Справа № 580/2398/20 Суддя (судді) першої інстанції: О.А. Рідзель
10 березня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Грибан І.О.,
Беспалова О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Уманьгаз" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року (прийняте за наслідком розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження, суддя Рідзель О.А.) у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Уманьгаз" до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Приватне акціонерне товариство "Уманьгаз" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 11.01.2020 №00005320121 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 500000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в акті перевірки, на підставі якого прийняте спірне рішення зазначено, що позивач не реалізовував пальне без ліцензії, а здійснював заправку власного автопарку для господарських потреб. Крім того, відповідач у рішенні про результати розгляду скарги зазначає про продовження розгляду такої скарги, проте позивач такого рішення не отримував, у зв'язку з чим скарга вважається задоволеною, а спірне рішення - скасованим.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, приватне акціонерне товариство "Уманьгаз" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд взагалі не прокоментував порушення відповідачем права позивача на подання заперечень на Акт перевірки. Так, Акт було отримано позивачем 26.12.2019, з яким позивач був незгодний, готував заперечення, які мав право подати протягом 10-ти робочих днів з дня отримання Акту, натомість, вже 11.01.2020, тобто на 8-й робочий день після отримання позивачем Акту, відповідач вже прийняв оскаржуване рішення.
Також, апелянт вказує, що в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції суд зазначив, що рішення ДПС України про продовження строків розгляду скарги позивача на спірне податкове повідомлення-рішення було отримане позивачем 18.02.2020, однак, таке твердження суду не підтверджується належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи, таке рішення позивачем не отримувалось.
Крім того, апелянт зазначає, що він не обмежений в своїй діяльності лише продажем пального, а має право і здійснює декілька видів господарської діяльності, та використовує Реєстратор №3000411963 для діяльності, що не пов'язана з роботою щодо роздрібного продажу пального, а використовується виключно для оплати робіт, які має право виконувати ПрАТ «Уманьгаз». Тобто, ПрАТ «Уманьгаз» не здійснював реалізацію пального, а здійснював свою господарську діяльність відповідно до законодавства. Також, за адресою: смт. Маньківка, вул. Шевченка 4а з 01.07.2019 так само не відбувалося роздрібної торгівлі, а лише забір газу для власного автотранспорту з власної ГНС.
Від відповідача відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «Уманьгаз» зареєстроване юридичною особою з 12.02.1997 (код ЄДРПОУ 03361419), має ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресами: Черкаська обл., м. Умань, вул. Дерев'янка, 19 (№23050314201900265, період дії з 05.08.2019 до 05.08.2024); Черкаська обл., смт. Маньківка, вул. Шевченка, 4а (№23190314201900235, період дії з 24.07.2019 до 24.07.2024).
На підставі наказу від 09.12.2019 №829 та направлень від 09.12.2019 №№140-143 службові особи відповідача здійснили фактичну перевірку діяльності позивача за місцем провадження господарської діяльності за адресами: Черкаська обл., м. Умань, вул. Дерев'янка, 19; Черкаська обл., смт. Маньківка, вул. Шевченка, 4а .
За її наслідками складений акт від 19.12.2019 №59/23-00-32-01/03361419 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що за вищевказаними адресами здійснення господарської діяльності позивача встановлено факт продажу пального без наявності ліцензії з 01.07.2019 до часу її отримання, що підтверджується даними баз АІС «Податковий блок» та періодичних звітів РРО.
На підставі зазначеного акту перевірки Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 11.01.2020 №00005320121 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 500000,00 грн.
За наслідками адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишене без змін рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 23.03.2020 №10515/6/99-00-08-05-06-06.
Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення від 11.01.2020 №00005320121, ПрАТ «Уманьгаз» звернулося з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що:
- ДПС України дотримано строків розгляду скарги позивача на спірне податкове повідомлення-рішення, а протилежні доводи позивача є необґрунтованими;
- з даних звітів з фіскальної пам'яті РРО: №3000360120, встановленого за адресою Черкаська обл., м. Умань, вул. Дерев'янка, буд.19, за період з 01.07.2019 до 30.07.2019; №3000411963, встановленого за адресою Черкаська обл., смт Маньківка, вул. Шевченка, 4а, за період 03.07.2019, 10.07.2019, 15.07.2019, 17.07.2019, 19.07.2019, вбачається здійснення продажу пального.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон №481/95-ВР).
