Справа № 310/2651/20
2/310/215/21
Іменем України
02 березня 2021 року м.Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого: судді - Кошевої О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Ледовської А.В.,
представника позивача - адвоката Дон В.О.,
представника відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бердянську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої залиттям квартири,-
Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири. Позов мотивує тим, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_3 , яка є власницею квартири АДРЕСА_2 , та яка розташована над квартирою позивачки, допустила залиття квартири позивачки, чим завдала позивачці матеріальну та моральну шкоду.
Вважає такі дії відповідача порушення її прав та охоронюваних інтересів, вимушена була винаймати житло та вживати заходів по відновленню своєї квартири.
Відповідачем в особі представника подано відзив, згідно якого просять суд відмовити в задоволені позову. Вважають, що позов не відповідає фактичним обставинам, відповідач не порушувала права позивачки, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позову.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася. Представник позивача адвокат Дон В.О. в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась. Її представник адвокат Линник С.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову.
Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .
02 березня 2020 року ТОВ «КК «КомЕнерго-Бердянськ» складено Акт обстеження квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , відповідно до якого встановлено наступне.
При проведені візуального обстеження квартири АДРЕСА_3 , що розташована на першому поверсі, штукатурка всієї площі стелі та частково стін у залі потемніла від залиття. У залі також виявлені незначні сліди затікання. Електропостачання квартири вимкнено.
На момент проведення візуального обстеження квартири АДРЕСА_2 , що розташована на другому поверсі, вказаного будинку виявлено, що у залі саморобний прибор опалення (регістр) від'єднано від системи опалення будинку, у місці від'єднання (у муфті) залишилася обломки пластикової труби. Пластикові трубопроводи системи опалення у вказаній кімнаті, які раніше були підведені до зазначеного радіатору, заглушені.
За інформацією майстра технічної дільниці ОСОБА_4 аварійне залиття відбулося через випадкове від'єднання саморобного прибору опалення (регістру) у залі квартири АДРЕСА_2 , який був недостатньо міцно закріплений до стіни (в наявності всього два нижніх кріплення, верхнє кріплення відсутнє).
04 березня 2020 року ОСОБА_2 з метою визначення вартості ремонту укладено договір з ФО-П ОСОБА_5 та запрошено підрядника для огляду технічного стану квартири. За результатами огляду складено розрахунок витрат на виконання ремонтно-будівельних робіт по відновленню стану квартири (внаслідок залиття). Згідно з розрахунком, вартості ремонту складає 29 558 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн.
Згідно акту обстеження наслідків залиття приміщень квартири від 04.03.2020 року, рекомендований обсяг відновлювальних робіт щодо усунення заподіяної шкоди. Відповідно до вказаного акту, по всій квартирі необхідно виконувати відновлювальні роботи, що обґрунтовує також неможливість користування квартирою на період проведення таких робіт.
Тобто, внаслідок залиття квартири позивач не мала можливості користуватися належним їй житлом.
Вартість послуг на виконання робіт з визначення розрахунку витрат склала 4 000 грн.
Також позивачкою надано платіжні документи, що підтверджують витрати на винайм іншого житла для тимчасового, на період відновлювальних робіт, проживання.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих правових норм правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 22 Цивільного кодексу України визначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. ст. 1166 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом вищезазначеної ст. 1166 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Як роз'яснено у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Частиною 1, п. 3 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
У відповідності з п. 3) ч. 2 цієї статті моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Враховуючи роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31 березня 1995р., згідно з якими розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації.
Суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення моральної шкоди з огляду на вік позивачки (65 років на момент спричинення шкоди), зміну звичного режиму життя, необхідність вжиття заходів з усунення наслідків залиття належного їй житла.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд вважає, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження обставин позовної заяви, докази, надані відповідачем, суд відхиляє через їх необґрунтованість. Суд не приймає до уваги доказ, наданий представником відповідача, а саме акт обстеження квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , так як цей акт складено 05.11.2020 року та не відноситься до подій 02 березня 2020 року.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст.4, ст.ст.258-259, 263, 264-265, 273, 354 ЦПК України (редакції 2017 року), суд, -
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 33558(тридцять три тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 00 коп. в рахунок стягнення майнової шкоди по відновленню стану квартири внаслідок залиття, 65521(шістдесят п'ять тисяч п'ятсот двадцять одну)грн. 45 коп. за оренду іншого житла.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 15000(п'ятнадцять тисяч гривень) грн. в рахунок стягнення моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1140 гривень, 80 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. .
Позивач - ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП- НОМЕР_1 )
Відповідач : ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП- НОМЕР_2 )
Повний текст рішення суду складено 10.03.2021 року.
Суддя О. А. Кошева