Справа № 645/6766/20
Провадження № 1-м/645/1/21
09 березня 2021 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого 25 травня 2016 року Лазаревським районним судом м. Сочі Російської Федерації, з урахуванням змін, внесених касаційною постановою Краснодарського крайового суду від 03.04.2019 року, за ч. 1 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК Російської Федерації до шести років шести місяців позбавлення волі у виправній колонії суворого режиму,
Вироком Лазаревського районного суду м. Сочі Російської Федерації від 25 травня 2016 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК Російської Федерації, за ознаками приготування до незаконного збуту наркотичних засобів в особливо великому розмірі, групою осіб за попередньою змовою, коли злочин не було доведено до кінця з незалежних від цієї особи обставин, та призначено покарання у вигляді десяти років позбавлення волі з відбуттям покарання у виправній колонії суворого режиму.
Постановою Краснодарського крайового суду від 03 квітня 2019 року вирок Лазаревського районного суду м. Сочі Краснодарського краю від 25 травня 2016 року відносно ОСОБА_4 змінено, призначене ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК Російської Федерації знижено до 6 років 6 місяців позбавлення волі, без штрафу, без обмеження волі, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму.
Міністерство юстиції України звернулося до Фрунзенського районного суду м. Харкова з клопотанням про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, в якому просить визначити правову кваліфікацію діяння, у вчиненні якого ОСОБА_4 визнано винним вирком Лазаревського районного суду м. Сочі від 25 травня 2016 року з урахуванням змін, внесених касаційною постановою Краснодарського крайового суду від 03 квітня 2019 року, та визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_4 згідно з Кримінальним кодексом України.
В судове засідання представник Міністерства юстиції України не прибув, у зазначеному вище клопотанні просить розглядати клопотання без участі представника Міністерства юстиції України.
Прокурор в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання Міністерства юстиції України, посилаючись на наявність всіх правових підстав для його задоволення. Просила привести вирок суду іноземної держави відносно громадянина України ОСОБА_4 у відповідність із законодавством України та визначити норми Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_4 визнаний винним вироком Лазаревського районного суду м. Сочі від 25 травня 2016 року, з урахуванням змін, внесених касаційною постановою Краснодарського крайового суду від 03 квітня 2019 року.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно вироку Лазаревського районного суду м. Сочі Російської Федерації від 25 травня 2016 року, касаційної постанови Краснодарського крайового суду від 03 квітня 2019 року та доданих довідок установи виконання покарань, громадянин України ОСОБА_4 засуджений за ч. 1 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК РФ (готування до незаконного збуту наркотичних засобів в особливо великому розмірі, групою осіб за попередньою змовою) до 6 років 6 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму. Відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія № 6 УФСВП Росії по Краснодарському краю». Початок строку 25.05.2016 року, кінець строку 30.09.2022року. До строку відбуття покарання зараховано час утримання під вартою з 31 березня 2016 року по 24 травня 2016 року.
Відповідно до розпорядження Лазаревського районного суду м. Сочі вирок суду від 25 травня 2016 року відносно ОСОБА_4 набрав законної сили 07 червня 2016 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 КПК України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції.
Згідно інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова від 18 листопада 2020 року, місце проживання ОСОБА_4 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно заяви ОСОБА_4 , останній виявив бажання бути переведеним для подальшого відбування покарання до України за місцем проживання, де він має близьких родичів (матір).
З медичного висновку вбачається, що засуджений ОСОБА_4 не перебуває на обліку у медичній частині, не є інвалідом, може бути етапований.
Згідно характеристики, наданої начальником ФКУ «Виправна колонія № 6 УФСВП Росії по Краснодарському краю» підполковником внутрішньої служби ОСОБА_5 , за час відбування покарання в місцях позбавлення волі засуджений ОСОБА_4 характеризується позитивно.
Враховуючи, що ОСОБА_4 є громадянином України, вирок суду Російської Федерації, яким він засуджений, набрав чинності, строк покарання який має відбувати засуджений більше шести місяців, надано згоду на передачу засудженого в Україну для подальшого відбування покарання, кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочинами згідно із законодавством України, суд вбачає підстави для приведення вироку у відповідність із законодавством України.
