Справа № 640/19062/19 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М.
10 березня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Грибан І.О.,
Беспалова О.О.,
за участю
секретаря судового засідання Вітчинкіної К.О.,
представника позивача Саннікова С.Г.,
представника відповідача Борисова М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року (повний текст рішення виготовлено 19.08.2020, суддя Клименчук Н.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування наказу в частині, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якій просив визнати незаконним та скасувати пункт №1 наказу відповідача №611 від 05 вересня 2019 року начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про що внести відповідні зміни до наказу та документів.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року позов задоволено повністю; визнано незаконним та скасовано пункт №1 наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №611 від 05 вересня 2019 року.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Департамент патрульної поліції Національної поліції України подав апеляційну скаргу, з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2020 та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом не прийнято до уваги той факт, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за сукупністю проступків, що виразилося в порушенні вимог підпункту 7 пункту 1 та підпункту 4 пункту 2 розділу II посадової інструкції інспектора батальйону із забезпечення супроводження ДПП, крім того, порушено вимоги пунктів 2.3.д, 2.3.е, 3.2 та 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, пунктів 1-3 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 2, 10 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту. Крім того, на думку суду, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності «за спричинення матеріальної шкоди внаслідок скоєння правопорушення, у якому відсутня його вина», проте, з таким висновком апелянт не погоджується, оскільки відповідно до пункту 4 частини шостої статті 19 Дисциплінарного статуту, настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку, це одна з обставин, що обтяжує відповідальність поліцейського, але аж ніяк не є окремою кваліфікуючою ознакою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Апелянт наголошує, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність, з урахуванням настання тяжких наслідків, а саме, завданих збитків - є цілком обґрунтованим, пропорційним, неупередженим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни, а саме за те, що позивач наближаючись на великій швидкості до спеціалізованого автомобіля поліції, який в свою чергу супроводжував колонну автобусів із дітьми та який рухався з увімкненим синім і червоним проблисковим маячками, без службової необхідності, тобто в той час, коли не відбувалось супроводження осіб, щодо яких здійснюється державна охорона, із легковажним ставленням до вимог ПДР (із недотриманням вимог, серед іншого, пункту 3.2 ПДР, безпечної дистанції, безпечної швидкості) наражав на небезпеку, окрім себе, інших учасників дорожнього руху, зокрема дітей, які направлялись на відпочинок. В діях позивача вбачається службова недбалість, його вчинки пов'язані із зневажливим ставленням до закону, вимогам безпеки дорожнього руху та безпеки інших учасників дорожнього руху, тобто нехтуванням, зокрема, своїми посадовими обов'язками.
Від позивача до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача та думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України із заявою від 28 травня 2019 року №23/426, схемою руху та розкладом руху колони автобусів (16 одиниць) з дітьми (522 особи), які направляються з м. Кривого Рогу до населених пунктів Херсонської області для відпочинку на морі, звернувся директор транспортного забезпечення ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» ОСОБА_2 .
Відповідно до наданої відповідачу документації, для руху колони автобусів з дітьми необхідно здійснити їх супроводження спеціалізованими автомобілями патрульної поліції зі спеціальними світловими та звуковими сигналами, у зв'язку з чим виділено два службових автомобілі та відповідно до наказу Департаменту Нацполіції від 29 січня 2019 року №68о/с капітана поліції ОСОБА_1 , який прибув з Головного управління Національної поліції у місті Києві, з 30 січня 2019 року призначено інспектором по батальйону із забезпечення супроводження Департаменту патрульної поліції по роті №1, по взводу №1.
Одночасно, до Департаменту Нацполіції від Управління державної охорони надійшло повідомлення від 09 липня 2019 року №1/4/1-3598 ДСК, згідно з яким до Херсонської області 13 липня 2019 року відбудеться візит особи, щодо якої здійснюється державна охорона.
Згідно з рапортом командира батальйону із забезпечення супроводження Департаменту Нацполіції від 08 липня 2019 року №227вн/41/31-2019 та наказом від 08 липня 2019 року №43 ДСК «Про службове відрядження поліцейських БЗС ДПП» з метою безпечного та безперешкодного проїзду транспортних засобів з особою, щодо якої здійснюється державна охорона з 10 по 14 липня 2019 року позивача відряджено до Херсонської області для здійснення автомобільного супроводження на службовому автотранспорті Volkswagen Тouareg, номерний знак НОМЕР_1 , закріпленого за ним згідно з наказом ДПП від 20 березня 2019 року №516 «Про закріплення людей за транспортними засобами».
