311/3952/20
2/311/271/2021
28.01.2021
28 січня 2021 року м.Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Нікандрової С.О., секретар судового засідання Дудка Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя, -
В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 розподіл спільного майна подружжя. На обґрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_3 зазначила, що 19 травня 1990 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований Скельківською сільською радою Василівського району Запорізької області, актовий запис №7. Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 15.02.2017 року шлюб було розірвано, але родина фактично збереглася і сторони продовжували шлюбні стосунки, разом проживали та вели господарство однією родиною до 01 листопада 2020 року. Фактично шлюбні стосунки із відповідачем позивачка припинила 01.11.2020 року, адже відповідач виїхав із їхнього будинку, забрав собі частину нажитого ними під час шлюбу рухомого майна, почав проживати окремо та перешкоджати їй у реалізації її прав власності на нерухоме майно (квартиру та будинок), яке перебуває у спільній сумісній власності та є спірним майном. В зв'язку з чим, постало питання розподілу нерухомого спільно придбаного майна і відповідач почав погрожувати позивачці, що вона ніякого майна не отримає, адже він добровільно їй нічого не віддасть. За час перебування у шлюбі ними було спільно придбане майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме: двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , та житловий будинок , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . На сьогодні позивачка перебуває у край скрутному матеріальному становищі, адже вимушена самотужки нести всі витрати (комунальні платежі, ремонт комунікацій та інше) щодо утримання їхнього спільного нерухомого майна (житлового будинку), а до квартири вона взагалі не має доступу, адже відповідач перешкоджає їй користуватися нею, здає її в оренду, щоб отримати прибуток. Таким чином, позивачка ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 ; право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 16 грудня 2020 року у цивільній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, але надала суду заяву
про розгляд справи без її участі, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі, не заперечує проти їх задоволення.
У зв'язку із здійсненням судом розгляду справи за відсутності учасників справи, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони в справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 19 травня 1990 року у Скельківській сільській раді Василівського району Запорізької області, актовий запис №7 (а.с.7).
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 15 лютого 2017 року у справі №311/3952/20 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який було зареєстровано 19 травня 1990 року Скельківською сільською радою Василівського району Запорізької області, за актовим записом №7, розірвано (а.с.10).
Між сторонами існує спір щодо поділу наступного майна:
- двокімнатна квартира АДРЕСА_1 .
- житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 .
Матеріалами справи підтверджується, що під час шлюбу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 27 квітня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Бесараб А.О., зареєстрованого в реєстрі за №519, придбав житловий будинок АДРЕСА_2 , реєстраційний №18654742, який 25 квітня 2007 року зареєстрований в РПК «Василівське бюро технічної інвентаризації» Василівської районної ради Запорізької області в книзі №1 номер запису №157, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим РКП «Василівське бюро технічної інвентаризації» Василівської районної ради, Запорізької області за №14366030 (а.с.11, 12).
Також, під час шлюбу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 11 серпня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Бесараб А.О., зареєстрованого в реєстрі за №975, придбав квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер №11682645, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим РКП «Василівське бюро технічної інвентаризації» Василівської районної ради, Запорізької області від 31.08.2005 року за №8019333 (а.с.13, 14).
Відповідно до ст. 60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми ст.60 СК свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція
може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року справа №372/504/17.
Згідно з ч.1 ст. 69 СК дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною 1 статті 70 СК визначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ст. 71 СК майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. При цьому беруться до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення для справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК) майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦК у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Згідно п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК. Вартість майна, яке підлягає поділу визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з його дійсної вартості на час вирішення спору.
Отже, зазначена квартира є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, будь-якої домовленості між сторонами не існує, як не існує шлюбного контракту або договору, відповідач не заперечував, що зазначена квартира є об'єктом спільної сумісної власності, а тому частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в праві спільної сумісної власності на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , є рівними і повинні бути визначені в розмірі 1/2 за кожним.
Також, зазначений житловий будинок є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, будь-якої домовленості між сторонами не існує, як не існує шлюбного контракту або договору, відповідач не заперечував, що зазначений житловий будинок є об'єктом спільної сумісної власності, а тому частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в праві спільної сумісної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , є рівними і повинні бути визначені в розмірі 1/2 за кожним.
Питання розподілу судових витрат між сторонами вирішується відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, а саме: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Виходячи з вартості нерухомого майна, яке підлягає поділу між сторонами, судовий збір, при зверненні до суду позивач ОСОБА_1 повинна була сплатити судовий збір в сумі 6356,10 грн.
Документально підтверджена сплата позивачем ОСОБА_1 судового збору в розмірі 1300 грн., що підтверджується квитанцією №П519/9662768/1 від 08 грудня 2020 року.
Ухвалою суду від 10 грудня 2020 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору. Відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
До початку судового розгляду справи від відповідача надійшла заява про визнання позову в повному обсязі.
Отже, у зв'язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті судовий збір, який повинен бути сплачений суд повинен вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені судом в повному обсязі, судовий збір в сумі 3178,05 грн. (50% судового збору, який підлягає розподілу між сторонами) підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 , а саме: сплачений позивачем ОСОБА_1 судовий збір при зверненні до суду в сумі 1300 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а решта судового збору в сумі 1878,05 грн. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь держави.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 280- 282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя- задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 )право власності на 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , іншу Ѕ частину квартири залишити у власності ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 )право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , іншу Ѕ частину житлового будинку залишити у власності ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1300 (одна тисяча триста) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1878 (одна тисяча вісімсот сімдесят вісім) гривень 05 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та
резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Василівського районного суду
Запорізької області С.О.Нікандрова