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону №481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Згідно з підп.27 п.4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227, ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом.
Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи. ДПС та її територіальні органи є контролюючими органами (органами доходів і зборів).
На підставі п.19-1.1.14. ст.19 Податкового кодексу України (далі - ПК України) однією із функцій контролюючого органу є здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням.
На підставі підп. 20.1.10. п. 20.1. ст.20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Відповідно до підп.54.3.3. п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
На підставі абз.7 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень.
Отже, таким чином, на відповідача покладені повноваження здійснення перевірки та застосування штрафних санкцій за наявності факту порушення суб'єктами господарювання вимог Закону №481/95-ВР, зокрема у разі продажу пального без ліцензії.
Щодо доводів позивача про те, що відповідачем порушено право позивача на подання заперечень на Акт перевірки (Акт було отримано позивачем 26.12.2019, з яким позивач був незгодний, готував заперечення, які мав право подати протягом 10-ти робочих днів з дня отримання Акту, натомість, вже 11.01.2020, тобто на 8-й робочий день після отримання позивачем Акту, відповідач вже прийняв оскаржуване рішення), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 86.5 ст. 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.
У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.
Згідно п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Згідно п.п. 86.7.1 п. 86.7 ст. 86 ПК України акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.
Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.
Так, згідно наявних в матеріалах справи доказів, Акт перевірки від 19.12.2019 №59/23-00-32-01/03361419 було отримано ПрАТ «Уманьгаз» 26.12.2019, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції на першій сторінці Акту (а.с.4, т.1).
Таким чином, у відповідності до п. 86.7 ст. 86 ПК України позивач мав право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки), тобто, до 14.01.2020.
В свою чергу, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №00005320121 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 500000,00 грн. прийнято 11.01.2020 та 15.01.2020 отримано позивачем (про що зазначено у позовній заяві).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Разом з тим, стверджуючи те, що позивач був незгодний з Актом перевірки, готував заперечення, натомість, вже 11.01.2020, тобто на 8-й робочий день після отримання позивачем Акту, відповідач вже прийняв оскаржуване рішення, колегія суддів зазначає, що таке рішення позивач отримав 15.01.2020, тобто, до такої дати не знав про його прийняття, при цьому доказів складення та направлення до контролюючого органу у строк до 14.01.2020 заперечень на Акт перевірки матеріали справи не містять, відтак, суд апеляційної інстанції відхиляє такі доводи позивача.
Щодо твердження позивача, що відповідач у рішенні про результати розгляду скарги зазначає про продовження розгляду такої скарги, проте позивач такого рішення не отримував, у зв'язку з чим скарга вважається задоволеною, а спірні рішення - скасованими, колегія суддів зазначає таке.
Порядок оскарження рішень контролюючих органів врегульований статтею 56 ПК України.
Відповідно до пунктів 56.2, 56.3 ст.56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Пунктом 56.16 статті 56 ПК України визначено, що днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
Строк розгляду контролюючим органом скарги платника податків установлений пунктом 56.8 статті 56 ПК України, у відповідності до якого контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
З урахуванням положень пункту 56.9 статті 56 ПК України керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав ДПС України скаргу від 29.01.2020 на спірне податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 11.01.2020 №00005320121. Вказана скарга отримана ДПС України 30.01.2020 (вх. №4172/6).
Рішенням ДПС України від 14.02.2020 №5739/6/99-00-08-05-06-06 продовжено строк розгляду вказаної скарги позивача до 29.03.2020 включно (а.с. 99, т.1).
Згідно з даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення це рішення отримане позивачем 18.02.2020 (а.с.100, т.1).
