Справа № 136/1579/20
провадження № 2/136/417/20
"05" березня 2021 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,
за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Черкаське обласне управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу,
Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Черкаське обласне управління АТ "Ощадбанк" (далі - позивач), через свого представника, звернувся до суду з вищевказаним позовом проти ОСОБА_1 (далі - відповідач), з вимогами:
- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 30.10.2019 в сумі 14647,76 грн;
- стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в сумі 2102,00 грн.
Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами, на підтвердження яких подано суду відповідні докази.
Відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву про приєднання №504378724/301019 від 30.10.2019. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які викладені на сайті www.oschadbank.ua складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування кредитом. Позивач свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, оскільки надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту. Проте, відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості чим порушила умови кредитного договору. У зв'язку із зазначеним порушенням, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 06.10.2020 має заборгованість у розмірі 14647,76 грн, з яких: 12468,00 грн - заборгованість за кредитом; 1643,07 грн - заборгованість за процентами; 317,77 грн - комісія; 10,92 грн - пеня за порушення строків повернення кредиту; 2,92 грн - пеня за порушення строків сплати процентів; 178,21 грн - 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу; 26,87 грн - 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом. У добровільному порядку відповідач свою заборгованість перед позивачем не погашає. На підтвердження вказаних обставин позивачем подано суду: Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на АТ "Ощадбанк", копію паспорта споживчого кредиту; копію заяви про приєднання до ДКБО; Витяг з договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з викоритсанням електронного платіжного засобу; розрахунок заборгованості; виписку по рахунку та копію документу, що посвідчує особу відповідача.
Викладені обставини послугували підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 16.11.2020 призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Сторони не подали до суду своїх заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подала.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і безпосередньо оцінивши зібрані у справі докази, встановив наступне.
Як встановлено судом, згідно змісту заяви про приєднання №504378724/301019 від 30.10.2019 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжні картки), відповідач ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Ощадбанку виявила бажання оформити на своє ім'я платіжну картку. Позивачем надано суду розрахунок заборгованості за кредитним договором, який підписаний представником Ощадбанку (а.с. 19), а також надано виписку по картковому рахунку (а.с. 20-21).
Суд, з огляду на встановлені обставини, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 30.10.2019 в сумі 14647,76 грн, виходить з наступних норм права та мотивів їх застосування.
Як визначено в ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами)
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на викладене позивач зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема щодо виникнення кредитних договірних правовідносин між сторонами на підставі кредитного договору та невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов'язань, розмір заборгованості, подавши до суду належні та допустимі докази.
Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.
Зібрані у справі докази не містить відомостей про оформлення відповідачем кредитного договору та отримання коштів. Як вбачається з копії заяви про приєднання №504378724/301019 від 30.10.2019 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжні картки) вона не містить будь-яких даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії, доказів отримання кредитної картки з ПІН кодом для верифікації в платіжній системі, не містить ніяких даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, крім особистих даних та підпису відповідача, отож підстав вважати, що у відповідача виникли будь - які зобов'язання перед позивачем, у зв'язку з подачею такої анкети-заяви відсутні.
Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості не може бути підтвердженням існування заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки цей розрахунок не є первинним документом, він не відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також вимогам Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ № 75 від 04.07.2018 .
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
Згідно п. 61 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час формування виписки наданої позивачем) форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити:
1) номер особового рахунку;
2) дату здійснення останньої (попередньої) операції;
3) дату здійснення поточної операції;
4) код банку, у якому відкрито рахунок;
5) код валюти;
6) суму вхідного залишку за рахунком;
7) код банку-кореспондента;
8) номер рахунку кореспондента;
9) номер документа;
10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом);
11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку;
12) суму вихідного залишку.
Зазначеним вимогам надана позивачем виписка не відповідає, оскільки не містить всіх обов'язкових реквізитів, зокрема номеру особового рахунку, коду валюти, суму вхідного залишку за рахунком, код банку-кореспондента, номер рахунку кореспондента, номер документа, суму операції (відповідно за дебетом або кредитом), суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку, а відтак не може бути прийнята судом в якості доказу проведених за рахунком операцій.
Крім того, позивач не надав підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою, отож не доведено, що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника (правова позиція Верховного Суду від 03.07.2019, у справі № 342/180/17/14-131цс19, Великої Палати). Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15). До такого висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 27.08.2020 (провадження № 61-8915св19). Зважаючи на викладене, суд позбавлений можливості перевірити розмір нарахованих суми боргу відповідачу, отже доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами.
Водночас суд вважає, що відомості отримані в результаті огляду веб-сайту за своєю суттю є фіксацією на час такого огляду певного стану речей, відповідної інформації тощо, отже не може достовірно спростувати чи підтвердити наявність станом на час написання заяви тієї чи іншої редакції Умов та Правил, тощо.
Документи, які додано до матеріалів цивільної справи взагалі не містять доказів, які б підтверджували надання можливості позичальнику мати доступ до кредитних коштів, зокрема доказів отримання ним кредитної картки з ПІН кодом для верифікації в платіжній системі.
При цьому, надана позивачем довідка про видачу на ім'я відповідача кредитної картки, не є належним та допустимим доказом надання відповідачу доступу до грошових коштів, оскільки за відсутності ПІН коду верифікація в платіжній системі є неможливою.
Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку про недоведеність і необґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовував свої вимоги, а тому вони задоволенню не підлягають.
Суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат виходить з наступної норми права та мотивів її застосування.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в розмірі 2102,00 грн, сплачений ним при подачі позову (а.с. 1), тому оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі суд відносить судові витрати понесені позивачем на його рахунок.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 19, 23, 76-80, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (місцезнаходження: вул. Госпітальна, буд. 12-г, м. Київ), в особі філії Черкаське обласне управління АТ "Ощадбанк" (місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 320, м. Черкаси, ЄДРПОУ - 02767059) до ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) про стягнення боргу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Суддя Д.Т. Кривенко