Справа № 640/864/19 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.
10 березня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,
секретаря Ткаченка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів міста Києва «Київавтошляхміст» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів міста Києва «Київавтошляхміст» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2020 року, -
У січні 2019 року Комунальне підприємство по утриманню мостів і шляхів міста Києва «Київавтошляхміст» (далі - позивач, КП «Київавтошляхміст») звернулось у суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, яким визначено суму грошового зобов'язання з податка на прибуток.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки відповідача, що викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам законодавства, які застосовуються до спірних правовідносин, а отже оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим судом всіх обставин, які мають істотне значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновок про заниження фінансового результата до оподаткування податком на прибуток внаслідок включення до складу витрат вартості ремонта Південного мостового переходу через річку Дніпро є помилковим та не ґрунтується на нормах Положення (стандарта) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наголошує, що рішення є законним та обґрунтованим. Зазначає, що огородження металеве бар'єрного типу мостове однобічне, яке позивач утримує з метою використання у процесі заміни транспортної огорожі транспортної розв'язки через Наддніпрянське шосе на Південному мостовому переході Естакада з'їзду №1, очікуваний строк експлуатації якого більше одного року та існує імовірність отримання в майбутньому економічної вигоди від його експлуатації, є об'єктом основних засобів.
29 січня 2020 року позивач подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні.
Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, а тому на підставі пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України здійснює розгляд справи у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з таких підстав.
Судом установлено, що відповідачем у період з 18 червня по 30 липня 2018 року проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2018 року, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2018 року, за результатами якої складено акт від 06 серпня 2018 року №525/26-15-14-02-03/03359018.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пункта 44.1 статті 44, підпункта134.1.1 пункта 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункта 5 Положення (стандарта) бухгалтерського обліку 8, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 року № 242, пункта 8 Положення (стандарта) бухгалтерського обліку 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, пункта 29 Положення (стандарта) бухгалтерського обліку 7, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2406533,00 грн. за 2017 рік.
Позивач, не погодившись з висновками вказаного акту надав заперечення, що стало причиною для проведення позапланової виїзної перевірки підприємства з питань, що стали предметом оскарження акта планової перевірки від 06 серпня 2018 року.
За результатами позапланової виїзної перевірки відповідачем 04 жовтня 2018 року складено акт, яким встановлено аналогічні порушення та зроблено висновок про заниження податку на прибуток на загальну суму 392760,00 грн. за 2017 рік.
На підставі цього акта перевірки 29 жовтня 2018 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 00013441402, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 392760,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 196380,00 грн.
Скарга платника податків рішенням Державної фіскальної служби України від 28 грудня 2018 року залишена без задоволення.
Не погоджуючись з правомірністю рішення, КП «Київавтошляхміст» звернулось з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що придбане позивачем металеве огородження бар'єрного типу не відповідає жодним ознакам запасів, а тому підлягає обліку як основний засіб.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, з наступних підстав.
Як убачається із матеріалів справи, 01 серпня 2017 року між позивачем (далі - покупець) та ТОВ «Дорожні системи» (далі - постачальник) укладено договір про закупівлю товара №8-3.
За умовами означеного договора постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити «Дорожнє обладнання за кодом ДК 021:2015 - 34920000-2 (огородження металеве бар'єрного типу мостове однобічне» (далі - товар). Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, кількість і ціна товара визначаються сторонами у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договора. Ціна договора становить 3424000,00 грн., у тому числі ПДВ 570666,69 грн.
Згідно специфікації постачальник поставив огородження металеве бар'єрного типу мостове однобічне - 281 м.п., цоколь металевий - 212 шт. та закладний виріб плити - 212 шт.