Відповідно до ч.3 ст.610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 вироком Лазаревського районного суду м. Сочі Російської Федерації від 25 травня 2016 року, з урахуванням змін, внесених касаційною постановою Краснодарського крайового суду від 03 квітня 2019 року, був визнаний винним за ч. 1 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК Російської Федерації, а саме - у готуванні до незаконного збуту наркотичних речовин (похідний N-метилефедрона загальною масою 250,50 грам, що належить до особливо великого розміру, та похідний - метиловий ефір 3-метил-2-(1-пентил-1Н-індазол-3-карбоксамідо) бутанової кислоти загальною масою 249,37 грами, що також належить до особливо великого розміру) у особливо великому розмірі групою осіб за попередньою змовою, коли злочин не було доведено до кінця за незалежних від нього обставин.
Відповідно до діючого Кримінального кодексу України, незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, за попередньою змовою групою осіб, вчинені організованою групою, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах, кваліфікується за ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Статтею 14 Кримінального кодексу України визначено, що готуванням до кримінального правопорушення є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення кримінального правопорушення, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення кримінального правопорушення.
Санкція ч. 5 ст. 228.1 КК РФ передбачає покарання за збут наркотичних речовин у особливо великому розмірі групою осіб за попередньою змовою у вигляді позбавлення волі на строк від п'ятнадцяти до двадцяти років з позбавленням права займати відповідні посади чи займатися відповідною діяльністю на строк від двадцяти років або без такого та зі штрафом у розмірі до одного мільйона рублів або у розмірі заробітної плати чи іншого доходу засудженого за період до п'яти років чи без такого або довічним позбавленням волі.
Відповідно до діючого Кримінального кодексу України дії ОСОБА_4 - готування до незаконного збуту наркотичних речовин у особливо великому розмірі групою осіб за попередньою змовою, коли злочин не було доведено до кінця за незалежних від нього обставин, кваліфікується за ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України. Санкція за цей злочин передбачає покарання від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
За змістом статей кримінального закону іноземної держави, на якому ґрунтується вирок, підготування до злочину визнаються підшукання, виготовлення, пристосування особою засобів чи знарядь вчинення злочину, підшукання співучасників злочину, змова на скоєння злочину або інше умисне створення умов для вчинення злочину, якщо при цьому злочин не був доведений до кінця за незалежних від цієї особи обставин (ч.1 ст.30 КК Російської Федерації), а ч.5 ст.228.1 КК Російської Федерації встановлено кримінальну відповідальність за незаконне виробництво, збут або пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, вчинений за попередньою змовою осіб у особливо великому розмірі.
Відповідно до ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності (ч.ч.2, 3 ст.4 КК України).
Згідно п.5 ч.1 ст.606 КПК України засудженого іноземним судом громадянина України може бути прийнято для відбування покарання в Україні тільки за умови якщо кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі.
За змістом пункту «е» ч.1 ст.3 Конвенції засуджену особу може бути передано за цією Конвенцією тільки за таких умов, зокрема, якщо дія або бездіяльність, на підставі якої було винесено вирок, є кримінальним злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або була б кримінальним злочином у разі вчинення на її території.
З урахуванням викладеного, судом встановлено, що ч.1 ст.307 КК України передбачена кримінальна відповідальність за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
Частиною другою вказаної статті КК України встановлена кримінальна відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 308-310, 312, 314, 315, 317 цього Кодексу, або із залученням неповнолітнього, а також збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збут чи передача цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини.
Ч.3 ст.307 КК України передбачена кримінальна відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах, або вчинені із залученням малолітнього або щодо малолітнього.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» належність певної природної чи синтетичної речовини, препарату чи матеріалу до наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів визначається Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року №770 (далі - Переліку), зазначені в ньому наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори наркотичних засобів і психотропних речовин згруповані у списки та включені дотаблиць I-IV згідно із законодавством України та міжнародними договорами України.
