Справа № 240/20930/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Наталія Миколаївна
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
10 березня 2021 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року (складене 21 грудня 2020 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови,
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач 02.12.2020 звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про закінчення виконавчого провадження від 05.11.2020 №54050595.
ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на відпочинок відновлено, а тому відповідачем правомірно закінчено виконавче провадження, оскільки дії боржника свідчать про виконання судового рішення у справі №806/2073/15 у повному обсязі відповідно до його змісту.
ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що боржником не виконано рішення суду в частині надання щорічної відпустки за 201, 2015 та 2016 рік оскільки перед початком відпустки позивача не було ознайомлено про її надання та в період з 07.03.2017 по 22.06.2017 не виплачувалось жодне грошове забезпечення.
Також вказано, що судом першої інстанції не враховано правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 26.02.2020 у справі №806/2153/17.
ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2021 витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2021 апеляційну скаргу залишено без руху.
15.02.2021 до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021 відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021 справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.02.2021 10:40 год.
В судовому засіданні 24.02.2021 оголошено в судовому засіданні перерву до 10:30 10.03.2021 для витребування додаткових доказів.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2021 визнано обов'язковою явку представника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) в судове засідання та витребувано у відповідача та в УМВС України в Житомирській області додаткові докази.
На виконання вимог ухвали 10.03.2021 до суду надійшли від відповідача матеріали виконавчого провадження, а від УМВС України в Житомирській області докази виконання рішення суду.
Також 10.03.2021 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі. Також вказано, що свою апеляційну скаргу він підтримує повністю.
Представником відповідача подано заяву від 10.03.2021 про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п.2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.
VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 у справі №806/2073/15 частково задоволено позов ОСОБА_1 : визнано незаконним та скасовано наказ УМВС України в Житомирській області від 17.06.2014 №542 о/с про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області капітана міліції ОСОБА_1 ; визнано незаконним та скасовано наказ начальника Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області від 27.01.2015 №67 о/с "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Житомирського МВ УМВС України" в частині клопотання перед керівництвом УМВС щодо звільнення ОСОБА_1 з займаної посади; визнано незаконним та скасовано наказ УМВС України в Житомирській області від 10.04.2015 №96 о/с про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області та призначення на посаду старшого дільничного Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області; поновлено ОСОБА_1 на попередню посаду старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області; визнано незаконним та скасовано наказ УМВС України в Житомирській області від 22.06.2015 №815 о/с про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з ОВС, наказ від 03.07.2015 №172 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ на підставі п. "е" ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України (за порушення дисципліни) та наказ від 31.08.2015 №234 про внесення змін до пункту наказу УМВС від 03.07.2015 №172 о/с; зобов'язано УМВС України в Житомирській області надати ОСОБА_1 щорічну відпустку за 2014 рік, 2015 рік та 2016 рік."
На виконання вказаного судового рішення 17.03.2017 видано виконавчий лист, на підставі якого державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
У зв'язку з тим, що грошове забезпечення ОСОБА_1 під час перебування у відпустці за період з 07.03.2017 по 22.06.2017 у сумі 4291,99 грн. виплачено 31.07.2017 відповідно до платіжного доручення від 27.07.2017 №19, старшим державним виконавцем 05.11.2020 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 та статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення, яку направлено стягувачу рекомендованим листом.
Вважаючи постанову про закінчення виконавчого провадження протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом, оскільки, на його думку, працівник не може перебувати у відпустці без належного повідомлення про її початок та без отримання грошового забезпечення.
VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною 5 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII).
Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону №1404-VIII постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Згідно виконавчого листа боржника було зобов'язано, зокрема, зобов'язати УМВС України в Житомирській області надати ОСОБА_1 щорічну відпустку за 2014 рік, 2015 рік та 2016 рік.
В оскаржуваній постанові про закінчення виконавчого провадження від 05.11.2020 №54050595 старшим державним виконавцем зазначено, що УМВС України у Житомирській області надано ОСОБА_1 щорічну відпустку за 2014 рік, 2015 рік та 2016 рік на 105 діб (з урахуванням 35 діб за 2014 рік, 35 діб за 2015 рік, 35 діб за 2016 рік) з 07.03.2017 по 22.06.2017. Витяг з наказу від 21.03.2017 №5о/с він отримав, що підтверджується власноруч написаною розпискою. Грошове забезпечення ОСОБА_1 під час перебування у відпустці за період з 07.03.2017 по 22.06.2017 у сумі 4291,99 грн. виплачено 31.07.2017 відповідно до платіжного доручення від 27.07.2017 №19.
Вказані обставини підтверджуються копією матеріалів виконавчого провадження АСВП 54050595 та наданими УМВС в Житомирській області поясненнями та доказами виконання рішення суду.
