Справа № 323/623/21
Провадження № 2-о/323/34/21
Іменем УКРАЇНИ
11.03.2021 м. Оріхів
Оріхівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Мінаєва М.М,
при секретарі - Тахтаул А.Л.,
розглянувши цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , подану через представника - адвоката Юсєєва Тагіра Сафіуловича, заінтересована особа: Костянтинівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупований території,
10.03.2021 р. до Оріхівського районного суду Запорізької області надійшла вказана заява, в якій порушується питання про встановлення факту смерті батька заявника, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Амвросіївка Донецької області.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 на час смерті проживав на тимчасово окупованій території України, а саме у м. Амвросіївка Донецької області. Оскільки лікарське свідоцтво про смерть та юридичне свідоцтво про смерть ОСОБА_2 видані заявнику органами та установами, які не є органами та установи державної влади України, заявник не має можливості реалізувати свої спадкові та інші права на території, підконтрольній державній владі України. Зокрема, Костянтинівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відмовив заявнику у проведенні державної реєстрації смерті батька в позасудовому порядку, пославшись на вказані вище обставини.
У судове засідання заявник та її представник не з'явились, подавши заяву про розгляд справи без їх участі. Заінтересована особа подала заяву про розгляд справи без її участі та про розгляд справи на розсуд суду.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами аудіозапису не здійснювалось.
Дослідивши наявні у справі матеріали, суд вважає заяву такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи, заявник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Всі населені пункти Амвросіївського району Донецької області належать до територій, які в силу Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» та на підставі постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 року №254-VIII вважаються тимчасово окупованими територіями.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦПК заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами померлого або їхніми представниками до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до п.1 глави 5 Розділу 3 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/5 від 18 жовтня 2000 року, підставою для державної реєстрації смерті є: - лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 р. №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за №1150/13024; - фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 р. №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за №1150/13024; -лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; - рішення суду про оголошення особи померлою; - рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час, та інші.
Згідно наказу Міністерства юстиції України №1847/5 від 05.11.2014 року «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 17 червня 2014 року №953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції», було тимчасово призупинено проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відділами державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходяться на території Донецької області (Амвросіївського, Новоазовського, Старобешівського, Тельманівського, Шахтарського, Ясинуватського районів, міст Горлівка, Докучаєвськ, Донецьк, Жданівка, Кіровське, Макіївка, Єнакієве, Сніжне, Харцизьк, Ясинувата, Торез, Шахтарськ, Дебальцеве). Проведення зазначених дій здійснюється будь-яким відділом державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходиться за межами вказаної території.
Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 26.03.1958 р., Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 05.08.2014 №00014265714, наданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Амвросіївського районного управління юстиції у Донецькій області.
Батько заявника, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Амвросіївка Донецької області у віці 89 років від церебрального атеросклерозу.
Факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджується документами, що надані заявником: лікарським свідоцтвом про смерть №274 від 30.12.2020 р., свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 від 30.12.2020 р.
При цьому суд виходить з того, що самі ці документи юридичного значення не мають, однак в сукупності з іншими належними доказами можуть свідчити про факти, які в них зазначені.
Зокрема, наявність родинного зв'язку між заявником та ОСОБА_2 сумнівів не викликає, відомості про дату народження, місце проживання та вік ОСОБА_2 співпадають як у документах, виданих органами державної влади (він був документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , мав ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), так й у документах, виданих заявнику на тимчасово окупованій території.
Відповідно до ч.3 ст.2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 року №113-ІХ встановлено, що діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв'язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.
У позасудовому порядку заявник не зміг отримати свідоцтво про смерть батька, оскільки Костянтинівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відмовив у цьому через ненадання заявником лікарського свідоцтва про смерть встановленого зразка.
Стаття 315 ЦПК України передбачає право суду встановлювати факти, що мають юридичне значення. Разом із тим це можливо за наявності певних умов, а саме: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення; 2) встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до ч.2 ст.293, ст.ст.315, 317 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до ст.ст.3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) Європейський суд з прав людини обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому Європейський суд з прав людини констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.19, 264, 265, 293, 315, 317 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , подану через представника - адвоката Юсєєва Тагіра Сафіуловича, заінтересована особа: Костянтинівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупований території, - задовольнити повністю.
Встановити факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Шахтарськ Донецької області, громадянин України, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці вісімдесяти дев'яти років в м. Амвросіївка Донецької області, Україна.
Зобов'язати Костянтинівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) внести до державного реєстру актів цивільного стану запис про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України,що сталася ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці вісімдесяти дев'яти років в м. Амвросіївка Донецької області, та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , або уповноваженій нею особі, свідоцтво про смерть ОСОБА_2 встановленого зразка.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Копію рішення негайно надіслати заявнику, його представнику та заінтересованій особі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення постанови апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду безпосередньо або через Оріхівський районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення, а разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, - протягом 30 днів з вручення копії рішення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя Оріхівського районного суду
Запорізької області М.М. Мінаєв