Справа № 564/2886/20
Рядок статзвіту № 38
10 березня 2021 року
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючої судді Грипіч Л. А.
з участю секретаря Пузирко В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики від 16.08.2018 року у сумі 10000,00 Євро. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 16.08.2018 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики. Відповідач позичила у нього грошові кошти в сумі 10000 Євро, які зобов'язалася повернути в строк до 16.08.2018 року, що підтверджується її особистою розпискою. Взяте на себе зобов'язання відповідач не виконала та станом на день подання позову до суду коштів не повернула. З метою досудового врегулювання спору відповідачу були здійсненні постійні нагадування про необхідність повернути борг, однак з боку відповідача не було вчинено жодних дій для повернення отриманих у позику коштів. Враховуючи вищевикладене, просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 10000,00 Євро, а також сплачений ним судовий збір.
Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 19.11.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, які беруть участь у справі.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, звернувся до суду з письмовою заявою про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, відзив на позов не подала. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася судом вчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи згоду позивача на проведення заочного розгляду справи, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, з'ясувавши обставини справи та дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає до задоволення.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до розписки від 16.08.2018 року ОСОБА_2 отримала в борг у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10000 Євро, які зобов'язалася повернути в строк до 16.08.2018 року.
Встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідач ОСОБА_2 у встановлений строк не виконала та коштів не повернула. На неодноразові звернення позивача про необхідність повернути борг відповідач не відреагувала.
В силу ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною другою ст.1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 02.07.2014 року у справі № 6-79 цс 14 зазначено, що відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
Постановою Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13 визначено, що «письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки».
Таким чином, дослідженими судом доказами підтверджується той факт, що між сторонами у справі 16.08.2018 року було досягнуто домовленості щодо надання коштів в позику та було здійснено передання коштів, що підтверджується укладеною розпискою за умовами якої ОСОБА_1 надав, а ОСОБА_2 отримала в борг грошові кошти у сумі 10000 Євро із зобов'язанням повернути суму боргу в строк до 16.08.2018 року.
В силу ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що в разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено судом, заборгованість ОСОБА_2 за договором позики від 16.08.2018 року становить 10000 Євро.
У відповідності до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Такими випадками є стаття 193, частина четверта статті 524 ЦК України, Закон України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93, Закон України від 23 вересня 1994 року № 185/94 ВР «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Таким чином, при визначенні зобов'язання в іноземній валюті суд не вправі змінювати грошовий еквівалент зобов'язання і в резолютивній частині рішення зазначає саме розмір іноземної валюти, що підлягає стягненню.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги факт невиконання боржником своїх боргових зобов'язань за договором позики, суд вважає, що до стягнення із відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає заборгованість за договором позики від 16.08.2018 року в загальній сумі 10000 Євро.
Крім того, керуючись вимогами ст. 141 ЦПК України, суд вважає за вірне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 3326 грн. 60 коп.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 192, 193, 509, 524, 526, 530, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 04.05.2001 року Костопільським РВ УМВС України в Рівненській області, ІПН: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 29.05.2019 року, орган, що видав 5614, ІПН: НОМЕР_4 ) заборгованість в розмірі - 10000 (десять тисяч) Євро.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 04.05.2001 року Костопільським РВ УМВС України в Рівненській області, ІПН: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 29.05.2019 року, орган, що видав 5614, ІПН: НОМЕР_4 ) судовий збір в розмірі - 3326 (три тисячі триста двадцять шість) грн. 60 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте Костопільським районний судом за письмовою заявою відповідача, шляхом подачі заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущенного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач:
ОСОБА_1 (житель АДРЕСА_2 ), паспорт № НОМЕР_3 , виданий 29.05.2019 року, орган, що видав 5614, ІПН: НОМЕР_4 .
Відповідач:
ОСОБА_2 , (жителька АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 04.05.2001 року Костопільським РВ УМВС України в Рівненській області, ІПН: НОМЕР_2 .
Повне рішення складено
11 березня 2021 року
СуддяЛ. А. Грипіч