Справа № 502/1366/20
11 березня 2021 року м. Кілія
Кілійськийрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Балана М.В.,
за участю секретаря судового засідання Урсул Г.К.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
за наявними у справі матеріалами
цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про стягнення аліментів на період навчання,
Позивач 19.08.2020 року звернулася до Кілійського районного суду за позовом до ОСОБА_2 з вимогою стягнути аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі, який продовжує навчання у Кілійському транспортному коледжі Державного університету інфраструктури та технологій, в твердій грошовій сумі - 2500 гривень щомісяця, починаючи з дня подання заяви та до закінчення навчання чи до досягнення двадцяти трьох річного віку - у зв'язку з тим, яка з цих обставин настане першою.
З позовної заяви вбачається, що 27.10.2001 року між сторонами був укладений шлюб. 13.10.2004 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Від шлюбу вони мають повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на момент подачі позовної заяви навчається на 4 курсі у Кілійському транспортному коледжі Державного університету інфраструктури та технологій, де навчається на бюджетній основі. Відповідач сплачував аліменти до 18 років дитини. Однак, більше відповідач на отримання сина матеріальної допомоги не надає. Позивач не в змозі самостійно утримувати спільного сина, у зв'язку з тим, що йому необхідні кошти на проїзд до місця навчання, проживання, одяг, харчування, підручники.
Ухвалою судді від 29 жовтня 2020 року відкрито спрощене провадження у справі, про що повідомлені сторони.
11.03.2021 року до канцелярії суду надійшла заява від позивача, в якій просить суд розглядати справу за її відсутності та не заперечує проти винесення заочного рішення.
Беручи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про строк подання відзиву та не подав відзив, суд ухвалює заочне рішення по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст. ст. 169, 197, 224 ЦПК України.
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Як зазначено у ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши надані письмові докази та розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог судом достовірно встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:
27.10.2001 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 98. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_5 , про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане Відділом реєстрації актів громадянського стану Кілійського районного управління юстиції Одеській області.
13.10.2004 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, про що складено відповідний актовий запис № 123, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Кілійського районного управління юстиції Одеській області.
ІНФОРМАЦІЯ_2 в шлюбі народився ОСОБА_3 , батьками якого записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що 20.08.2002 року складено відповідний актовий запис № 121, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Кілійського районного управління юстиції Одеській області.
Згідно довідки №160, виданої Кілійським транспортним коледжем Державного університету інфраструктури та технологій 13.07.2020 року, ОСОБА_3 дійсно є студентом IV (четвертого) курсу Кілійського транспортного коледжу Державного університету інфраструктури та технологій на спеціальності 271 Річковій та морський транспорт спеціалізація «Судноводіння на морських шляхах» денної форми навчання на бюджетній основі.
Відповідно до довідки про склад сім?ї № 1569, виданої виконачим комітетом Кілійської міської ради Одеської області 19.08.2020 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та до складу її сім?ї входять: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст. 198 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Згідно ч.1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ч.3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно ч.1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу, в ч.1 якої вказано, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
При визначенні розміру аліментів враховуються такі доходи платника аліментів як: основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до заробітної плати, премії та винагороди, пенсії, стипендії, допомоги по безробіттю, дивіденди та інші доходи, що передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. №146 "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб".
Статтею ст. 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до п.20 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. При визначенні розміру аліментів на повнолітніх дітей суд враховує такі обставини: стан здоров'я та матеріальне становище повнолітніх дочки, сина; стан здоров'я й матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, інших дітей; можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дітьми; інші обставини, що мають істотне значення.
Правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Аналогічна позиція висловлена у рішенні Верховного суду України від 24 грудня 2014 року № 6-186цс14.
Разом з цим необхідно пам'ятати, що за змістом ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і(або) у частці від доходу платника аліментів, з урахуванням обставин, передбачених ст. 182 цього Кодексу, а саме:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Необхідність встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі може виникнути за наявності у платника аліментів нерегулярного або мінливого доходу, або отримання частини доходу в натурі. Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим і в інших випадках, якщо суд прийде до висновку, що визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) платника є неможливим, ускладненим або суттєво порушує інтереси однієї із сторін. При встановленні розміру аліментів у твердій грошовій сумі виплата аліментів на дитину проводиться щомісячно,що встановлено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"(п. 17).
Враховуючи те, що відповідач є працездатною особою та має фізичну можливість надавати допомогу на утримання повнолітньої доньки під час навчання, суд вважає, що аліменти можуть бути стягнуті в твердій грошовій сумі.
У своїй постанові від 29 січня 2018 року по справі № 622/373/16-ц Верховний Суд роз'яснив, що на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (ст.185СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст..199, 200, 201цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що позивачем доведено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином відповідача, який набув повноліття та не досяг віку 23 років, він продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги, в зв'язку з навчанням. Таким чином суд приходить до переконання, що оскільки утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання є обов'язком батьків, а відповідач добровільно не надає матеріальну допомогу, хоча може її надавати, однак позивачем не надано доказів про доходи відповідача на підтвердження заявлених позовних вимог, позов про стягнення аліментів на час навчання підлягає частковому задоволенню.
З врахуванням наданих сторонами доказів, відповідач не скористався правом подачі відзиву, суд приходить до переконання, що з відповідача необхідно стягувати аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання в твердій грошовій сумі в розмірі 1250,00 грн., щомісячно, починаючи з дня подачі даної позовної заяви і до закінчення ним навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23-річного віку за умов продовження навчання.
Стаття 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача згідно ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до положень ст. 430 ЦПК України суд допускає рішення до негайного виконання в межах суми аліментів за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 84, 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 12,13,18,81, 141, 263-265, 274 ЦПК України, суд
Позов про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1250 гривень щомісячно на час навчання сина, починаючи з дня подання позову - 19.08.2020 року, але не більше ніж до досягнення ним 23-річного віку - ІНФОРМАЦІЯ_5 , за умов продовження навчання.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , судовий збір в розмірі 840,80 гривень, який зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Згідно ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан