Справа № 136/160/21
провадження №3/136/60/21
09 березня 2021 року м. Липовець
Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Шпортун С.В., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника відділу поліції № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше притягуваного до адміністративної відповідальності, останні рази:
- 27.12.2019 постановою Липовецького районного суду Вінницької області за ч.2 ст.130 КУпАП накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 (двадцять тисяч чотириста) грн.;
- 24.09.2020 постановою Вінницького районного суду Вінницької області за ч.2 ст.130 КУпАП накладено стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
У вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, -
16.01.2021 о 16:25 год., по вул. Свято Покровська, в м. Липовець, Вінницького району, Вінницька області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ - 21013», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці, які не реагували на світло, підвищена жвавість, неприродна блідість. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 130 КУпАП, оскільки дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У судове засідання ОСОБА_1 , не з'явився, повідомлявся своєчасно належним чином про час та місце розгляду справ, про що наявна в матеріалах справи розписка відповідного змісту. Крім цього, на офіційному сайті Липовецького районного суду Вінницької в розділі «Громадянам» у вкладці «Список судових справ, призначених до розгляду» з моменту призначення даної справи до розгляду було зазначено дату, час та місце розгляду справи. Клопотання про відкладення судових засідань Чорним Р.О. не подано, причини неявки не повідомлені.
Відповідно до ч.1 ст.268 КупАП України, справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Зважаючи на викладені обставини, ОСОБА_1 належно сповіщався про час і місце розгляду справи, був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не подавав письмових заперечень проти протоколу, пояснень та доказів, до суду не з'явився, його поведінка свідчить про не бажання брати участь у розгляді справи. Проте, подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Відтак, суд відповідно до вимог ст.280 КУпАП України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , оскільки матеріали справи містять достатньо доказів на підставі яких можливо розглянути справу та винести рішення, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст.245 КупАП України, та розгляду справи в межах строків, які передбачені ст.38 КУпАП України.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, встановив, що на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП надано наступні докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №214664 від 16.01.2021, у якому зазначено обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП;
- письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які вказали, що водій ОСОБА_1 , від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився;
- направлення на огляд водія транспортного засобу до медичного закладу;
- розписка ОСОБА_3 про зобов'язання доставити транспортний засіб за місцем проживання ОСОБА_1 ;
Суд вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч.3 ст.130 КУпАП, як дії, передбачені частиною першою статті 130 КУпАП, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в підтвердження чому є:
- витягом з інформаційно - телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» де відображено інформація про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП;
- постанови суду від 04.07.2018, 27.12.2019, 24.09.2020, 11.11.2020;
- довідка про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП та повідомлення про те, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.
Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.п.2, 4 Розділу 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗЗ України 09.11.2015 року №1452/735, огляду та стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в пункті 4 розділу I цієї Інструкції є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
У п.12 вказаної Інструкції зазначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Разом з тим, зі змісту п. 27 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005 вбачається, що якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Суд, оцінивши вищезазначені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов висновку, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції частини статті за якою кваліфіковано його діяння.
При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення суд враховує суспільну небезпечність вчиненого адміністративного правопорушення, зокрема те, що таке порушення правил дорожнього руху створює потенційну небезпеку і загрозу як для здоров'ю та життю водія, так і інших учасників дорожнього руху.
Також суд враховує дані про особу ОСОБА_1 який від явки до суду ухилився, раніше притягувався до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачені ст. 130 КУпАП, що свідчить про явне зневажливе ставлення до встановленого порядку керування транспортними засобами, систематичність вчинення вказаних правопорушень.
Обставин, які пом'якшують чи обтяжуючих відповідальність за адміністративне правопорушення судом не встановлено.
Оцінюючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у виді штрафу, що передбачено ч.3 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами законодавства у справах про злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суд не застосовує адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами у випадку, коли винна особа позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Судом встановлено із довідки доданої до матеріалів справи, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення воділя. Крім цього, 24.09.2020 постановою Вінницького районного суду Вінницької області був позбавленим права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
За таких обставин суд не вбачає правових підстав для застосування такого додаткового стягнення як позбавлення права керування транспортними засобами.
Також суд вважає за доцільне не застосувати оплатне вилучення транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , оскільки належних та допустимих доказів про належність рухомого майна до матеріалів справи не додано особою уповноваженою на складання протоколу, а суд не може перебирати на себе функцію щодо збирання доказів.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст. 27, 30, 40-1, 130 ч. 3, 283, 284, 289 КУпАП, -
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 454,00 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу,визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого ст. 32 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10-ти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.
Суддя С.В. Шпортун