Єдиний унікальний № 946/7427/20
Провадження № 1-кп/946/83/21
11 березня 2021 року місто Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
учасники судового провадження:
прокурори ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
представник потерпілого ОСОБА_13 ,
провівши в залі суду в місті Ізмаїл Одеської області відкрите судове засідання у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12020160150000812, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Виноградне Болградського району Одеської області, громадянина України, освіта середньо - спеціальна, який не працює, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий;
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.345 КК України,-
та
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Болград Одеської області, громадянина України, освіта середня, який не працює, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає: АДРЕСА_3 , раніше не судимий:
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,-
Прокурор ОСОБА_4 надав клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посилаючись на те, що на даний час не відпали ризики, які були підставою для застосування такого запобіжного заходу, по якому строк дії обов'язків спливає 22 березня 2021 року. В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав. В ході судового засідання прокурор зазначив, що необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в зв'язку з наявністю ризиків передбачених ч.1 п.п.3-5 ст.177 КПК України, і в обґрунтування продовження застосування запобіжного заходу щодо обвинувачених покладається запобігання незаконного впливу на потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на те, що вони обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, що свідчить про ризик того, що перебуваючи на волі, обвинувачені можуть чинити тиск на потерпілого з метою зміни ним своїх показань.
Представник потерпілого ОСОБА_13 та потерпілий ОСОБА_10 в судовому засіданні клопотання прокурора підтримали.
Обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та їх захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечували проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилаючись на те, що ризики вказані прокурором не доведені, обвинувачені мають постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, а тому, на їх думку можливо застосувати до обвинувачених більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, тому просили відмовити у клопотанні прокурора про застосування запобіжного заходу.
Суд, розглянувши клопотання, заслухавши думки учасників судового провадження, дійшов до такого.
Так, судом встановлено, ухвалами слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30 червня 2020 року відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 29 серпня 2020 року. Строк дії запобіжного заходу ухвалами слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 вересня 2020 року продовжено до 26 листопада 2020 року. Під час призначення справи до розгляду строк тримання під вартою ухвалою від 24 листопада 2020 року строк тримання під вартою був продовжений до 23 січня 2020 року. В подальшому ухвалою суду від 21 січня 2021 року строк тримання під вартою стосовно обвинувачених був продовжений до 22 березня 2021 року.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Частинами 3,5 ст.199 КПК, якими суд керується на підставі ч.2 ст.331 КПК, передбачено, що суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд також враховує засаду верховенства права, закріпленої у ст.8 КПК, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд), яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження.
Так, у п.219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).
Суд, оцінивши обставини, що викладені у клопотанні прокурора, дійшов висновку, що наявні достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, на даний час зникли.
У суду немає жодних підстав вважати, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 можуть вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з огляду на те, що прокурором не надано жодного доказу на підтвердження цих фактів. Сама та обставина, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину не може бути підставою для обрання їм запобіжного заходу. Суд також враховує, що обвинувачені не мають попередніх судимостей.
Також прокурором жодним чином не підтверджено, що обвинувачені можуть якимось чином впливати на потерпілого, тому що потерпілий тривалий час не з'являються в судове засідання для допиту, а сторона обвинувачення не вчиняє відповідних дій щоб цьому посприяти. Крім того, встановлено, що потерпілий на даний час взагалі перебуває за межами України, що унеможливлює вплив на нього з боку обвинувачених.
Таким чином, вищевикладені обставини кримінального провадження свідчать про те, що подальше тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на даний час є невиправданим заходом.
З урахуванням викладених обставин та особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні не підтверджені належним чином. Тому суд має достатні підстави вважати, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 достатньо застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 - для ОСОБА_5 та АДРЕСА_3 - для ОСОБА_6 , зобов'язавши обвинувачених прибувати за кожною вимогою до суду на строк - до 11 травня 2021 року.
Представник потерпілого - цивільного позивача ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_13 надав заяву про забезпечення позову до обвинувачених. Просить накласти арешт на частини чотирьох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належать обвинуваченому ОСОБА_6 . В судовому засіданні представник потерпілого - цивільного позивача підтримав заяву.
Прокурор ОСОБА_4 та потерпілий ОСОБА_10 в судовому засіданні залишили вирішення питання про забезпечення позову на розсуд суду.
Обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , їх захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечували проти заяви про забезпечення позову, вважають, що на даний час немає підстав для арешту майна обвинувачених.
Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна зокрема є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном для забезпечення цивільного позову. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) . У такому випадку арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні. Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.
Постановою №9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», яку суд застосовує на підставі ч.5 ст.128 КПК України, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Пунктами 3,4 вказаної постанови визначено, що позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином для прийняття рішення щодо арешту майна ОСОБА_6 необхідно надати докази відповідності вартості цього майна позовним вимогам. Але заявник надав копії витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, що належать ОСОБА_6 , надані державним кадастровим реєстратором ОСОБА_14 , яка не є оцінщиком або судовим експертом з оцінки вартості земельних ділянок, а тому ці витяги не можуть бути доказом реальної ринкової вартості майна відповідача - обвинуваченого ОСОБА_6 для визначення відповідності її сумі позову.
Тому вказані обставини є такими, що зумовлюють відмову у задоволенні заявленого клопотання.
Керуючись ст.ст.128,170,177, 178, 181,194,331,369 - 372 КПК України, суд -
У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - відмовити.
Змінити ОСОБА_5 , обвинувачуваному у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.187 ч.4, 345 ч.2 КК України, запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , зобов'язавши прибувати за кожною вимогою до суду на строк - до 11 травня 2021 року.
Звільнити ОСОБА_5 з під варти негайно в залі суду.
Змінити ОСОБА_6 , обвинувачуваному у вчиненні злочину, передбаченому ст.187 ч.4 КК України, запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_3 , зобов'язавши прибувати за кожною вимогою до суду на строк - до 11 травня 2021 року.
Звільнити ОСОБА_6 з під варти негайно в залі суду.
Строк дії наявної ухвали закінчується 11 травня 2021 року.
У задоволенні заяви представника потерпілого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_13 про забезпечення позову до обвинуваченого ОСОБА_6 - відмовити.
Копію наявної ухвали вручити обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , прокурору, представнику потерпілого, а також направити до Болградського РВП ГУНП в Одеській області для виконання та до Державної Установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» для відому.
Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині забезпечення позову може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
В інший частині ухвала оскарженню не підлягає.
Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1