Після виконання службових обов'язків щодо супроводження особи, відносно якої здійснюється державна охорона, позивач повертався з м. Генічеська Херсонської області до м. Києва, керуючи зазначеним службовим автомобілем. За ним рухався автомобіль Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням громадянина ОСОБА_3 , а за ОСОБА_3 рухався службовий автомобіль Volkswagen Тouareg, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням інспектора взводу №1 роти №1 батальйону із забезпечення супроводження ОСОБА_4 .
На зустріч рухалася колона автобусів МАЗ з дітьми, яку супроводжували два службових автомобіля з увімкненими синіми та червоними проблисковими маячками.
У цей момент сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля, яким керував позивач, та інших транспортних засобів, у зв'язку з чим складено протокол про адміністративне правопорушення від 14 липня 2019 року за статтею 124 КУпАП стосовно позивача, який перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, а саме: перед проведенням екстреного гальмування не упевнився, що це буде безпечним і не створить загрози безпеці дорожнього руху, чим створив аварійну ситуацію, внаслідок чого водій ОСОБА_3 , рухаючись у попутному напрямку, різко змінив напрямок руху та скоїв зіткнення з автоколоною автобусів, яка рухалася на зустріч.
Під час ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
У протоколі, складеному стосовно позивача, зазначено, що своїми діями ОСОБА_1 допустив порушення пункту 2.3 (д,є), 10.1 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП.
Відповідно до адміністративного протоколу від 14 липня 2019 року, складеного стосовно ОСОБА_3 , зазначено, що останній не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з транспортним засобом Volkswagen Тouareg, номерний знак НОМЕР_1 , який зупинився попереду, в результаті удару Volkswagen Тouareg допустив зіткнення з транспортним засобом Volkswagen Passat, який зупинився попереду на узбіччі праворуч, і від удару у передню частину транспортного засобу Volkswagen Тouareg, номерний знак НОМЕР_1 , зіткнувся з автобусом МАЗ, від удару автобус з'їхав у правий бік за напрямком руху кювет.
Також, адміністративний протокол складено стосовно ОСОБА_4 , у якому зазначено, що останній, не впоравшись з керуванням службовим автомобілем, з порушенням вимог підпунктів 3.2, 12.1, 13.1 ПДР, не дотримуючись безпеки дорожнього руху здійснив зіткнення із транспортним засобом Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_2 , після чого виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автобусом МАЗ, який перевозив групу дітей.
Надалі, з метою встановлення причин та обставин ДТП, яка відбулася 14 липня 2019 року на 359 км. автомобільної дороги М-18 біля с. Роздол Михайлівського району Запорізької області, за участю службових автомобілів під керуванням інспекторів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та інших транспортних засобів, внаслідок якої службові автомобілі отримали механічні пошкодження, на підставі наказу ДПП від 15 липня 2019 року №1215 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» призначено службове розслідування.
За результатами службового розслідування складено відповідний висновок, яким встановлено факт порушення позивачем вимог підпункту 7 пункту 1 та підпункту 4 пункту 2 розділу ІІ посадової інструкції інспектора взводу №1 роти №1 батальйону із забезпечення супроводження ДПП, пунктів 2.3 д, 2.3.е, 3.2 та 10.1 ПДР, статті 124 КУпАП, пунктів 1,2,3 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» пунктів 2,10 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, пошкодження службового автомобіля Volkswagen Тouareg, номерний знак НОМЕР_1 та завдання матеріальних збитків ДПП.
