Справа № 320/3517/20 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В.
09 березня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Ключковича В.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив суд:
- визнати протиправною відмову в здійсненні перерахунку доплати до пенсії згідно зі статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно з статтею 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати здійснити перерахунок і виплату щомісячної доплати до пенсії за проживання на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, згідно з статтями 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 з врахуванням вже виплачених сум і з врахуванням індексу інфляції за весь період заборгованості по день їх виплати включно.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 згідно з статтями 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії за проживання на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком, згідно з статтями 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, з врахуванням вже виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату належних йому щомісячної доплати до пенсії за проживання на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у встановлених законом розмірах за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 з врахуванням індексу інфляції за весь період заборгованості по день їх виплати включно та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у цій частині.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на правові позиції Великої Палати Верховного Суду та наголошує, що відповідач повинен нарахувати та виплатити пенсійні доплати з компенсацією втрати частини пенсії та пенсійних доплат разом із сумою індексації (з врахуванням індексу інфляції) за весь період.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
У судове засідання учасники судового процесу явку уповноважених представників не забезпечили та про причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.
За встановлених обставин, керуючись приписами п. 2 ч. 1 ст. 311, ч. 2 ст. 313 та ч. 2 ст. 309 КАС України, колегія суддів ухвалила продовжити апеляційний розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та продовжити строк розгляду справи на строк, що не перевищує п'ятнадцять днів.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач є пенсіонером за віком, має статус громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) (т. 1, а.с. 6, 7).
Позивач у лютому 2020 року звернувся до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про перерахунок та виплату пенсії у відповідності до статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 (т. 1, 12).
Листом від 03.03.2020 Білоцерківський відділ обслуговування громадян №2 Управлення обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило позивача про те, що підстави для здійснення перерахунку та виплати за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсії у відповідності до статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відсутні (т. 1, а.с. 13).
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся за захистом порушених прав та інтересів до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу щомісячної доплати до пенсії за проживання на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з врахуванням індексу інфляції за весь період заборгованості по день їх виплати включно, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування та виплата компенсації неможлива без виплати самої заборгованості. Водночас, оскільки між сторонами існує спір про нарахування та виплату доплат до пенсії, сума такої заборгованості на час прийняття судом рішення у даній справі позивачу не виплачена, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав правові підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати по день фактичної виплати відсутні.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити виплату пенсії та доплати до неї з урахуванням з врахуванням індексу інфляції за весь період заборгованості, колегія суддів зазначає наступне.
Так, у позовній заяві позивач просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату йому щомісячної доплати до пенсії за проживання на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у встановлених законом розмірах за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 з врахуванням індексу інфляції за весь період заборгованості по день їх виплати включно.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Колегія суддів зазначає, що перерахунок та виплата пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 здійснюватиметься позивачу на підставі рішення суду у разі набрання ним законної сили, тобто на час ухвалення рішення у справі судом першої інстанції чи прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції, нарахування та виплата пенсії позивачу за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 ще не відбулися, а отже питання щодо врахування індексу інфляції за цей період ще не вирішувалось пенсійним органом.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Колегія суддів зазначає, що в порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, однак, суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту прав особи від можливих негативних дій суб'єкта владних повноважень у подальшому, оскільки, на час розгляду справи таких не існує.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Відповідно до п. 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
Таким чином, права позивача в частині здійснення перерахунку пенсії саме з врахуванням індексу інфляції за весь період заборгованості по день їх виплати включно, не порушені, адже Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області перерахунок пенсії позивача за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 ще не проведено, а суд не може вирішувати питання щодо правовідносин, які ще не відбулися.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не звертався до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з приводу та з вимогою застосування індексу інфляції, а відтак у даному випадку відсутні підстави для висновку про те, що відповідач допустив відносно позивача противоправну бездіяльність та протиправно відмовив у задоволенні її прохання про застосування індексу інфляції.
Крім того, статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон № 2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону № 2017-ІІІ).
Питання індексації пенсії врегульовано Законом України від 3 липня 1991 року №1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282) та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).
Відповідно до статті 1 Закону №1282 індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За змістом статті 2 Закону №1282 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Згідно зі статтею 4 Закону №1282 індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Отже, вказаною нормою передбачено підстави, за яких проводиться індексація, а також розмір грошового доходу, який підлягає індексації.
Пунктом 2 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що під "підвищенням пенсії" розуміється тільки таке збільшення суми нарахування, яке здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тобто випадки, коли пенсія була неправомірно недонарахована і в подальшому на підставі рішення суду нарахована в належному обсязі, не належать до "підвищення пенсії" в розумінні пункту 5 Порядку індексації.
Отже, здійснення пенсійним органом перерахунку пенсії на виконання рішення суду, не може слугувати підставою для здійснення нового нарахування споживчих цін для проведення індексації у зв'язку із зростанням доходів громадян, без перегляду їх мінімального розміру, оскільки фактично збільшення доходів позивача в контексті приписів законодавства про порядок підвищення пенсійного забезпечення та індексацію доходів громадян не відбулось.
Перерахунок пенсії з урахуванням спірних складових є відновленням порушеного права позивача на отримання належної виплати в розмірі, встановленому Законом, та не може бути підставою для здійснення нової індексації із застосуванням нового рівня споживчих цін та відповідно для встановлення нового базового місяця для проведення індексації пенсії.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 7 березня 2018 року у справі №727/5413/17, від 20 грудня 2018 року у справі №156/1037/16-а, від 14 травня 2019 року у справі №522/9358/16-а.
За таких обставин, вимоги позивача про здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням встановленого індексу інфляції є безпідставними, а рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині законним та обґрунтованим.
Разом з тим, колегія суддів не вбачає правових підстав для вирішення питання про зобов'язання відповідача здійснити позивачу компенсацію втрати частини доходів, оскільки по-перше позивачем не було вказано зазначеної позовної вимоги у прохальній частині позовної заяви, а по-друге, відповідно до приписів ст. 2 Закону України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Водночас, оскільки станом на час розгляду даної справи відповідні суми доходів позивачу не нараховані відповідачем, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про передчасність відповідних вимог позивача та відсутність підстав для їх задоволення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку виконаний.
Враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов'язку доказування протилежного.
Разом з цим, позивачем не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в оскаржуваній частині.
Отже, з огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства у їх сукупності та взаємозв'язку, колегія суддів приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в оскаржуваній позивачем частині.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.
У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи позивача не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О.Беспалов
В.Ю. Ключкович