Справа № 320/3568/20 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.
10 березня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, забов'язання вчинити певні дії, -
У квітні 2020 року позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив з урахуванням уточнених вимог:
- визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.02.2020 року №Ф-22935-17;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Київській області щодо невнесення змін до інтегрованої картки ОСОБА_1 про відсутність боргу та штрафних санкцій за платежем «Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за період з 14.04.2014 по 31.08.2018 та зобов'язати Головне управління ДПС у Київській області скасувати протиправні нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за період з 14.04.2014 по 31.08.2018.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Головним управлінням ДПС у Київській області подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що на день звернення з заявою позивач не перебував на обліку в органах доходів і зборів, які розташовані на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, та оскільки антитерористична операція триває, тридцятиденний строк від дня її закінчення не розпочався, тому звернення з заявою з боку позивача є передчасним. Крім того, апелянт зазначає, що дані з внутрішніх інформаційних баз фіскальних органів не впливають на права чи обов'язки, а тому суди не можуть задовольняти позови платників про внесення змін до них.
24 лютого 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому позивач підтримує позицію суду першої інстанції та зазначає, зокрема, що закон не встановлює вимоги про обов'язковість перебування на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція під час подання заяви про звільнення від сплати єдиного соціального внеску шляхом списання накопиченої заборгованості.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстрований з 16.10.2002 як фізична особа-підприємець, про що до реєстру 17.11.2008 внесено запис №22660170000048620.
Згідно з довідкою від 17.01.20 №2/6/29-014-24 про взяття на облік платника податків, позивача взято 31.12.2002 на податковий облік в ДПІ у Калінінському районі міста Донецька.
26.09.2018 позивачем подано до державного реєстратора документи для проведення змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, в результаті чого змінено відомості щодо місця проживання фізичної особи-підприємця на: АДРЕСА_1 .
У подальшому позивачем подано до ОДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області заяву від 24.10.2018 про звільнення його від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період з 14.04.2014 по 31.08.2018.
Головним управлінням ДФС у Київській області сформовано відносно ФОП ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-22935-17 на суму 20855,94 грн. недоїмки.
Також, Головним управлінням ДФС у Київській області сформовано відносно ФОП ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 №Ф-22935-17 на суму 20855,92 грн. недоїмки.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 у справі №320/546/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019, зазначені вимоги визнано протиправними та скасовано.
Головним управлінням ДФС у Київській області винесено рішення №0051765406/836 від 26.03.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф та нараховано пеню, всього на суму 6635,38 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачем подано до ДФС України скаргу від 10.04.2019.
Державною фіскальною службою України за результатами розгляду скарги позивача прийнято рішення від 13.05.2019 №21907/6/99-99-11-05-02-25, яким скаргу задоволено частково, скасовано рішення Головного управління ДФС у Київській області №0051765406/836 від 26.03.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, зобов'язано ГУ ДФС у Київській області винести та направити нове рішення з урахуванням зауважень, викладених у рішенні ДФС про результати розгляду скарги позивача.
Головним управлінням ДФС у Київській області сформовано відносно ФОП ОСОБА_1 третю вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 №Ф-22935-17 на суму 20855,94 грн. недоїмки.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 у справі №320/4729/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2020, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 №Ф-22935-17.
Головним управлінням ДПС у Київській області сформовано відносно ФОП ОСОБА_1 четверту вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.02.2020 №Ф-22935-17 на суму 27171,86 грн., в тому числі, 20536,48 грн. недоїмки, 1993,17 грн. штрафів та 4642,21 грн. пені.
Вважаючи протиправною вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для формування та направлення позивачу спірної вимоги, оскільки у спірний період він був звільнений за законом від обов'язків платника єдиного внеску щодо своєчасного нарахування та сплати, оскільки перебував на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводиться антитерористична операція.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (з подальшими змінами і доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі по тексту - Закон №2464-VI).
Статтею 4 Закону №2464-VI встановлено, зокрема, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.
Стаття 25 Закону №2464-VI регламентує заходи впливу та стягнення, частина перша якої передбачає, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Відповідно до частини десятої статті 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Частиною одинадцятою цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції.
Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності з 15.10.2014, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669-VII внесено зміни до Закону №2464-VІ, а саме розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 такого змісту: «Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.».
Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».
На виконання пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р). Відповідно до додатка до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, віднесено м.Донецьк.
Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що сам факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VI.
З матеріалів справи вбачається, що позивач був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та з 31 грудня 2002 року по 27 вересня 2018 року перебував на обліку в органі доходів і зборів, який розташований в місті Донецьк, що входить до переліку населених пунктів, на території яких здійсювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р.
Отже, колегія суддів наголошує, що позивач перебував з 31 грудня 2002 року по 27 вересня 2018 року на обліку на території, де здійснювалася антитерористична операція, що відповідає пункту 9-4 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 2464-VI.
Як вбачається з облікової картки позивача по єдиному внеску, єдиний внесок Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податковим органом нараховано за період з IV кварталу 2015 року по IV квартал 2019 року, тобто в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції.
Крім того, позивачем було подано до ОДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області заяву від 24.10.2018 про звільнення його від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період з 14.04.2014 по 31.08.2018, а заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визнати безнадійною та списати, тобто, виконав вимоги пункту 9-4 Закону № 2464-VI.
Викладене свідчить, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску. Доказів на спростування вказаних обставин контролюючим органом не надано.
Отже, єдиний внесок позивачу був нарахований податковим органом в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, що суперечить пункту 9-4 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 2464-VI.
Відповідно орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) за період з 14 квітня 2014 року до 31 серпня 2018 року.
Крім того, колегія суддів зазначає, що безпідставними є посилання відповідача на те, що на день звернення із заявою про списання заборгованості позивач не перебував на обліку в органах доходів і зборів, які розташовані на території населеного пункту в зоні проведення антитерористичної операції. Позаяк законодавець передбачає необхідність звернення саме до контролюючого органу на момент подання відповідної заяви і не обмежує таке звернення умовою щодо необхідності в цей час перебувати саме на обліку в органі доходів і зборів у зоні проведення антитерористичної операції.
Вирішуючи зразкову справу № 812/292/18 (№ Пз/99901/22/18), Верховний Суд у постанові від 30.03.2018 зазначив: що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону №2464-VІ; з огляду на дію абзацу третього пункту 94 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VІ відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
За таких обставин Верховний Суд підсумував, що застосування до Позивача штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, є протиправним, та задовольнив позовні вимоги.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 3 ст. 291 КАС України, якими передбачено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування вимоги Головного управління ДФС у Київській про сплату боргу (недоїмки) від 27.02.2020 № Ф-22935-17, з чим погоджується колегія суддів.
Щодо доводів апелянта про відсутність підстав для зобов'язання відповідача списати борг (недоїмку) з єдиного внеску Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
Так, апелянт в апеляційній скарзі вказує, що висновки, викладені в інтегрованій картці платника є відображенням дії працівників податкових органів, і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків, а відтак не порушують права останнього.
Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, контролюючим органом неодноразово було винесено вимоги від 09.11.2018 №Ф-22935-17, від 12.11.2018 №Ф-22935-17, від 14.02.2019 №Ф-22935-17 про сплату позивачем боргу (недоїмки) по єдиному внеску, які в подальшому скасовано в судовому порядку у зв'язку з відсутністю правових підстав для нарахування єдиного внеску, з огляду на те, що позивачу нараховувалась недоїмка по єдиному внеску в період його перебування на обліку в органах доходів і зборів в м. Донецьку, яке віднесено до населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.
Тобто, оскаржувана вимога від 27.02.2020 № Ф-22935-17 є вже четвертою, яка стосується тієї ж суми єдиного внеску, що нарахована позивачу за період перебування на території населених пунктів, де проводиться терористична операція.
Колегія суддів звертає увагу, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
При цьому, відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально - правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача здійснити дії по відображенню/коригуванню у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом з метою уникнення спірних відносин з цього ж предмету між позивачем та відповідачем в майбутньому.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, забов'язання вчинити певні дії.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.
Повний текст постанови складено 10 березня 2021 року.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
Н.В. Безименна