Рішенням ДПС України від 23.03.2020 №10515/6/99-00-08-05-06-06 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 11.01.2020 №00005320121 залишено без змін, а скаргу - без задоволення. Вказане рішення позивач отримав 27.03.2020, про що свідчить вхідний штамп ПАТ «Уманьгаз» на копії рішення (№806) (а.с.52-53, т.1).
Отже, ДПС України дотримано строків розгляду скарги позивача на спірне податкове повідомлення-рішення, а протилежні доводи позивача є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Щодо суті виявлених за наслідками фактичної перевірки порушень, колегія суддів зазначає таке.
За визначенням, наведеним у ст.1 Закону №481/95-ВР, роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.
Відповідно до ч.20 ст.15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
На підставі ч.30 ст.15 Закону №481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п'ять років.
У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі (ч. 37 ст.15 Закону №481/95-ВР).
З аналізу викладених норм колегія суддів приходить висновку, що обов'язковою умовою для здійснення роздрібної торгівлі пальним є отримання суб'єктом господарювання відповідної ліцензії. При цьому така ліцензія видається окремо на кожне місце торгівлі.
З даних звітів з фіскальної пам'яті РРО: №3000360120, встановленого за адресою Черкаська обл., м. Умань, вул. Дерев'янка, буд.19, за період з 01.07.2019 до 30.07.2019; №3000411963, встановленого за адресою Черкаська обл., смт Маньківка, вул. Шевченка, 4а, за період 03.07.2019, 10.07.2019, 15.07.2019, 17.07.2019, 19.07.2019, суд апеляційної інстанції встановив здійснення продажу пального (а.с.82-88, т.1).
При цьому колегія суддів врахувала, що РРО з вказаним фіскальними номерами використовуються позивачем для роздрібної торгівлі пальним, згідно з ліцензіями №23050314201900265 та №23190314201900235.
На підставі підп.72.1.1.4. ст.72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація про застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Доказів наявності у позивача ліцензії на зазначені господарські одиниці на право роздрібної торгівлі пальним станом на час здійснення таких операцій продажу пального позивачем не надано, при цьому, як встановлено вище, ліцензії на роздрібну торгівлю пальним за адресою Черкаська обл., м. Умань, вул. Дерев'янка, 19 позивач отримав 05.08.2019, а за адресою Черкаська обл., смт Маньківка, вул. Шевченка, 4а - 24.07.2019.
Надані апелянтом накладні та картки заправки власного автотранспорту на вказаних заправних станціях, акти приймання виконаних робіт (згідно яких було здійснено пуск газу в трубопроводи уводу та пуск газу, первинний пуск газу в опалювальний котел, пуск газу на ПГ (установлення побутової газової плити), згідно яких, як стверджує позивач, ним здійснюється інший вид господарської діяльності - розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи, не спростовують підтвердженого звітами з фіскальної пам'яті РРО факту продажу пального за відсутності ліцензії.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що у власності ПрАТ «Уманьгаз» є автомобілі, і саме на таких автомобілях відповідно до їх свідоцтв про реєстрацію є примітка про встановлення ГБО, та їх заправка газом відбувалася за адресою Черкаська обл., м. Умань, вул. Дерев'янка, 19 та за адресою Черкаська обл., смт Маньківка, вул. Шевченка, 4а на автозаправних станціях ПрАТ «Уманьгаз».
При цьому, суд звертає увагу, що положення ст. 1 Закону №481/95-ВР роздрібну торгівлю пальним визначає як діяльність не тільки щодо подальшого продажу але і відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів, не конкретизуючи при цьому, чи має такий продаж чи відпуск відбуватися для власних потреб суб'єкта господарювання чи інших споживачів.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, відповідач таким чином довів порушення позивачем приписів ч.20 ст.15 Закону №481/95-ВР, про що зазначено в акті перевірки, та передбачає застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених абз.7 ч.2 ст.17 цього Закону, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є законним і не підлягає скасуванню.
Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та не можуть бути підставою для його скасування.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом повно з'ясовано обставини справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Уманьгаз" залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді І.О. Грибан
О.О. Беспалов