Відтак вказане свідчить про фактичне виконання боржником рішення суду, а тому судом першої інстанції вірно вказано про відсутність підстав для визнання постанови про закінчення виконавчого провадження протиправною та її скасування.
Стосовно доводів позивача про порушення відповідачем процедури надання щорічних відпусток та їх оплати колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до норм ст. 10 Закону України "Про відпустки" конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Згідно зі ст. 11 Закону України "Про відпустки" заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.
Позивач у своїй апеляційній скарзі вказує, що боржник не узгодив з ним повідомлення його про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну та не оплатив відпустку відповідно до норм ст. 11 Закону України "Про відпустки".
Проте, судом першої інстанції вірно вказано, що надання відпустки позивачу у період з 07.03.2017 по 22.06.2017 відбувалось постфактум після ухвалення судового рішення 07.03.2017, а недотримання УМВС України у Житомирській області вимог Закону України "Про відпустки" щодо строкових меж вчинення відповідних дій не можна ототожнювати з фактичним невиконанням судового рішення.
Відтак зміст судового рішення щодо забезпечення права позивача на відпустку був дотриманий, зважаючи на перебування ОСОБА_1 у період з 07.03.2017 по 22.06.2017 у відпустці. Ці обставини не спростовані позивачем, оскільки не надано доказів того, що у цей період він виконував службові обов'язки і його право на відпочинок було порушено.
Разом з цим, судом першої інстанції зазначено, що проведення оплати відпустки поза межами трьох днів до її початку, не можна кваліфікувати як факт ненадання відпустки, оскільки позивач не надав доказів того, що у цей період він працював. При цьому, період перебування у відпустці був оплачений боржником 31.07.2017. Факт несвоєчасної оплати відпустки є підставою для вирішення питання про компенсацію позивачу втрати частини доходів, а не до висновку про ненадання ОСОБА_1 відпустки.
Отже, посилання позивача на невиконання судового рішення є безпідставними, оскільки він не був позбавлений права на відпочинок, таке право було оплачено боржником, а чинним законодавством гарантовано можливість отримання відповідної компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою відповідного доходу.
Стосовно посилання позивача на правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 26.02.2020 у справі №806/2153/17 колегія суддів зазначає наступне.
У справі №806/2153/17 предметом позову була постанова Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ в Житомирській області від 17.07.2017 №54050595 про закінчення виконавчого провадження у зв'язку виконанням постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 у справі №806/2073/15.
Вказаною постановою Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №806/2153/17 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.08.2017, якою відмовлено у задоволенні позову про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження відмовлено та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017, якою постанову ЖОАС залишено в силі скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.
При цьому у зазначеній постанові суд вказав про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили, чи оплатило Управління МВС України в Житомирській області відпустку, надану позивачеві на виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 в справі №806/2073/15, й не надали оцінки тому, чи можна уважати фактично виконаним у повному обсязі рішення суду про надання щорічної відпустки, якщо надання цієї відпустки не супроводжувалося її оплатою.
Проте в даному випадку обставини щодо оплати Управлінням МВС України в Житомирській області відпустки, наданої позивачеві на виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 в справі №806/2073/15 досліджено державним виконавцем при прийнятті постанови про закінчення виконавчого провадження, про що вказувалось у постанові та підтверджується матеріалами справи.
Так, оплата Управлінням МВС України в Житомирській області відпустки, наданої позивачу на виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 в справі №806/2073/15 підтверджується платіжним дорученням №19 від 28.07.2017 на суму 11 990,63 грн, яким підтверджено виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення в період перебування у відпустці з 07.03.2017 по 22.06.2017 в сумі 4291,99 грн та одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 7881,25 грн. Загальна сума нарахувань склала 12173,24 грн. Виплата нарахованої суми проведена 31.07.2017 платіжним дорученням №19 від 28.07.2017 після відрахування із неї обов'язкових податків і зборів. Сума виплати склала 11990,63 грн.
При цьому вказане платіжне доручення було відсутнє в момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №54050595 від 17.07.2017, у зв'язку з чим рішенням суду вказану постанову було скасовано.
Наведені обставини свідчать про фактичне виконання боржником постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 в справі №806/2073/15.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії боржника свідчать про виконання судового рішення у справі №806/2073/15 у повному обсязі відповідно до його змісту, а тому відповідачем правомірно закінчено виконавче провадження, відтак, підстави для задоволення позову та скасування постанови старшого державного виконавця відсутні.
VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні заявлених позовних вимог.
Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, то підстав для зміни розподілу судових витрат немає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 4 ст.272, 328, 329 КАС України
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.