Згідно з висновком службового розслідування та статтями 11-14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктом 1 наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №611 від 05 вересня 2019 року за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог підпункту 7 пункту 1 та підпункту 4 пункту 2 розділу ІІ посадової інструкції інспектора взводу №1 роти №1 батальйону із забезпечення супроводження Департаменту патрульної поліції, пунктів 2.3 д, 2.3.е, 3.2 та 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, норм статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, пунктів 1, 2 ,3 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 2, 10 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», а саме, пошкодження службового автомобіля Volkswagen Тouareg, номерний знак НОМЕР_1 та завдання матеріальних збитків Департаменту патрульної поліції, відповідно до вимог статей 11, 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, на підставі пункту 4 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, до інспектора взводу №1 роти №1 батальйону із забезпечення супроводження Департаменту патрульної поліції капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
З висновками відповідача та застосуванням дисциплінарного стягнення позивач не погоджується, вважає їх протиправними, такими, що суперечать дійсним обставинам справи, а також вбачає порушення у процедурі здійснення розгляду дисциплінарної справи, з чим звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що за умов недоведеності вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, за висновками службового розслідування його притягнуто до дисциплінарної відповідальності за спричинення матеріальної шкоди внаслідок скоєння правопорушення, у якому відсутня його вина, що суперечить принципам службового розслідування, визначеним у статті 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», зокрема, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення його вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону № 580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Статтею 19 Закону № 580-VIII встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
За приписами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Принципи етики для працівників МВС визначають Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 №1179, відповідно до яких, зокрема, поліцейські повинні неухильно дотримуватись положень Конституції та законові України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку. Також, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об'єктивним.
Згідно зі статтею 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:
«Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Відповідно до статей 11, 12, 13 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється.
Згідно статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
У п. 1 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок № 893) зазначено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до положень п. 1, 4,7 розділу V Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.
Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом:
одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб;
одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи;
отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.
Розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.
Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом:
одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб;
одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи;
отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.
Як свідчать матеріали службового розслідування стосовно, зокрема ОСОБА_1 , останнє проводилося в порядку письмового провадження, окремого наказу про проведення засідання у відкритому режимі не виносилося.
Оскільки зазначені дії передбачені Порядком №893, то не залучення позивача до безпосереднього розгляду дисциплінарною комісією матеріалів службового розслідування узгоджується з положеннями Порядку №893.
Водночас, відповідно до положень статті 18 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:
1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються;
2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи;
3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами;
4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування;
5) користуватися правничою допомогою.
Згідно з пунктами 13 та 14 Розділу V Порядку №893 поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.
Під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.
Як вбачається з матеріалів справи, 17 липня 2019 року позивач надавав письмові пояснення стосовно дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за його участю 14 липня 2019 року та послідовності своїх дій під час ДТП (а.с.198-201, т.1), а також, не був позбавлений інших прав, перерахованих вище, оскільки був обізнаний, що стосовно нього проводиться службове розслідування.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (п. 2 розділу VІ Порядку № 893).
Положеннями ст. 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються, зокрема:
документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;
висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону;
вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Згідно з приписами розділу VІ та VІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Як вбачається з матеріалів службового розслідування, дисциплінарною комісією встановлено вину ОСОБА_1 та наявність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності з пояснень свідків та учасників зазначеного ДТП, досліджено письмові докази, зокрема, протокол огляду місця ДТП, схему місця ДТП та висновок службового розслідування, затверджений начальником ДПП Жуковим Є.О.
Так, комісія розглянувши у формі письмового провадження матеріали службового розслідування - встановила, що: відповідно до наказу ДПП від 08.07.2019 №43 ДСК «Про службове відрядження поліцейських БЗС ДПП» інспектора ОСОБА_1 на службовому автомобілі Volkswagen Touareg д.н.з. НОМЕР_1 , направлено у відрядження у межах України, до Херсонської області, з метою забезпечення та безперешкодного проїзду транспортних засобів (далі - ТЗ) з особами, щодо яких здійснюється державна охорона.
14.07.2019 після виконання службових обов'язків, під час повернення з Херсонської області на місце дислокації підрозділу до м. Києва, після безпосереднього виконання службових обов'язків, поліцейські батальйону із забезпечення супроводження ДПП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 поверталися без осіб, щодо яких здійснюється державна охорона. Даний факт встановлено відповідно до службової записки командира батальйону із забезпечення супроводження ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 17.07.2019 № 12778вн/41/27-19.
Того ж дня, приблизно об 11 год. 17 хв., позивач, рухаючись у складі колони із м. Генічеськ, Херсонської області в напрямку м. Києва по трасі М-18 «Харків - Сімферополь» приблизно на 359 км, в районі селища Роздол, Михайлівського р-ну, Запорізької обл., із порушенням вимог ПДР, створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, а саме:
- рухався із великою швидкістю (письмові пояснення свідка події ОСОБА_6 від 29.07.2019, а.с.20-21, т.2);
- не виконав вимоги пункту 3.2 ПДР (письмові пояснення свідка події ОСОБА_6 від 29.07.2019 (а.с.20-21, т.2) та письмові пояснення самого позивача від 25.07.2019 (а.с.198-201, т.1), в яких ОСОБА_1 особисто зазначає, що здійснив зупинку не тоді коли побачив проблискові маячки синього та червоного кольору на автомобілі поліції, а тільки тоді, коли повз нього проїхало декілька автобусів він зупинився повністю так як перед ним зупинився попереду інший автомобіль);
- змінюючи напрям руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, в подальшому здійснив гальмування, як наслідок, створив небезпеку іншим учасникам дорожнього руху.