За змістом п.1 «Положення про Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 року №647 (далі - Положення), Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (далі - Держлікслужба) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах контролю якості та безпеки лікарських засобів, у тому числі медичних імунобіологічних препаратів, медичної техніки і виробів медичного призначення та обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу.
Держлікслужба відповідно до покладених на неї завдань взаємодіє з правоохоронними органами, громадянами, громадськими та міжнародними організаціями у сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (підпункт 24 пункту 4 Положення).
Згідно інформації, наданої Держлікслужбою за вих.№ 1302-001.3/006.0/17-21 від 18.02.2021 року, сполуки РVР, синонім назви б -піролідиновалерофенон, хімічна назва - 1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он та MDMB-CHMINACA, синоніми назви (S)- MDMB-CHMINACA, MDMB (N)-СНМ, хімічна назва - метил(2S)-3,3-диметил-2-[(1-циклогексилметил-1Н-індазол-3-карбоніл)аміно]бутаноат, інша хімічна назва - метил 2-[1 -(циклогексилметил)- 1H-індазол-3-іл-карбоксамідо]-3,3-диметилбутаноат, зазначені у копіях висновків експерта № 282-Е від 28.03.2016, № 283-Е від 28.03.2016, № 321-Е від 08.04.2016, № 322-Е від 08.04,2016, № 323-Е від 08.04.2016, включені до Списку № 2 Таблиці І Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено, Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770.
Зі змісту вироку Лазаревського районного суду м. Сочі від 25 травня 2016 року вбачається, що вчинений ОСОБА_4 злочин був припинений 25.03.2016 року.
Таким чином, з урахуванням положень ст. 2, ч.ч. 2, 3 ст. 4 КК України, на дату вчинення ОСОБА_4 на території Російської Федерації злочину, передбаченого за ч.1 ст. 30, ч.5 ст.228.1 КК Російської Федерації, кримінально караним на території України був би злочин, пов'язаний із готуванням до незаконного збуту наркотичних засобів за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок з використанням судової та адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст. 11 Конвенції, яка передбачає у разі зміни вироку застосувати процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку.
Відповідно до ст. 11 Конвенції, при застосуванні процедури зміни вироку, суд змінює кваліфікацію дій засудженого відповідно до Кримінального кодексу України та визначає покарання.
Відповідно до ч. 4 ст. 610 КПК України при визначенні строку покарання у вигляді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків:
- якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;
- якщо строк покарання призначений вироком суду іноземної держави, є меншим ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті КК України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.
Таким чином, за своїм характером покарання не повинно посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинні вважатися обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачити за вчинення злочину.
Визначаючи строк позбавлення волі, суд приймає до уваги наступне:
На час вчинення злочину ОСОБА_4 санкцією ч. 3 ст. 307 КК України передбачений строк покарання у вигляді позбавлення волі строком від 9 до 12 років з конфіскацією майна.
Згідно ч. 1 ст. 14 КК України - готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.
Відповідно до ч. 2 ст. 68 КК України за вчинення готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Постановою Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" пунктом 6-1. - звернули увагу судів на особливості призначення покарання за вчинення готування до злочину або вчинення замаху на злочин. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 68 КК України у разі засудження особи за готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, а відповідно до частини 3 цієї ж статті у разі засудження за замах на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК. При цьому, призначаючи особі покарання згідно з частинами 2 і 3 статті 68 КК України, у вироку суд повинен наводити відповідні мотиви; посилатися на статтю 69 КК України у такому разі не потрібно.
Враховуючи, що максимальний строк покарання, передбачений санкцією ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 307 КК України, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 68 КК України, є меншим, ніж покарання, призначене вироком суду Російської Федерації, суд визначає максимально можливий строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України.
