Справа № 725/2920/20
Головуючий у 1-й інстанції: Вольська-Тонієвич О.В.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
10 березня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Франовської К.С. Білої Л.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 24 листопада 2020 року (повний текст якої складено в м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до В.о. начальника Буковинської митниці Держмитслужби України Поліщука Олега Юрійовича про скасування постанови у справі про порушення митних правил,
Позивач звернувся до Першотравневого районного суду міста Чернівці з позовом до в.о. начальника Буковинської митниці Держмитслужби України Поліщука Олега Юрійовича про скасування постанови у справі про порушення митних правил.
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 24 листопада 2020 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Виходячи з приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15 січня 2020 року старшим державним інспектором відділу митного оформлення №1 м/п «Вадул-Сірет» Буковинської митниці ДМСУ Гриб Д.Д. складено відносно ОСОБА_1 протокол про порушення митних правил за ст.485 МК України.
Як вбачається із протоколу, 18 січня 2019 громадянин ОСОБА_1 ввіз на митну територію України, через п/п «Порубне-Сірет» м/п «Вадул-Сірет» Чернівецької митниці ДФС, в режимі тимчасового ввезення терміном до одного року автомобіль марки «Jeep Grand Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.44 зворот - 45).
До митного контролю вказаний громадянин подав закордонний паспорт гр. Румунії № НОМЕР_2 , виданий 28.12.2018 року поліцією м. Сучава на ім'я ОСОБА_2 .
Під час проведення митних формальностей встановлено, що у даного громадянина наявний паспорт громадяна України для виїзду за кордон НОМЕР_3 , на ім'я ОСОБА_1 , який він неодноразово використовував під час перетину митного кордону.
Згідно поданого до митного контролю паспорта гр. Румунії № НОМЕР_2 , виданого 28.12.2018 року поліцією м. Сучава, на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та даних щодо паспорта гр. України для виїзду за кордон НОМЕР_3 , на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є однією й тією ж особою.
Отже, маючи статус «резидента», для перетину митного кордону на транспортному засобі марки «Jeep Grand Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 використовував паспортний документ Румунії № НОМЕР_2 , виданий 28.12.2018 року поліцією м. Сучава на ім'я останнього.
У зв'язку із цим, постановою у справі про порушення митних правил від 19 червня 2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме у розмірі 400345,74грн. (а.с.73-75).
Не погоджуючись з вказаною постановою позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що митним органом правомірно, обґрунтовано з дотриманням норм чинного законодавства прийнято оскаржувану постанову. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Статтею 485 МК України передбачено відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Такі дії тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Згідно ч.2ст.380 МК України, громадянам-нерезидентам пропуск транспортних засобів особистого користування через митний кордон України здійснюється без застосування заходів гарантування.
Статтею 74 Митного кодексу України передбачено, що імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України. Для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна: сплатити митні платежі, якими відповідно де законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту.
Відповідно до п. 1 ст.377 Митного кодексу України, товари за товарними позиціями 8701 - 8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які підлягають державній реєстрації, при ввезенні громадянами на митну територію України або надходженні на митну територію України на адресу громадян у несупроводжуваному багажі або вантажних відправленнях для вільного обігу, незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, ще забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, з оподаткуванням ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими Податковим кодексом України.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, що позивач ОСОБА_1 ввіз на митну територію України транспортний засіб марки «Jeep Grand Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 , в режимі "тимчасового ввезення" відповідно до ст. 380 МК України в порядку, передбаченому для громадян-нерезидентів, пред'явивши митному органу закордонний паспорт громадянина Румунії.
Однак, відповідно до митної декларації ІМ 40 ДЕ №UA408040/2020/1249, 04 лютого 2020 року ОСОБА_3 , здійснив розмитнення транспортного засобу марки «Jeep Grand Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 та сплатив митні платежі у розмірі 133 448,58грн.(а.с.17-21).
Тобто враховуючи вищезазначене, розмитнення транспортного засобу марки «Jeep Grand Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 було здійснено ОСОБА_3 а не позивачем по справі ОСОБА_1 , як зазначено судом першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на вищевказані вимоги Закону, які носять імперативний характер, керівник митного органу під час розгляду даної справи повинен був врахувати наступне, а саме те, що відповідно до ч. 3 ст. 380 МК України транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у ст. 319 МК України. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X МК України. Пальне, що міститься у звичайних ( встановлених заводом виробником баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об'єктом оподаткування митними платежами.
За приписами п. 3 ч.1 ст. 292 МК України митні платежі не сплачуються у разі якщо, при ввезені товарів на митну територію України або вивезення товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень МК України не передбачає сплату митних платежів на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму.