Дані факти встановлені та знайшли своє підтвердження під час проведеного службового розслідування.
Опитаний у ході службового розслідування інспектор відділу безпеки дорожнього руху УПП в Запорізькій області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_6 , серед іншого, в письмових поясненнях повідомив наступне: «Я рухаючись попереду колони на автомобілі Toyota Prius д.н.з. НОМЕР_4 , побачив три чорних автомобіля Volkswagen з увімкненим світлом фар, які рухались на зустріч колони зі швидкістю понад 100-120 км/год., при цьому при наближенні з колоною зазначені транспортні засоби швидкість руху не зменшували та не зупинилися біля правого краю проїжджої частини, чим не виконали вимогу пункту 3.2 ПДР, через деякий час від автомобіля супроводу, який рухався позаду у радіоефірі пролунала інформація про дорожньо-транспортну пригоду за участю колони та вищевказаних автомобілів.» (а.с.20-21, т.2).
Вказані пояснення судом апеляційної інстанції беруться до уваги, позаяк жодного доказу на їх спростування позивачем не надано.
Згідно з пунктом 5 посадової інструкції інспектора батальйону із забезпечення супроводження ДПП, затвердженої Наказом ДПП від 28.02.2019 №379 (у редакції наказу ДПП від 26.04.2019 №791) інспектор у своїй діяльності керується, серед іншого, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, до яких зокрема відноситься Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, якою затверджені ПДР.
Пунктом 3.2 ПДР визначено, що у разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов'язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів).
На транспортних засобах, які рухаються в супроводжуваній колоні, повинне бути ввімкнено ближнє світло фар.
Якщо на такому транспортному засобі увімкнено проблискові маячки синього і червоного або лише червоного кольору, водії інших транспортних засобів зобов'язані зупинитися біля правого краю проїзної частини (на правому узбіччі). На дорозі з розділювальною смугою цю вимогу зобов'язані виконати водії транспортних засобів, що рухаються в попутному напрямку.
Так, в письмових поясненнях від 25.07.2019 ОСОБА_1 вказує, що: «Приблизно за 300 м. я побачив як в зустрічному напрямку рухався автомобіль поліції з увімкненими синіми та червоними світловими сигналами. Побачивши це я почав зменшувати швидкість, а також попереду їдучі автомобілі також почали зменшувати швидкість, та зупинятися. Коли повз мене проїхало декілька автомобілів я зупинився повністю, так як переді мною зупинився їдучий автомобіль…» (а.с.198-201, т.1).
Колегія суддів, враховуючи такі пояснення позивача та наявні в матеріалах справи докази (зокрема, і матеріали фотофіксації порушень, а.с.205-213, т.1), приходить висновку про недотримання ОСОБА_1 п. 3.2 ПДР, відповідно до якого у разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов'язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів), так як позивачем було проігноровано увімкнені проблискові маячки на автомобілі поліції, позивач не здійснив своєчасну зупинку транспортного засобу, яким керував, що в подальшому створило небезпеку іншим учасникам дорожнього руху та призвело до пошкодження службового автомобіля.
Як вже було зазначено, згідно частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 розділу II посадової інструкції інспектора батальйону із забезпечення супроводження ДПП, затвердженої Наказом ДПП від 28.02.2019 №379, основними завданнями та обов'язками інспектора є збереження, здійснення контролю за вчасним технічним обслуговуванням та ремонтом ТЗ, які експлуатуються взводом та забезпечення їх ефективного використання і належної експлуатації.
Підпунктом 4 пункту 2 розділу ІІ посадової інструкції інспектора батальйону із забезпечення супроводження ДПП, затвердженої Наказом ДПП від 28.02.2019 №379 встановлено, що інспектор у своїй діяльності повинен неухильно дотримуватись законності, культури в роботі, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, положень нормативних документів.
