Справа №949/1128/20
11 березня 2021 року м.Дубровиця
Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого судді: Оборонової І.В.,
за участю секретаря: Волкодав А.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду та з врахування заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дітьми повноліття.
Свої вимоги мотивує тим, що 26 листопада 2009 року вона уклала шлюб з відповідачем. За період шлюбу у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 06 березня 2018 року їх шлюб було розірвано і на даний час сторони проживають окремо. Відповідач ніякої матеріальної допомоги на утримання дітей з 2017 року не надає, які знаходяться на повному утриманні позивача. Діти постійно потребують матеріальної допомоги і всім необхідним позивач змушена забезпечувати їх самостійно, однак власних коштів у позивача на утримання дітей не вистачає.
До початку судового засідання від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, позов підтримує. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, про що свідчить розміщене оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про його виклик (а.с.47) в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до переконання, що позов слід задоволити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26 листопада 2009 року між сторонами було укладено шлюб, який зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану Дубровицького районного управління юстиції у Рівненській області (а.с.2).
Як вбачається з копії рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 06 березня 2018 року шлюб позивача та відповідача було розірвано (а.с.3).
З копії свідоцтва про народження - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 14 червня 2010 року (а.с.4)) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 12 червня 2014 року (а.с.5)) вбачається, що їх батьком є відповідач - ОСОБА_2 .
Як вбачається із довідки про склад сім'ї №589/02-23 від 18 вересня 2020 року, виданої Лютинською сільською радою Дубровицького району Рівненської області, до складу сім'ї ОСОБА_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 входять: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).
Як вбачається з довідки №01-40/208 від 22 вересня 2020 року, виданої Дубровицьким навчально-виховним комплексом "Ліцей-школа" Дубровицької районної ради Рівненської області, ОСОБА_1 працює прибиральницею приміщень Дубровицького навчально-виховного комплексу "Ліцей-школа" з 18 вересня 2009 року по даний час (а.с.9).
Відповідно до ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 року, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 XII 78912 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько, або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
За змістом ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 2, 3 ст. 181 СК України).
Відповідно до роз'яснень п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно вимог ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги обставини, що мають значення, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Ч.2 вищевказаної статті передбачено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч.1 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Згідно ч. 3 цієї ж статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до Закону України № 2475-VIII від 03.07.2018 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання", внесено зміни до ст.182 СК України, та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з вимогами ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо утримання дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Судом встановлено, що будучи батьком дітей, відповідач їх належним чином не утримує, хоча зобов'язаний це робити і доказів про те, що він належним чином займається їх утриманням не надав. Отже, суд приходить до висновку, що відповідач не бере належної участі в утриманні дітей, тому з нього на користь позивача необхідно стягувати аліменти на утримання дітей.
В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що на утриманні відповідача перебувають інші особи, або ж докази, які б унеможливлювали ним сплату аліментів на утримання дітей.
Виходячи з вищевказаних норм Сімейного кодексу України, приймаючи до уваги, що неповнолітні діти позивача проживають разом із нею та перебувають на повному її матеріальному утриманні і домовленості між нею та відповідачем про способи виконання обов'язку утримувати дітей не досягнуто, суд вважає вимоги позивача про стягнення із відповідача аліментів на утримання дітей правомірними.
Враховуючи, що сторони повинні забезпечити дітям рівень життя, необхідний і достатній для їх нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, виходячи з рівності прав та обов'язків батьків щодо дітей, встановленого прожиткового мінімуму на дітей, суд приходить до висновку про необхідність стягнення аліментів із відповідача на утримання дітей в примусовому порядку в розмірі по 1/3 частині всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дітьми повноліття. Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч.1 п.3 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються: позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, з відповідача на користь держави повинні бути стягнуті судові витрати, пов'язані з розглядом справи в розмірі 840,80 грн.
На підставі ст.ст. 180-183, 191 Сімейного Кодексу України, керуючись ст. 5 Закону України Про судовий збір ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задоволити.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі заяви, тобто з 28 вересня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.
Заочне рішення може бути переглянуто Дубровицьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 24 лютого 2010 року Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає по АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер, а також серія та номер паспорту не відомі.
Суддя:підпис
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду
Рівненської області Оборонова І.В.