Комінтернівський районний суд м.Харкова
Номер провадження 1-кп/641/284/2021 Справа № 641/4930/20
11 березня 2021 року
Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
представника потерпілої- ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комінтернівського районного суду м. Харкова кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220540000883 від 26.04.2016 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Молдови, уродженця с. Карагаш, Слободзейского району, Республіки Молдова,не одруженого, офіційно не працюючого, без постійного місця проживання, , тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 29.07.2011 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч 1,2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 1 рік; 27.02.2012 Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, звільнений 24.11.2012 з Первомайської ВК Харківської області (№ 117) у зв'язку із відбуттям строку покарання
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
ОСОБА_4 , будучи раніше судимим за вчинення умисних корисливих злочинів, останній раз 27.02.2012 Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.1 ст.185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, судимість за яке в законному порядку не знята та не погашена, на шлях виправлення не став, та вчинив новий корисливий злочин за наступних обставин.
21.07.2015 близько 06.00 год., ОСОБА_4 , знаходячись в гостях у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинній умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно та повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення за чужий рахунок, користуючись відсутністю в кімнаті ОСОБА_7 , взяв мобільний телефон «Lenovo A316i», вартістю 1666 грн. 67 коп. та ноутбук «Lenovo Idea s110», вартістю 2200 грн. 00 коп., належні останній та покинув приміщення квартири, тим самим таємно викрав їх. Після чого, ОСОБА_4 розпорядився викраденим майном на власний розсуд, спричинивши майнову шкоду потерпілій ОСОБА_7 на загальну суму - 3866 грн. 67 коп.
В судовому засіданні ОСОБА_4 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро покаявся та суду пояснив, що дійсно 21.07.2015 близько 06.00 год., він знаходячись в гостях у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , користуючись відсутністю в кімнаті ОСОБА_7 , взяв мобільний телефон «Lenovo A316i», та ноутбук «Lenovo Idea s110», належні останній та покинув приміщення квартири. Викраденим розпорядився на власний розсуд. Цивільний позов визнав у повному обсязі..
Представник потерпілої ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала вимоги викладені в цивільному позові та зазначила, що не заперечує проти розгляду кримінального провадження у скороченому порядку в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Вказала, що правильно розуміє що в цьому випадку вона буде позбавлена права оскаржити обставини кримінального правопорушення у апеляційному порядку.
Даючи оцінку показанням ОСОБА_4 суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони послідовні, об'єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення (злочину), пояснюють мотив скоєного, підстав для самообмови судом не встановлено.
Враховуючи, що ОСОБА_4 у судовому засіданні визнав свою вину у повному обсязі, не оспорював обставини вчинення ним кримінального правопорушення, суд, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють учасники зміст цих обставин. Чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суд застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).
З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження і дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Обираючи міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого.
Так, ОСОБА_4 скоїв нетяжкий злочин, раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, за місцем проживання характеризується задовільно, у лікаря нарколога та у лікаря психіатра на обліку не перебуває.
Згідно досудової доповіді наданої Московським районним відділом філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області, ОСОБА_4 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно
до ст. 67 КК України не встановлено.
За таких обставин, для досягнення мети покарання визначеної ст. 50 КК України, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки саме така міра покарання буде необхідною та достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно правового висновку Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 663/537/17, провадження № 13-31 кс18, положеннями п. 105 якого, визначено, що якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.
Оскільки, злочин, який інкримінуються в провину обвинуваченому ОСОБА_4 вчинений останнім 21.07.2015 року, тобто до 20.06.2017, то, з огляду на зазначений вище правовий висновок Верховного Суду від 29.08.2018, має бути зарахований за принципом «один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі» період його попереднього ув'язнення до набрання даним вироком законної сили на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України від 26.11.2015 № 838-VIII, тобто з 12.06.2020 року по день набрання вироком законної сили.
При розв'язанні цивільного позову цивільного позивача-потерпілої ОСОБА_7 , суд виходить з наступного.
Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно із п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.92р., із подальшими змінами, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про стягнення майнової шкоди у розмірі 4500 грн та моральної шкоди у розмірі 10000 грн підлягає задоволенню в повному обсязі, як такий, що знайшов своє підтвердження в судовому засіданні та визнаний відповідачем - обвинуваченим ОСОБА_4 .
Питання про процесуальні витрати вирішуються відповідно до ст. 122, 124 КПК України.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді тримання під вартою.
Підстави для застосування спеціальної конфіскації, передбаченої ст. ст. 96-1, 96-2 КК України - відсутні.
Питання про речові докази вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді ОДНОГО року ВОСЬМИ місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 12 червня 2020 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України від 26.11.2015 № 838-VIII зарахувати ОСОБА_4 в строк відбування покарання, визначеного цим вироком, строк попереднього ув'язнення з 12.06.2020 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Цивільний позов цивільного позивача - потерпілої ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_4 майнової та морільної шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування майнової шкоди суму в розмірі 4500,00 грн та морільну шкоду в розмірі 10000 грн, а всього 14500 (чотирнадцять тисяч п'ятсот) грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи у сумі 351 (триста п'ятдесят одна) грн 84 коп.
Речові докази:
-закупочний акт» від 24.07.2015, Фіскальний чек ПН 390128484511 зберігати в матеріалах кримінального провадження.
. картонну коробку білого кольору для ноутбуку Lenovo Idea Pad UB03083004., картонну коробку білого кольору для мобільного телефону «Lenovo АЗІбі» НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 - повернути власнику.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя - ОСОБА_1