Таким чином, під час керування службовим транспортним засобом, позивач порушив службову дисципліну, що виразилося в недотриманні вимог підпункту 7 пункту 1 та підпункту 4 пункту 2 розділу II посадової інструкції, вимог пункту 3.2 ПДР, вимог пунктів 1-3 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», вимог пунктів 2,10 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, оскільки наближаючись до спеціалізованого автомобіля поліції, який супроводжував колонну автобусів та рухався з увімкненим синім і червоним проблисковим маячками, не забезпечив безпечний проїзд зазначеного ТЗ і супроводжуваних ним автобусів, не дотримався безпечної швидкості та відстані і перед проведенням різкого гальмування не впевнився, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам руху та безпеці дорожнього руху, чим створив аварійну ситуацію (обстановку) для водіїв ТЗ, які рухались позаду, і внаслідок зазначених дій та бездіяльності позивача ДПП завдано матеріальні збитки у зв'язку з пошкодженням службових ТЗ, а також ТЗ, власниками яких є треті особи.
З аналізу наведених вище норм слідує, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є доведення вини особи в ході службового розслідування у вчиненні саме дисциплінарного порушення, з'ясування обставин вчинення дисциплінарного порушення, уточнення ступеня вини особи.
Суд апеляційної інстанції з матеріалів справи в їх сукупності встановив, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало те, що 14.07.2019 позивач скоїв дії, які підпадають під визначення дисциплінарного проступку: недотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського; порушення норм професійної та службової етики, незбереження ТЗ які експлуатуються взводом (незбереження службового майна); недотримання законності та положень нормативних документів.
Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що вину позивача у вчиненні правопорушень не доведено, оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, не доведена згідно постанови Деснянського районного суду міста Києва від 03 вересня 2019 року (справа №754/12077/19).
Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки предметом службового розслідування було порушення позивачем службової дисципліни, що не залежить від наявності чи відсутності судового рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
В даному випадку, накладення на поліцейського (позивача) дисциплінарного стягнення відбулось за вчинення дисциплінарного проступку, а не тільки за порушення позивачем статті 124 КУпАП.
Колегія суддів також враховує висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 08.08.2019 у справі № 804/3447/17, від 29.05.2018 у справі №800/508/17, від 02.10.2019 у справі № 804/4096/17, згідно яких застосування дисциплінарного стягнення є заходом дисциплінарного впливу, його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку та не погребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність, було реалізовано саме за те, що позивач наближаючись на великій швидкості до спеціалізованого автомобіля поліції, який в свою чергу супроводжував колонну автобусів із дітьми та який рухався з увімкненим синім і червоним проблисковим маячками без службової необхідності, тобто в той час, коли не відбувалось супроводження осіб, щодо яких здійснюється державна охорона, із легковажним ставленням до вимог ПДР (із недотриманням вимог пункту 3.2 ПДР, безпечної дистанції, безпечної швидкості) наражав на небезпеку, окрім себе, інших учасників дорожнього руху, зокрема дітей, які направлялись на відпочинок. В свою чергу, суд враховує, що в діях позивача вбачається службова недбалість (позивач не передбачав можливість настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг це передбачити).
Враховуючи зазначені обставини і докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що накладене на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність повністю відповідає тяжкості вчинених ним у сукупності проступків, обставинам, за яких їх скоєно, та співмірно із заподіяною ним шкодою суспільним інтересам, у зв'язку з чим застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність є законним, правомірним, обґрунтованим та пропорційним.
Відтак, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить висновку, що пункт №1 наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №611 від 05 вересня 2019 року про застосування до інспектора взводу №1 роти №1 батальйону із забезпечення супроводження Департаменту патрульної поліції капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність не підлягає скасуванню, оскільки такий прийнято відповідачем у межах наданих повноважень та у спосіб, визначений законом, при цьому жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки службового розслідування, позивачем під час судового розгляду справи надано не було.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку виконаний.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
Разом з тим, щодо вимог апелянта про стягнення з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України понесених судових витрат за подання апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 1-3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Отже, вказані норми визначають стягнення на користь суб'єкта владних повноважень лише витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, тому підстави для розподілу витрат (судового збору) та стягнення з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України понесених судових витрат за подання апеляційної скарги відсутні.
Таким чином, з огляду на наведене правове обґрунтування, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідності до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи призвели до помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування наказу в частині відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 10 березня 2021 року.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді І.О. Грибан
О.О. Беспалов