Справа №463/1320/21
Провадження №1-кс/463/1011/21
11 березня 2021 року Личаківський районний суд м. Львова
Слідчий суддя - ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника особи, яка звернулась зі скаргою адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_4 на постанову про відмову у визнанні потерпілим, -
ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова зі скаргою на постанову слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_5 від 26 січня 2021 року про відмову у визнанні потерпілою в кримінальному провадженні за № 12020210000000494 від 10 грудня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України. Просить скасувати вказану постанову, зобов'язати слідчого вручити пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілої, визнати бездіяльність слідчого протиправною та незаконною, встановити процесуальні строки для прийняття процесуальних рішень.
В обґрунтування заявленої скарги покликається на те, що в даному кримінальному провадженні вважає себе потерпілою так як внаслідок вчинення кримінального правопорушення їй спричинено шкоду. Вважає постанову слідчого незаконною, необґрунтованою та такою, що суперечить вимогам ст. 55 КПК України. Факти, викладені у постанові слідчого не відповідають дійсним обставинам справи, постанова не є вмотивованою та не містить жодної підстави вважати її особою, якій не завдано шкоди.
В судовому засіданні представник скаржника подану скаргу підтримав з мотивів викладених в ній, просив скаргу задовольнити.
Представник органу досудового розслідування в жодне з судових засідань не з'явився, хоча належним чином був повідомленим про час і місце їх проведення, про причини неявки не повідомив.
За таких обставин, у відповідності до ч. 3 ст. 306 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу у відсутності представника органу досудового розслідування, прийняти процесуальне рішення у відповідності до вимог ст. 307 КПК України.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали скарги, приходжу до наступного.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
З матеріалів скарги вбачається, що постановою від 26 січня 2021 року слідчий Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_5 відмовив у визнанні ОСОБА_4 потерпілою в кримінальному провадженні № 12020210000000494 від 10 грудня 2020 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
У частині 2 статті 55 КПК України визначається момент виникнення в особи статусу потерпілого як учасника кримінального провадження: права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Частина 5 ст. 55 КПК України передбачає, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Пункт 2 ч. 5 ст. 110 КПК України визначає, що мотивувальна частина постанови слідчого повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Таким чином, слідчий виносячи оскаржувану постанову повинен був надати аналіз та вказати мотиви прийняття оскаржуваної постанови виходячи з дослідження всіх наявних в матеріалах кримінального провадження даних щодо можливого спричинення скаржнику шкоди.
В оскаржуваній постанові слідчий вказує, що ні в заяві про вчинення кримінального правопорушення, ні у клопотання про визнання потерпілим не наведено жодних відомостей про завдання ОСОБА_4 кримінальним правопорушенням моральної, фізичної або майнової шкоди і в чому така проявляється.
З оскаржуваної постанови не можливо встановити чи вживав слідчий заходів у відповідності до положень п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України для встановлення розміру шкоди немайнового характеру, а також чи вживав слідчий будь-яких процесуальних дій щодо допиту скаржника з приводу обставин вчинення кримінального правопорушення та заподіяння їй будь-якої шкоди. Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що процесуальними умовами появи потерпілого як учасника кримінального провадження є необхідність подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення або подання заяви про залучення до провадження як потерпілого, однак чинна норма ст. 55 КПК України не наділяє слідчого правом, а не обов'язком, визнання особи потерпілою. Слідчий у відповідності до положень ч. 5 ст. 55 КПК України тільки за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що особі не заподіяно шкоду може відмовити у визнанні особи потерпілою. Однак оскаржувана постанова не містить будь-яких відомостей, які б свідчили на підставі яких конкретно очевидних та достатніх підстав слідчий прийшов до висновку про не заподіяння скаржнику шкоди, в тому числі моральної.
Відповідно до ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Враховуючи наведене, а також беручи до уваги відсутність на день розгляду скарги даних про закриття кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання, що постанову слідчого від 26 січня 2021 року слід скасувати як передчасну та зобов'язати його повторно розглянути питання залучення ОСОБА_4 потерпілою у зазначеному кримінальному провадженню.
Відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних підстав, забороняється.
Згідно з положеннями глави 19 КПК України, усі питання, пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, вирішує слідчий в провадженні якого таке знаходиться та/або процесуальний прокурор.
Таким чином, з огляду на вказані норми закону вимоги скарги щодо зобов'язання слідчого вручити пам'ятку про процесуальні права та обов'язки в кримінальному провадженні до задоволення не підлягають.
Крім того, в силу вимог ст. 55 КПК України заявник є потерпілим з моменту подання ним заяви про вчинення кримінального правопорушення або з часу подання заяви про залучення особи до провадження як потерпілого до винесення слідчим постанови про відмову у визнанні його потерпілим. Після скасування постанови про відмову у визнанні потерпілим процесуальні права ОСОБА_4 як потерпілої у кримінальному провадженні жодним чином не обмежуються.
Окрім цього, не підлягає до задоволення скарга в частині визнання протиправною та незаконною бездіяльності слідчого, оскільки за наслідками розгляду скарги слідчий суддя вправі прийняти рішення визначене статтею 307 КПК України, в переліку яких відсутнє визнання бездіяльності протиправною чи незаконною.
Щодо встановлення строків у відповідності до ч. 1 ст. 114 КПК України, то слідчий суддя вважає, що відсутні підстави для встановлення таких, оскільки після отримання ухвали слідчого судді, слідчий в провадженні якого перебуває кримінальне провадження повинен невідкладно вирішити питання щодо залучення ОСОБА_4 до участі в кримінальному провадженні в якості потерпілої.
Керуючись вимогами ст.ст. 55, 110, 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, -
скаргу ОСОБА_4 на постанову про відмову у визнанні потерпілим - задовольнити частково.
Скасувати постанову слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_5 від 26 січня 2021 року про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілою в кримінальному провадженні № 12020210000000494 від 10 грудня 2020 року.
Зобов'язати слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_5 , або іншого слідчого в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, повторно розглянути питання визнання ОСОБА_4 потерпілою в кримінальному провадженні № 12020210000000494 від 10 грудня 2020 року.
В задоволені решти вимог - відмовити.
Ухвали набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1