Відповідно до п. 50 ч. 1 ст. 4 МК України резиденти - це фізичні особи громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.
За приписами пп. «в» п. 33 ч. 1 ст. 4 МК України нерезиденти - фізичні особи іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України.
Зі змісту ст. 103 МК України слідує, що тимчасове ввезення - це митний режим відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь - яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
У постанові про накладення адміністративного стягнення від 19.06.2020 року зазначено, що дії ОСОБА_1 під час переміщення транспортного засобу через митний кордон України мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України. В той же час, всупереч вимогам закону постанова про порушення митних правил не містить опису обставин вчинення правопорушення, а відтак не зазначено, які саме дії на думку митного органу утворюють склад порушення, передбаченого ст. 485 МК України.
Крім того, враховуючи той факт, що під час ввезення на митну територію України зазначеного транспортного засобу жодних порушень працівниками митниці виявлене не було і автомобіль 18.01.2019 року вільно пропустили на мигну територію України і режимі тимчасовою ввезення строком на 1 рік, за таких обставин факт складанні протоколу про порушення митних правил під час його вивезення є необґрунтований та протиправним.
При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду викладені у постанові від 14.05.2020 у справі №725/1583/17 де зазначено, що розмір стягнення, що повинен бути накладений на порушника за вчинення порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України, залежить від розміру несплаченої суми митних платежів.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 50 МК України для нарахування митних платежів використовуються відомості, зокрема, про митну вартість товарів.
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
За нормами статті 57 глави 9 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, матеріали справи про порушення митних правил не містять відомостей про митну вартість товару (транспортного засобу), який ввозився саме позивачем.
Зокрема, методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі Методика).
Так, у пункті 7.35 вказано, що у разі відсутності цінових даних колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп'ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань.
Пунктом 7.53.5 Методики, дозволяється використання ресурсів мережі Інтернет, однак довідкові дані, які використовуються під час оцінки отримані з ресурсів мережі Інтернет, повинні бути роздруковані із зазначенням дати отримання інформації і абсолютної URL-адреси і включені у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта (експертного дослідження).
Проте, відповідачем не зазначено обґрунтованих доводів для підтвердження дотримання митним органом вимог Методики та приписів МК України визначення митної вартості товару та обрахування розміру штрафу.
Посилання відповідача на те, що для визначення вартості транспортного засобу використовувалось митні платежі, які були сплачені відповідно до митної декларації ІМ 40 ДЕ №UA408040/2020/1249, 04 лютого 2020 року ОСОБА_3 у розмірі 133 448,58 грн. являються безпідставними, оскільки вказані платежі були здійснено іншою особою а не позивачем. Більше того, матеріали справи не містять відомостей щодо звернення митного органу до експертів автотоварознавців стосовно оцінки транспортного засобу, який був ввезений на територію України саме ОСОБА_1 ..
Відтак, жодних доказів в підтвердження обґрунтованості визначеного відповідачем розміру несплачених позивачем митних платежів ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано.
Таким чином, зважаючи, що державним інтересам шкоди не завдано, а з об'єктивної сторони правопорушення, передбачене ст. 485 МК України в частині вчинення дій щодо ухилення від сплати митних платежів, характеризується сукупністю трьох ознак, зокрема діяння спрямоване на ухилення від сплати митних платежів, суспільно небезпечні наслідки у вигляді ненадходження до бюджету відповідних платежів та причинний зв'язок між діяннями та наслідками, за таких обставин в діях ОСОБА_1 відсутній склад порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про передчасність винесення відповідачем оскаржуваної постанови, оскільки митним органом не було вчинено всіх необхідних заходів, дотримання яких гарантувало б правомірність останньої.
Частиною 2 ст. 77 КАС України вказано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч даній нормі, митним органом не доведено правомірність притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в підтвердження факту вжиття відповідачем всіх необхідних заходів, які б засвідчили про правомірність їх дій та обґрунтованість висновків.
На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування постанови про порушення митних правил №0081/40800/20 від 19.06.2020 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 485 МК України.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановлянням нової постанови.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 24 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до В.о. начальника Буковинської митниці Держмитслужби України Поліщука Олега Юрійовича про скасування постанови у справі про порушення митних правил скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову В.о. начальника Буковинської митниці Держмитслужби України Поліщука Олега Юрійовича у справі про порушення митних правил №0081/40800/20 від 19.06.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративного стягнення за ст. 485 Митного кодексу України та накладення штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме 400 345,74 гривень.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ст. 485 Митного кодексу України - закрити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Франовська К.С. Біла Л.М.