1Справа № 335/8488/20 2/335/484/2021
05 березня 2021 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Геєць Ю.В., за участю секретаря судового засідання Ровенської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про індексацію грошового зобов'язання та сплату трьох процентів річних, -
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про індексацію грошового зобов'язання та сплату трьох процентів річних.
В обґрунтування позову зазначила, що постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17.05.2011 по справі № 2а-46/2011, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області) перерахувати ОСОБА_2 державну та додаткову пенсію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду 3 групи, з 29.05.2010 виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком визначеного відповідно до вимог ч. 1 ст. 28 Закону Україну „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2011 року постанову Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17.05.2011 року у справі №2а-46/2011 залишено без змін. Постанова суду набрала законної сили 14.11.2011 року.
Відповідачем було здійснено перерахунок основної та додаткової пенсії у відповідності до судового рішення, чинного законодавства України та лише нараховано до виплати грошові кошти у сумі 46 878,25 грн.
Стягувач ОСОБА_2 , по справі № 2а-46/2011, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його спадкоємицею є позивач ОСОБА_1 .
На час подання позову, сума заборгованості, перерахована за судовим рішенням суду такі і не була фактично виплачена позивачу.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 просить стягнути на свою користь нараховані інфляційні втрати та три проценти річних за період з 14.11.2011 року по 03.10.2020 на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17.05.2011 у загальному розмірі 90 217 грн. 96 коп.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суд м. Запоріжжя від 08.10.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про індексацію грошового зобов'язання, сплату трьох процентів річних, залишено без руху, запропоновано позивачу надати документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору, відповідно до вимог ст. 8 закону України «Про судовий збір» або сплатити судовий збір в розмірі 902 грн. 17 коп.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.12.2020 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків визначених ухвалою суду від 08.10.2020 року, надано десять днів на їх усунення, які обчислювати з дня вручення даної ухвали.
04.01.2021 року на виконання ухвали суду від 08.10.2020 року позивачем усунуті недолики.
05.01.2021 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).
26.01.2021 року представником відповідача ГУПФУ в Запорізькій області, подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що інфляційні витрати та три проценти річних не входять до складу спадщини відповідно до норм ЦК України, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки до складу спадщини входять лише невиплачені пенсійні нарахування.
Також вказує, що спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу невиконання постанов суду, а тому на них не розповсюджуються норми ст. 625 ЦК України. У постановах судом не визначено конкретної суми до стягнення, а тому зобов'язання в даному випадку не можуть вважатися грошовими. Пенсійний фонд не є розпорядником державних коштів, а тому не може нести відповідальність за порушення виконання грошового зобов'язання за ст. 625 ЦК України. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17.05.2011 по справі № 2а-46/2011, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області) перерахувати ОСОБА_2 державну та додаткову пенсію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду 3 групи, з 29.05.2010 виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком визначеного відповідно до вимог ч. 1 ст. 28 Закону Україну „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2011 року постанову Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17.05.2011 року у справі №2а-46/2011 залишено без змін.
Постанова суду набрала законної сили 14.11.2011 року.
Відповідачем було здійснено перерахунок основної та додаткової пенсії у відповідності до судового рішення, чинного законодавства України та нараховані суми до виплати, проте не виплачено грошові кошти у сумі 46 878,25 грн., про що зазначає відповідач у своєму відзиві на позов.
Стягувач у справі № 2а-46/2011 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спадкоємицею після смерті останнього є його дружина - ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами спадкової справи № 7/2018.
На час розгляду справи судом, сума заборгованості нарахована на виконання постанови Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17.05.2011 по справі № 2а-46/2011 у сумі 46 878,25 грн. фактично виплачена не була. Ці обставини не спростовуються представником відповідача.
ОСОБА_1 вираховуючи 3% річних та інфляційні втрати за постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17.05.2011 року по справі 2а-46/2011 на суму 90217,96 грн., виходила з того, що період прострочення за вказаною виплатою складає 3246 днів, тобто з 14.11.2011 року (набрання чинності постанови) по 03.10.2020 (кінцевий термін визначений у позові), тому інфляційні втрати за вказаний період складають - 77 710,96 грн., та 3 % річних - 12 507 грн.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положення ст. 625 ЦК України, якою визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт), поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Однак, визначаючи період, за який у позивача виникло право на застосування наслідків, передбачених ст. 625 ЦК України, суд приймає до уваги наступне.
Згідно з частиною четвертою статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Як передбачено ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Оскільки до складу спадщини входять тільки цивільні права та обов'язки, то не переходять у спадщину права і обов'язки спадкодавця в інших правовідносинах, якщо вони не набули цивільно-правового майнового змісту.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом названої норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних хоча і входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, проте нараховуються лише на вимогу кредитора.