На виконання умов договору ТОВ «Дорожні системи» відвантажило товар та виписало видаткові та податкові накладні: № 218 від 28 серпня 2017 року, № 51 від 30 серпня 2017 року на загальну суму 966720,00 грн., у тому числі ПДВ 161120,00 грн., № 285 від 27 вересня 2017 року, № 67 від 28 вересня 2017 року на загальну суму 2143175,88 грн., у тому числі ПДВ 357195,98 грн., № 326 від 12 жовтня 2017 року, № 25 від 13 жовтня 2017 року на загальну суму 251589,31 грн., у тому числі ПДВ 41931,55 грн., № 322 від 12 жовтня 2017 року, № 26 від 13 жовтня 2017 на загальну суму 223634,96 грн., у тому числі ПДВ 37272,49 грн.
Оплата здійснювалась через бюджетний рахунок в ГУ ДКСУ у м. Києві у безготівковому вигляді. Станом на 31 березня 2018 року по вищезазначеному договору дебіторська/кредиторська заборгованість відсутня.
За результатами отримання зазначеного товара позивачем були проведені роботи по заміні транспортної огорожі транспортної розв'язки через Наддніпрянське шосе на Південному мостовому переході з'їзду №1 (ПМП - с. Корчувате).
За результатами таких робіт позивачем складено акт №12-667 форми БК-2в, згідно якого вартість установлення стальних зварних поручнів на мостах і шляхопроводах (мостове бар'єрне огородження) 1 пм. складає 7824,90 грн.
У зв'язку з тим, що вартість одиниці бар'єрного огородження перевищує 6000,00 грн., а строк корисного використання (експлуатації) з дати введення в експлуатацію становить понад один рік, контролюючий орган дійшов висновку, що такі товарно-матеріальні цінності мають обліковуватись на рахунку 10 «Основні засоби» та витрати на ремонт мосту відображатися через амортизаційні відрахування.
Оподаткування доходів суб'єктів господарювання врегульовано положеннями розділу ІІІ Податкового кодексу України, в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі- ПК України).
Відповідно до підпункта 134.1.1 пункта 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Як установлено податковим органом під час перевірки та не заперечується позивачем, відповідно до наказа від 30 листопада 2011 року №102-В про затвердження облікової політики, позивач складає фінансову звітність, керуючись вимогами розкриття інформації відповідно до Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО).
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій
звітності визначає П(С)БО 7 «Основні засоби».
В пукнті 4 цього положення закріплено, що основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше
одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Об'єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а
комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.
Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.
На підставі наведених положень матеріальним активом, що утримує позивач є Південний мостовий перехід 3-го пускового комплексу, який має окремий інвентарний номер.
Зазначений об'єкт має складові елементи, одним з яких є бар'єрне огородження.
За твердженням відповідача бар'єрне огородження є окремим основним засобом, оскільки вартість такого перевищує 6000,00 грн. за 1 п.м. і строк його використання перевищує 1 рік.
Водночас, таке огородження не призначено для виконання певних окремих самостійних функцій, воно є складовою «комплексу» - моста, який виконує певну функцію - є переправою через перешкоду - річку для пішоходів і транспорта.
Відповідно до пункта 4 П(С)БО 9 «Запаси» запасами є активи, які: утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання від час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Жодних обмежень щодо вартості запасів зазначене положення не містить.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що для віднесення певного матеріального обєкта до категорії основних засобів, такий об'єкт має відповідати характеристикам, закріпленим, як у ПК України, так і П(С)БО 7.
Проте, бар'єрне огородження віднесено відповідачем до склада основних засобів на підставі норм ПК України без врахування П(С)БО 7.
Підсумовуючи наведене, висновок контролюючого органа про заниження податка на прибуток внаслідок завищення собівартості, є помилковим, тому позов підлягає задоволенню, а податкове повідомлення - рішення від 29 жовтня 2018 року №00013441402- визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідно до пункта 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 33, 34, 243, 289, 311, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів міста Києва «Київавтошляхміст» задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2020 року скасувати.
Позов Комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів міста Києва «Київавтошляхміст» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №00013441402 від 29 жовтня 2018 року .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді О.Є. Пилипенко
Л.Т. Черпіцька