нього протоколу.
Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з'ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення суддя не вбачає, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також враховуючи закінчення строків притягнення особи до відповідальності, суд вважає, що слід вирішити справу за відсутності ОСОБА_1 та в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Вивчивши протокол про адміністративне правопорушення та дослідивши долучені до нього матеріали, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Так, у зв'язку з набранням чинності 1 липня 2020 року Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, або за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само за вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного освідування з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого медичного освідування, була закріплена у статті 286-1 КК України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» України, а статтю 130 КУпАП було змінено.
Однак Законом України № 720-ІХ від 17.06.2020 внесено зміни до Закону № 2617-VІІІ від 22.11.2018, відповідно до яких із Закону № 2617-VІІІ від 22.11.2018 вилучені положення, які змінювали статтю 130 КУпАП, та стаття 286-1 КК України в редакції Закону № 2617-VІІІ від 22.11.2018 виключена.
Таким чином, суд вважає, що з 3 липня 2020 року стаття 130 КУпАП підлягає застосуванню в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 2617-VІІІ від 22.11.2018.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП (в редакції станом на 30.06.2020) адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху передбачає, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, однак ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, відмовився від проходження такого огляду в медичному закладі в присутності двох свідків.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Вина ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні доведена протоколом серії БД № 085888 від 16.12.2020, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 225 від 16.12.2020; письмовими поясненнями ОСОБА_1 , постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ № 117555 від 16.12.2020, що міститься в матеріалах справи № 456/5317/20, провадження № 3/456/337/2021, відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Вищевикладені докази є належними та допустимими, а в своїй сукупності достатніми.
Таким чином, суд всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , враховую характер вчиненого ним правопорушення, ступінь його вини у вчиненому правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка доведена повністю, а тому відносно ОСОБА_1 слід обрати адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. Застосоване судом до ОСОБА_1 адміністративне стягнення є необхідним для досягнення мети, визначеної ст. 23 КУпАП.
Керуючись ст. 23, 33, 283, 284 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накласти стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Суддя Л.В.Гула