З матеріалів справи вбачається, що спадкодавець ОСОБА_1 не заявляла вимог до боржника, щодо сплати коштів нарахованих на виконання постанови суду з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за несвоєчасну виплату коштів за вказаними судовими рішеннями.
Отже, на момент прийняття спадщини позивачем, судове рішення, яке набрало законної сили щодо стягнення на користь спадкодавця сум, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, відсутні.
Таким чином, вимоги ОСОБА_1 як спадкоємиці ОСОБА_2 , щодо стягнення з відповідача 3 % річних та індексу інфляції за весь період затримки виплати сум пенсії, нарахованих на підставі постанови адміністративного суду, а саме: за період з дати набрання відповідними судовими рішеннями законної сили, зроблені з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до ч. 2 статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
З матеріалів спадкової справи вбачається, що часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця ОСОБА_2 , тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
З мотивів, викладених вище, суд приходить до висновку, що право ОСОБА_1 на стягнення з відповідача трьох відсотків річних та встановленого індексу інфляції щодо невиплачених сум настало після 29.11.2017 року, тобто з часу відкриття спадщини.
Вирішуючи спір щодо періоду та розміру інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд виходить з наступного:
Щодо грошових коштів (доплати) в сумі 46 878,25 грн. нарахованих на виконання постанови Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17.05.2011 по справі № 2а-46/2011, інфляційні витрати та 3% річних розраховуються за період: з 30.11.2017 (наступний день після смерті спадкодавця) до 03.10.2020 (кінцева дата нарахування визначена у відповідності до заявлених позовних вимог), який становить 1039 день.
За інформацією, яка наявна в матеріалах справи та не спростовувалась представником відповідача, зазначена постанова суду на час пред'явлення позову не виконана.
Факт невиплати позивачеві сум, нарахованих за постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17.05.2011 року підтверджено відзивом на позовну заяву відповідача.
Отже, 3% річних за 1039 дні прострочення становлять 4000,34 грн. (46878,25 х 3 х 1039/365/100).
Інфляційні нарахування з 30.11.2017 по 03.10.2020 складають 7 256,71 грн.
Посилання відповідача щодо неможливості застосування ст. 625 ЦК України, щодо постанови, яка ухвалена в порядку Кодексу адміністративного судочинства, є безпідставними.
Не зазначення в судових рішеннях конкретної суми не свідчить про відсутність грошового зобов'язання. Адже суд позбавлений можливості її зазначити в резолютивній частині, оскільки зобов'язує відповідача здійснити такий перерахунок. Не зазначення суми, що підлягає виплаті позивачу, у резолютивній частині судового рішення, не впливає на характер зобов'язання, що у даному випадку є грошовим.
Твердження відповідача про неможливість виконання рішення суду за відсутності належного фінансування та посилання на необхідність застосування Порядку № 440 «Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду виконання яких гарантується державою» є неприйнятними.
Відсутність бюджетного фінансування не може вважатися законною підставою для не виплати позивачеві належних йому сум грошових коштів.
До того ж, ст. 625 ЦК України не пов'язує підстави для застосування встановленої неї відповідальності із наявністю чи відсутністю бюджетного фінансування боржника.
Порядок № 440, визначає механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», інвентаризації та погашення заборгованості за ними.
Відповідно до частин 1-2 статті 3 Закону України «Про гарантії держави по виконанню судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Отже, вказаним Законом передбачається виконання саме рішень про стягнення коштів з державного органу.
Натомість, постанова Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17.05.2011 у справі № 2а-46/2011 стосувалась зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити пенсію позивачеві за певний період.
Будь - яких інших належних та допустимих доказів для спростування вимог позивача, передбачених статтями 77,78,79, 80 ЦПК України, які б мали доказове значення відзив на позовну заяву не містить.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розрахунок:
- позивач має право на стягнення з відповідача у цій справі судового збору за подачу позову до суду першої інстанції пропорційно до суми задоволених позовних вимог у розмірі 112,57 грн. (розрахунок: судовий збір за подачу позову, сплачений позивачем, у розмірі 902,17 грн. * сума задоволених позовних вимог позивача 11 257,05 грн./сума заявлених позовних вимог позивачем 90 217 грн. 96 коп.).
Керуючись ст.ст. 2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 133, 137, 141, 263-265, 274-279 ППК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про індексацію грошового зобов'язання та сплату трьох процентів річних - задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати розміром 7 256 грн. 71 коп., та 3% річних розміром 4000 грн. 34 коп., нарахованих на суму заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням постанови Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17.05.2011 року у справі № 2а-46/2011 за період з 30.11.2017 року по 03.10.2020 року, всього стягнути 11 257 грн. 05 коп.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 112 грн.57 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, апеляційної скарги.
Позивач: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне Управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б).
Рішення ухвалене за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами і складене в повному обсязі 05 березня 2021 року.
Суддя Ю.В.Геєць