Справа № 826/12147/18 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.
10 березня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,
секретаря Ткаченка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року, -
У серпні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 06 лютого 2018 року, якими визначено суму грошових зобов'язань з податка на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік.
Позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувані рішення направлені поза межами строку, визначеного положеннями Податкового кодексу України, та до них не додано розрахунку, що позбавляє його можливості зрозуміти, за який об'єкт нерухомого майна і яким чином проведено розрахунок податку.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №6754-13 від 06 лютого 2018 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що за даними, наявними у контролюючого органа, квартира АДРЕСА_1 , належить позивачу. До того ж, позивач не скористався правом на звернення з письмовою заявою для проведення звірки даних щодо об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у місті Києві заявило клопотання про заміну відповідача правонаступником.
За приписами статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до постанов Кабінета Міністрів України «Про затвердження положення про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» від 06 березня 2019 року №227, «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 19 червня 2019 року №537 та розпорядження від 21 серпня 2019 року №682-р, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві почало діяльність як орган виконавчої влади та є правонаступником Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.
Ухвалою апеляційного суду від 23 листопада 2020 року про відкриття апеляційного провадження замінено відповідача у справі Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві його правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві).
Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з таких підстав.
Судом установлено, що позивачу на праві власності належать наступні об'єкти права власності:
житловий будинок площею 98,4 кв.м., що розташований у АДРЕСА_3, набутий на підставі договору купівлі-продажу від 23 квітня 2015 року;
житловий будинок площею 523, 9 кв.м., що розташований у АДРЕСА_4, набутий на підставі свідоцтва про право власності від 28 листопада 2007 року Святогорської міської ради;
квартира площею 92, 7 кв.м., що розташована у АДРЕСА_2 , набута на підставі договору купівлі-продажу від 01 лютого 2005 року.
06 лютого 2018 року ГУ ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення рішення -
№6751-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 468,48 грн. за 2016 рік;
№6751-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 27647,66 грн. за 2016 рік;
№6754-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 594,32 грн. за 2016 рік.
Позивачем оскаржено податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.
Листом Державної фіскальної служби України від 15 березня 2018 року зобов'язано ГУ ДФС у м. Києві надати до 23 березня 2018 року обґрунтований висновок по суті порушених у скарзі питань та в електронному вигляді документи.
У зв'язку з неотриманням рішення за наслідками розгляду скарги, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий суд виходив з того, що відповідачем не надано доказів наявності у позивача права власності на квартиру загальною площею 58,8 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка врахована при обчисленні податку.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовує Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Пунктом 56.1 статті 56 ПК передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пунктів 56.2, 56.3 цієї правової норми у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Пунктом 56.16 статті 56 ПК України закріплено, що днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
Строк розгляду контролюючим органом скарги платника податків установлений пунктом 56.8 статті 56 ПК України, у відповідності до якого контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
За змістом пункта 56.9 статті 56 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
Отже, юридичним наслідком порушення податковим органом встановленого Податковим кодексом України або продовженого рішенням керівника податкового органу (його заступника або уповноваженої особи) строку розгляду скарги платника податків, тобто ненаправлення впродовж цих строків платнику податків вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги, є визнання скарги такою, що повністю задоволена на користь платника податків з наступного за днем закінчення зазначених строків дня.
Аналогічний висновк викладений у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року № 826/500/15.
Як убачається із матеріалів справи, відповідачем не надано доказів на підтвердження факта направлення у визначені Податковим кодексом України рішення за результатами розгляду скарги позивача.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що скарга позивача є задоволеною, податкові повідомлення - рішення відкликаними, а тому не створюють для позивача жодних наслідків.
Наведене є підставою для відмови в задоволенні позову.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 листопада 2020 року у справі №560/3048/19.
Відповідно до пункта 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді О.Є. Пилипенко
Л.Т. Черпіцька