Харківський районний суд Харківської області
11 березня 2021 року смт. Покотилівка
Справа № 635/1824/21
Провадження № 2 /635/2109/2021
Суддя Харківського районного суду Харківської області Карасава І.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою,
Стислий виклад позиції заявника
Позивач ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі-відповідач) про стягнення боргу за розпискою.
У позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на його користь 336 008,40 гривень основного боргу за офіційним курсом НБУ, 7 578,56 гривень- 3% річних від простроченої суми за період з 01 червня 2020 року по 02 березня 2021 року (275 днів), 15 011,93 за період з 01 червня 2020 року по 02 березня 2021 року як сума урахування встановленого індексу інфляції, 21 638,60 проценти на рівні облікової ставки Національного банку України за користування позикою, 6 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу, 3 862,38 гривень судових витрат.
Одночасно з пред'явленням позову до суду, позивач звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій він просить заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії направлені на відчуження квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову зазначив, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єкту нерухомого майна щодо суб'єкта від 23 лютого 2021 року №245632892 відповідач по спарві є єдиним власником квартири АДРЕСА_1 , і у разі продажу чи дарування нею цієї квартири іншій особі будуть порушені права позивача і отримати фактично свої гроші він не зможе.
Встановлені фактичні обставини, застосовані норми права та мотиви суду
Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно частини 1 статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Оскільки викладені в заяві обставини та надані позивачем докази є достатніми для розгляду заяви про забезпечення позову, заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи, що відповідає вимогам статті 153 ЦПК України.
Враховуючи, що розгляд заяви про забезпечення позову відбувався у відсутність сторін, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має право звернутися до суду.
Стаття 150 ЦПК України визначає види забезпечення позову. Одними із видів забезпечення позову, який визначений в пункті 2 частині 1 статті 150 ЦПК України, є, зокрема, заборона вчиняти певні дії.
Згідно пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову для нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності має здійснюватись судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідами заборони вчиняти певні діїї.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, тобто, не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову, а суд лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, отже, вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідний вид забезпечення позову повинен стосуватися предмета спору.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
З позовної заяви вбачається, що предметом спору є стягнення з відповідача грошових коштів за розпискою загальною сумою 386 237,49 гривень.
Відповідно до частини 2 статті 48 ЗУ «Про виконавче провадження», якою визначен порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, зазначено, що с тягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли правовідносини пов'язані з укладанням договору позики, предметом якого є грошові кошти, тобто предметом спору не є квартира, відносно якої заявник просить заборонити вчиняти певні дії.
Таким чином, заявником у заяві про забезпечення позову не доведено наявність зв'язку між заходами забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії щодо відчуження майна та предметом позову, позивачем не зазначено, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та яким чином вжиття таких заходів може запобігти порушенню його прав та законних інтересів.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
На підставі викладеного можливо зробити висновок про те, що заборона вчиняти певні дії відносно квартири не стосуються предмета спору, та буде порушувати право приватної власності ОСОБА_2 , яке є непорушним та гарантоване Конституцією України.
Ураховуючи предмет заявленого ОСОБА_1 позову, вбачається відсутність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у даній справі, суд приходиться до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії відносно квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_2 .
Керуючись статтями 149-153, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.
Суддя: І.О. Карасава