Санкція ч. 3 ст.307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна, санкція ч. 5 ст. 228.1 КК РФ передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 15 до 20 років. Оскільки ч. 1ст.30 КК Російської Федерації за змістом відповідає ч. 1 ст. 14 КК України, з урахуванням правил передбачених у ч. 2ст. 68 КК України, якою встановлено, що за вчинення готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що з огляду на міру покарання, яка призначена Лазаревським районним судом м. Сочі від 25 травня 2016 року, з урахуванням змін, внесених касаційною постановою Краснодарського крайового суду від 03.04.2019 року, за ч. 1 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК Російської Федерації, у вигляді 6 років 6 місяців позбавлення волі, без штрафу та без обмеження волі, буде суперечити вимогам частини першої статті 10 та частини 1 статті 11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року щодо максимального врахування покарання, визначеного вироком Лазаревського районного суду м. Сочі Російської Федерації від 25 травня 2016 року, ОСОБА_4 слід призначити покарання за ч. 1 ст.14, ч. 3 ст.307 КК України у виді 6 років позбавлення волі, що не перевищує половини максимального строку, передбаченого санкцією ч.3 ст.307 КК України.
За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.307 КК України законодавством України передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна засудженого.
В той же час, статтею 11 Конвенції заборонено посилювати кримінальне покарання засудженій особі державою виконання вироку. Заборонено також вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.
За таких підстав, враховуючи положення ст.11 Конвенції, при приведенні вироку Лазаревського районного суду м. Сочі Російської Федерації від 25 травня 2016 року у відповідність до законодавства України, суд приходить до переконання, що до ОСОБА_4 не може бути застосований такий вид додаткового покарання, як конфіскація майна.
З урахуванням викладеного, суд вважає клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Лазаревського районного суду м. Сочі від 25 травня 2016 року, з урахуванням змін, внесених касаційною постановою Краснодарського крайового суду від 03.04.2019 року, за ч. 1 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК Російської Федерації відносно ОСОБА_4 у відповідність із законодавством України таким, що підлягає задоволенню.
Разом з тим, відповідно до пункту «с» ч.1 ст.11 Конвенції, замінюючи вирок, компетентний орган повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі.
За змістом ч.5 ст.72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження особи до позбавлення волі.
При цьому, початок строку відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_4 необхідно обчислювати з 31 березня 2016 року.
Поряд з цим, суд враховує правовий висновок Верховного Суду від 23.05.2018 р. (справа №237/1459/17; провадження №13-19кс18) щодо застосування ч. 5 ст. 72 КК України (зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання), згідно якого при вчиненні особою злочину в період з 24.12.2015 р. до 20.06.2017 р. (включно) під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України зі змінами, що діяли в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015 р., зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було зараховано попереднє ув'язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Таким чином, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015 р., в строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 слід зарахувати строк його попереднього ув'язнення з 31 березня 2016 року по день набрання законної сили вироком суду, а саме 07 червня 2016 року, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Відповідно до ст.86 Кримінально-виконавчого кодексу України, вид колонії, в якій засуджені до позбавлення волі відбувають покарання, визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, а тому суд, з урахуванням положень ч.3 ст.26 КПК України, не вирішує питання визначення ОСОБА_4 виду колонії, де він має відбувати покарання, як таке, що не віднесене нормами КПК України до повноважень суду.
Керуючись ст.ст. 9-12 Конвенції «Про передачу засуджених осіб», ст.ст. 26, 602, 606, 610 КПК України, ст.ст. 14, 307 КК України, суд -
Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Лазаревського районного суду м. Сочі Російської Федерації від 25 травня 2016 року, з урахуванням змін, внесених касаційною постановою Краснодарського крайового суду від 03.04.2019 року, за ч. 1 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК Російської Федерації відносно ОСОБА_4 у відповідність із законодавством України - задовольнити.
Привести вирок Лазаревського районного суду м. Сочі Російської Федерації від 25 травня 2016 року, з урахуванням змін, внесених касаційною постановою Краснодарського крайового суду від 03.04.2019 року, за ч. 1 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК Російської Федерації відносно ОСОБА_4 у відповідність із законодавством України та вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 307 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 (шість) років без конфіскації майна.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з 25 травня 2016 року.
В силу ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 31 березня 2016 року по день набрання законної сили вироком суду, а саме 07 червня 2016 року, виходячи з розрахунку 1 (один) день попереднього ув'язнення за 2 (два) дні позбавлення волі.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 7 днів з дня її оголошення органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором.
Повний текст ухвали виготовлено 10.03.2021 року.
Суддя - ОСОБА_1