Справа №443/1045/19
Провадження №2/443/436/21
іменем України
(заочне)
10 березня 2021 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Павліва А.І.,
секретар судового засідання Стасів С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Стислий виклад позиції позивача.
АТ КБ «Приватбанк» (позивач) подало до суду позов до ОСОБА_1 (відповідачка), в якому просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором від 24.03.2014 у розмірі 36 095,53 грн та судові витрати в розмірі 1 921,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору позивач покликається на те, що ОСОБА_1 уклала договір від 24.03.2014, згідно з яким отримала кредит у розмірі 700,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 34,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідачка порушила зобов'язання за договором та станом на 31.05.2019 має заборгованість у сумі 36 095,53 грн, з яких: 677,44 грн - заборгованість за кредитом, 29 523,06 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 700,00 грн - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1 695,03 грн штраф (процентна складова). На даний час відповідачка продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає.
Відповідачка не скористалася правом на подання відзиву.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася, однак подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, позов підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачка у судове засідання повторно не з'явилася, хоч про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не подала.
Заяви та клопотання, подані учасниками справи.
Представником позивача подано такі заяви та клопотання:
клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.39);
клопотання про розгляду справи за відсутності представника позивача та незаперечення проти заочного розгляду справи (а.с.40);
заявку про отримання процесуальних документів в електронному вигляді (а.с.41);
клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи (а.с.65);
клопотання про огляд веб-сайту (а.с.66).
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 01.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.54-55).
Ухвалою судового засідання від 10.12.2020 відкладено розгляд справи (а.с.61).
Судом розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №443/1045/19 відповідачки ОСОБА_1 (а.с.63, 64).
Ухвалою судового засідання від 10.03.2021 судом постановлено проводити заочний розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та відмовлено у задоволенні клопотання про огляд веб-сайту (а.с.91-92).
Суд, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення частково виходячи з такого.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 24.03.2014 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, у зв'язку з чим отримала кредитний ліміт на платіжну карту. ОСОБА_1 погодилася з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с.6).
У наявних в матеріалах справи Витязі з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витязі з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку відсутні підписи ОСОБА_1 (а.с.7, 8-31, 76-83).
Згідно з наданим АТ КБ «Приватбанк» розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 перед банком станом на 31.05.2019 становить 36 095,53 грн, з яких: 677,44 грн - заборгованість за кредитом, 29 523,06 грн - заборгованість по процентам на прострочену заборгованість, 3 700,00 грн - нарахована комісія, 2 195,03 грн - заборгованість по судовим штрафам (а.с.5).
Виписка по рахунках ОСОБА_1 встановлює рух коштів по цих рахунках та їх призначення (а.с.67-69).
Довідки АТ КБ «Приватбанк» підтверджують, що 18.10.2014, 03.11.2014 та 23.01.2020 відбувалася зміна умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (зміна кредитного ліміту), а 24.03.2014 ОСОБА_1 була надана кредитна картка (а.с.70, 71).
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ( ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов'язань перед кредитодавцем (АТ КБ «Приватбанк») за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Так, згідно з приписом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України)
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що відповідачка ОСОБА_1 24.03.2014 оформила анкету-заяву про надання їй позивачем АТ КБ «Приватбанк» кредитної карти з кредитним лімітом та своїм підписом у цій анкеті-заяві підтвердила отримання цієї кредитної карти.
Надаючи оцінку аргументам позивача суд звертає увагу на те, що умови договору приєднання розроблялися саме позивачем (банком), відтак повинні були бути зрозумілі відповідачці і доведені до її відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Суд зазначає, що в анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом та умови щодо встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просить стягнути з відповідачки 36 095,53 грн, що включає заборгованість за тілом кредиту у сумі 677,44 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 29 523,06 грн, заборгованість за пенею та комісією у сумі 3 700,00 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1695,03 грн штраф (процентна складова). Обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором, позивач посилається на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які викладені на банківському сайті (згідно з якими обслуговується відповідач) як невід'ємну частину спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що ці документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, розмірах і порядку їх нарахування, а також відповідальності за порушення зобов'язань.
Крім цього, роздруківка із сайту позивача, на переконання суду, не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Відтак у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За наведених обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та відповідальності за порушення зобов'язань надані банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
З огляду на те, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, наданий позивачем, не містять підписів відповідачки, і, таким чином, не містить належного підтвердження повідомлення відповідачки (позичальниці) про умови кредитного договору, тому такий витяг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, і позичальнику належним чином повідомлено про умови кредитування.
Висновки суду повністю узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17.
При цьому, суд зазначає, що отримані та використані позичальницею кошти в добровільному порядку в повному обсязі АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Враховуючи вищенаведене у своїй сукупності суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом. У задоволенні іншої частини позовних вимог, а саме: стягненні нарахованих процентів за користування кредитом, пені та штрафів не підлягають до задоволення у зв'язку з їх недоведеністю. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження встановлення процентів за користування кредитом та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, оскільки відповідачка не підписувала Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Умов та правил надання банківських послуг, якими передбачено їх нарахування (їх витяги), а отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у вигляді процентів та відповідальність за порушення зобов'язань у вигляді неустойки.
Таким чином, стягненню з відповідача підлягає лише заборгованість за кредитом у сумі 677,44 грн.
Розподіл між сторонами судових витрат.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 36,11 грн (677,44 х 100% : 36 095,53 = 1,88 %; 1 921,00 : 100% х 1,88% = 36,11).
На підставі статей 207, 526, 549, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул.Грушевського,1Д, ідентифікаційний код 14360570) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 24.03.2014 у сумі 677,44 грн, сплачений судовий збір у сумі 36,11 грн, а всього 713 (сімсот тринадцять) грн 55 коп.
У решті позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Дата складення повного судового рішення - 10 березня 2021 року.
Головуючий суддя А.І. Павлів