Справа № 323/3257/20
Провадження № 2/323/33/21
10.03.2021 року м. Оріхів
Оріхівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючої судді - Гуцал О.П.,
за участі: секретаря судового засідання - Чубир Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
30.12.2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалися на те, що 20.01.2012 року між позивачем та відповідачем був укладений договір б/н, на підставі якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв'язку з порушенням зобов'язань за договором відповідач станом на 03.11.2020 року має заборгованість у розмірі 20297,33 грн., яку позивач просить в судовому порядку стягнути з відповідача разом із понесеними судовими витратами в розмірі 2102,00 грн.
Ухвалою суду від 11.01.2021 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти задоволення позову.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що висунуті позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За змістом частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 20.01.2012 року між позивачем та відповідачем був укладений договір шляхом написання Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами складає договір про надання банківських послуг. На підставі зазначеного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни кредитного ліміту за рішенням банку та згода клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
За визначенням ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення виконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого позивачем відповідно до умов договору станом на 03.11.2020 року нарахована заборгованість у розмірі 20297,33 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 16702,64 грн., заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом - 3594,69 грн., що підтверджується відповідними розрахунками.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, у зв'язку із чим підлягають задоволенню.
Згідно до ст.142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічне положення щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, також передбачено ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Оскільки відповідач надав суду заяву про визнання позову до початку розгляду справи по суті, то з нього підлягає стягненню на користь позивача половина сплаченого позивачем судового збору, а інша половина сплаченого судового збору підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.1, 3, 207, 509, 526, 549, 551, 626, 628, 638, 633, 634, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 2, 10, 11, 12, 13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором від 20.01.2012 року в розмірі 20297,33 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 16702,64 грн., заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом - 3594,69 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» витрати на судовий збір у розмірі 1051,00 грн.
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України в Оріхівському районі Запорізькій області (ЄДРПОУ 38025629) повернути Акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570), 50 відсотків сплаченого 05.11.2020 року судового збору (згідно до платіжного доручення № PROM5B73Y4 на р/р UA618999980313131206000008211, одержувач: Держбюджет Оріхівського району (ЄДРПОУ отримувача 38025629, МФО 899998)) в сумі 1051,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Оріхівський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.П. Гуцал