1Справа № 335/2485/21 2/335/1549/2021
05 березня 2021 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Макаров В.О., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алло», фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів,
04.03.2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просить зобов'язати ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Алло» здійснити повернення товару, стягнути солідарно з ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Алло» сплачені за товар кошти у сумі 8 999,00 гривень.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суддя приходить до висновку, що вона не відповідає вимогам, передбаченим ст.ст. 175, 176 ЦПК України.
Так, згідно п.п. 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити:
- повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
- зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
- зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
- відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
- відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
- підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Частиною 6 ст. 175 ЦПК України визначено, що у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Дана позовна заява не відповідає вказаним вимогам ст.ст. 175, 176 ЦПК України, а саме: в позовній заяві не зазначено ціну позову; не вказано поштового індексу, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти сторін, ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; не зазначено відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; відсутнє зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; не зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; відсутнє підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно ч. 8 ст. 43 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Частиною 5 статті 95 ЦПК України передбачено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Водночас, надані із заявою в якості доказів документи не містять дати їх засвідчення.
У відповідності до ч. 5 ст. 28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Проте, позивач не обґрунтовує підсудність вказаного позову Орджонікідзевському районному суду м. Запоріжжя, оскільки з позовної заяви та доданих до неї документів неможливо встановити зареєстроване місце проживання позивача.
Крім цього, позивач не надав до суду документу, підтверджуючого сплату судового збору, при цьому, в мотивувальній частині позову зазначив про те, що він не сплатив судовий збір на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач вважає, що на заявлені ним позовні вимоги поширюється Закон України «Про захист прав споживачів», а тому він звільнений від сплати судового збору.
З даним твердженням позивача суддя не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, а за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Дійсно, відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язанні з порушенням їх прав.
Проте, положеннями статті 5 Закону України «Про судовий збір», якою визначено перелік категорій осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не передбачено звільнення від його сплати споживачів, оскільки на підставі Закону України № 484-VIII від 22.05.2015 року частина перша статті 5 Закону України «Про судовий збір» викладена в іншій редакції, відповідно до якої положення щодо звільнення від сплати судового збору споживачів (за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав) виключено.
Закон України «Про захист прав споживачів» є загальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Закон України «Про судовий збір» є спеціальним законом, що визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом, перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
За таких обставин, до правовідносин, що виникають з приводу захисту прав споживачів в частині сплати судового збору підлягає застосуванню спеціальний нормативно-правовий акт Закон України «Про судовий збір», оскільки його остання редакція ухвалена пізніше останньої редакції ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Тому посилання позивача на положення Закону України «Про захист прав споживачів» не можуть бути взяті до уваги.
Така правова позиція підтверджується і практикою Верховного Суду України в питаннях сплати судового збору в справах про захист прав споживачів (ухвала від 01.03.2016 року, справа № 6-484ц16).
Крім того, згідно зі ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Отже, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду для дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено (ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів»), тим самим навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав; об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів). Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.
Проте, в позовній заяві відсутнє таке обґрунтування позовних вимог, а жодна з перелічених у ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» підстав, які дають право особі захистити порушене право споживача, не пов'язані з предметом пред'явленого позову до суду.
Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01.01.2021 року становить 908 грн., та обґрунтувати застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Вище викладене дає підстави для висновку, що позовна заява не відповідає вимогам закону, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строків на їх усунення. Недоліки підлягають усуненню шляхом подання нової редакції позову з його копіями з додатками, засвідченими у встановленому порядку, відповідно до кількості учасників судового розгляду, а також шляхом сплати судового збору та надання оригіналу квитанції разом з позовною заявою.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алло», фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Копію ухвали суду невідкладно надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.О. Макаров