11.03.2021
Справа № 642/1291/21
Провадження № 1-кс/642/570/21
09 березня 2021 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, неодруженого, з середньою спеціальною освітою, офіційно непрацюючого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-
У провадженні Холодногірського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021220510000215 від 17 лютого 2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України.
Як зазначено у клопотанні, досудовим розслідуванням встановлено, 19 грудня 2020 року, приблизно о 21 годині 00 хвилин, ОСОБА_5 знаходився разом ОСОБА_6 та невстановленою під час досудового розслідування особою, неподалік зупинки громадського транспорту, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська, 163-Г вступили між собою у попередню змову, спрямовану на відкрите викрадення чужого майна.
Реалізуючи прямий умисел, діючи за попередньою змовою групою осіб ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 та невстановленою під час досудового розслідування особою з метою особистого збагачення, повторно, з корисливого мотиву, пішли слідом за потерпілим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де наздогнали його по АДРЕСА_2 , де ОСОБА_6 підбіг разом з ОСОБА_5 та невстановленою під час досудового розслідування особою та вдарив своєю правою ногою по задній частині ноги ОСОБА_7 , який від удару впав на землю, після чого ОСОБА_5 разом з невстановленою під час досудового розслідування особою нанесли декілька ударів кулаками рук в обличчя та по тулубу, тим самим спричинили потерпілому ОСОБА_7 згідно висновку судово-медичної експерта № 09-3667/2020 від 21.01.2021 року наступні тілесні ушкодження: синці в лівій параорбітальній ділянці та на животі, садно на лівій кисті. Ці ушкодження утворилися від травматичної дії тупих твердих предметів, за механізмом удар чи удар-здавлення, за винятком садна, яке утворилося за механізмом тертя-ковзання, та могли бути отримані за 1-3 доби до огляду. За ступенем тяжкості : синці та садно викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2. "Б", 2.3.5. "Правил судво-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Після чого ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб, дістав з лівої зовнішньої кишені куртки ОСОБА_7 мобільний телефон марки "Asus" моделі "ZenFone Max M2 (ZB633KL) (X01AD) 4/32 GB" в корпусі чорного кольору IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-21/1157-ТВ від 29.01.2021 складає 2164 гр. 00 коп. (дві тисячі сто шістдесят чотири гривні нуль копійок), а ОСОБА_5 зірвав з шиї ОСОБА_7 золотий ланцюжок з золота 583 проби, вагою 12,82 гр., вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-21/1157-ТВ від 29.01.2021 складає 12300 грн. 92 коп. (дванадцять тисяч триста гривень дев'яносто дві копійки), після чого невстановлена в ході досудового розслідування особа, діючи за попередньою змовою групою осіб, дістала з задньої кишені брюк ОСОБА_7 грошові кошти у сумі п'ятсот гривень (500 грн.), після чого з місця скоєння кримінального правопорушення зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 14964 гривні 92 копійки (чотирнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири гривні дев'яносто дві копійки).
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є ненебезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.
09.03.2021 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Обгрунтованість підозри ОСОБА_5 слідчий підтверджує зібраними на даний час в ході досудового розслідування доказами.
В обгрунтування клопотання слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, про що вказує те, що останній підозрюється у вчиненні злочину, який відноситься до категорії тяжких, та за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 6 років, та усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та тяжкість покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та або суду, крім того ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню з метою уникнення кримінальної відповідальності. Окрім того, підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити дії, спрямовані на здійснення незаконного психологічного або навіть фізичного впливу на потерпілого та свідка.
Крім того, не можна виключати ризик скоєння ним нових кримінальних правопорушень, оскільки ОСОБА_5 ніде не працює, у м. Харкові не мешкає, отримує дохід за рахунок протиправних дій, стійких соціальних зв'язків у суспільстві не має. Вищезазначені обставини свідчать про неможливість застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів.
Прокурор та слідчий клопотання підтримали.
Підозрюваний ОСОБА_5 щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою поклався на розсуд суду.
Вислухавши сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.
Надані стороною кримінального провадження докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор, слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14.03.1984 Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. 1, п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши запобіжний захід. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Одночасно, слідчий суддя враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
ОСОБА_5 неодружений, дітей не має, офіційно не працює, раніше судимий, інкриміноване кримінальне правопорушення вчинив через нетривалий час після звільнення, зареєстрований, стійких соціальних зв'язків у суспільстві не має.
Однак, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи існування доведених прокурором ризиків, передбачених п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність зазначених вище обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, характер та обставини вчинення інкримінованого злочину, відсутні міцні соціальні зв'язки, застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, а тому обирає йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 07.05.2021 року.
Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчому судді не надано.
Також, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України слідчий суддя не визначає заставу.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 07 травня 2021 року.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_5 , тобто з 17-00 год. 09 березня 2021 року.
Строк дії ухвали - до 07 травня 2021 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1