Справа № 569/21888/20
27 січня 2021 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Рогозін С.В., розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого, за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, -
встановив:
13 грудня 2020 року близько 16 год. 30 хв., в м. Рівне по вул. Відінська, 23, гр. ОСОБА_1 порушив правила щодо карантину людей, а саме, перебував на вулиці без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус чи посвідчення про взяття на облік бездомної особи, чим порушив п.п. 2 п. 10 постанови КМУ № 641 від 22.07.2020 року.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився з невідомих суду причин, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Суд вважає можливим розглянути справу у його відсутності, за наявними у справі доказами.
Суд, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, з огляду на наступне.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтями 251, 280 КУпАП передбачені фактичні дані, обставини, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП повністю доведена належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ГР № 178538 від 13 грудня 2020 року, поясненнями свідка ОСОБА_2 .
На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, оскільки він порушив правила щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Чинне законодавство не містить переліку або вказівок на ознаки, що дозволяють визначити малозначність провини. Є підстави вважати, що це адміністративні правопорушення, які не становлять великої суспільної шкідливості й не завдають значних збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення, посадова особа зобов'язана розглянути всі сторони адміністративного правопорушення, оцінити його наслідки, встановити чи завдана значна шкода окремим громадянам або суспільству, дослідити обстановку, в якій вчинене правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Положення ст. 22 КУпАП відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративній відповідальності. Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом'якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом. При розгляді справ та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Враховуючи характер вчиненого адміністративного правопорушення, фактичні обставини справи, ту обставину, що адміністративним правопорушенням, яке інкримінується ОСОБА_1 не завдано негативних наслідків для інших осіб, суспільства та держави, а також враховуючи дані про особу, беручи до уваги, що під час розгляду справи не встановлено обтяжуючих відповідальність обставин, з метою недопущення подібної поведінки надалі, суд приходить до висновку, що в даному конкретному випадку вчинене ОСОБА_1 правопорушення є малозначним, у зв'язку з чим суд вважає можливим звільнити його від адміністративного стягнення, обмежившись усним зауваженням на підставі ст. 22 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 22, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП і обмежитись усним зауваженням.
Провадження у справі закрити.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області.
Суддя Рівненського міського суду С.В. Рогозін