Справа № 640/15908/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач Шурко О.І.
02 березня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Яблонській А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про застосування заходів реагування, -
Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про застосування заходів реагування у вигляді часткового зупинення експлуатації приміщень, а саме: 2, 3, 4, 5, 6, 15, 16 поверхів, підвального поверху, надбудови у вигляді побутового та складського приміщень, які розташовані на покрівлі трансформаторної підстанції будівлі Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", код ЄДРПОУ: 02583780, яке здійснює господарську діяльність: вул. Шота Руставелі, 39/41 в Печерському районі м. Києва, до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки, шляхом відключення джерела електроживлення та накладення печаток на розподільчі електрощити за адресою: м Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41, контроль за виконанням судового рішення щодо усунення Відповідачем порушень вимог пожежної та техногенної безпеки та погодження термінів усунення порушень за письмовим зверненням суб'єкта господарювання, в тому числі право відтермінування зупинення експлуатації приміщень, покласти на Головне управління ДСНС України у м. Києві.
Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю застосування заходів реагування, оскільки встановлені під час перевірки порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне з'ясування обставин справ, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про безпідставність, необґрунтованість та незаконність вимог та тверджень, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з 27.05.2019 по 07.06.2019 посадовою особою позивача проведено планову перевірку приміщень Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".
За результатами перевірки державним інспектором складено 07.06.2019 Акт, який складений за результатами проведення планової (позапланової) перевірки щодо додержання (виконання) вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної і пожежної безпеки від 07.06.2019 № 513.
Перевіркою виявлено 45 (сорок п'ять) порушень Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчим закладом профспілок України "Укрпрофоздоровниця" вимог законодавства у сфері пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, всі з яких створюють загрозу життю та здоров'ю людей.
У зв'язку з виявленням зазначених порушень, ГУ ДСНС у м. Києві звернулося у суд з позовом щодо застосування до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" заходів реагування у сфері державного нагляду.
Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що порушення, встановлені позивачем під час перевірки та не усунуті відповідачем на час розгляду справи судом, створюють загрозу життю і здоров'ю людей.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині 3 статті 3 Конвенції Генеральної Асамблеї ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція ООН) визначено, що держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я.
Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно з абзацем 2 статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон України №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Державний нагляд (контроль) серед іншого здійснюється за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності; гарантування прав та законних інтересів кожного суб'єкта господарювання; презумпції правомірності діяльності суб'єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків суб'єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю); недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій; здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності (частина 1 статті 3 Закону України №877-V).
Згідно з частиною 1 статті 4 цього Закону державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 7 статті 7 Закону України №877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.
Статтею 2 Закону України «Про пожежну безпеку» встановлено, що забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.
У свою чергу, відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту регулює Кодекс цивільного захисту України (далі - КЦЗ України).
Приписами пункт ів 2 та 3 частини 1 статті 50 КЦЗ України визначено, що джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є будівлі та споруди з порушенням умов експлуатації та суб'єкти господарювання з критичним станом виробничих фондів та порушенням умов експлуатації.
Названим Кодексом визначено, що саме загроза життю та/або здоров'ю людей, а не факт порушення законодавства з питань цивільної безпеки, техногенної безпеки, пожежної безпеки тощо, визнана законодавцем у якості підстави для постановлення судом рішення про застосування заходів державного реагування.
Відповідно до частини 3 статті 55 КЦЗ України забезпечення пожежної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання.
Частинами 1 та 2 статті 64 КЦЗ України визначено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.
Положенням про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України від 16 січня 2013 року № 20/2013 визначено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади та здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб.
До повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей (пункт 12 частини 1 статті 67 КЦЗ України).
Відповідно до частини 2 статті 68 КЦЗ України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 1 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об'єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.
З аналізу наведених норм колегія суддів приходить до висновку, що встановлення факту порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, та у подальшому може призвести до тяжких наслідків у цій сфері, є достатньою підставою для застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежо-небезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту. У свою чергу, адміністративний суд, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що виявлені органом державного нагляду (контролю) порушення вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей і не були усунуті суб'єктом господарювання, має ухвалити рішення про вжиття відповідних заходів реагування, в тому числі шляхом повного зупинення експлуатації (роботи) будівель.
Пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов'язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю (пункт 33 частини 1 статті 1 КЦЗ України).
Згідно з пунктом 24 вище зазначеної правової норми надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб'єкті господарювання на ній або водному об'єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров'ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об'єкті, провадження на ній господарської діяльності.
Таким чином, настання реальної загрози життю та здоров'ю людей від пожежі або надзвичайної ситуації з обставинами, які можуть призвести до займання, розповсюдження вогню та вплив небезпечних факторів пожежі (продуктів горіння, чадного газу та підвищених температур) створюють реальну загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.
Пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж (пункт 4 розділа І вказаних Правил).
Отже, у випадку наявності підстав для застосування одного з таких заходів реагування як повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, орган контролю звертається до суду із адміністративним позовом.
Під час здійснення перевірки встановлено, що об'єкт перевірки -ПрАТ "УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ" експлуатується з порушенням правил та норм пожежної і техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей, а саме:
- на шляхах евакуації 1-го поверху влаштовані турнікети та розсувні двері, в порушення п.7.2.2 ДБН В.1.1-7:2016 "Пожежна безпека об'єктів будівництва";
- технічне переоснащення, капітальний ремонт (перепланування) їдальні (далі - заклад громадського харчування), нове будівництво (влаштування) прибудови до будівлі з боку закладу громадського харчування та надбудови на покрівлі трансформаторної підстанції здійснено без проектної документації, яка затверджена у встановленому порядку;
- зони з кухонним обладнанням (плити, сковороди, печі, фритюрниці, жарові шафи, системи витяжної вентиляції) не обладнані модульною системою локального пожежегасіння в порушення п. 8.1.5. ДБН В.2.5-56-2014 "Системи протипожежного захисту"; п. 9.14. ДБН В.2.2-25-2009 "Будинки і споруди. Підприємства харчування";
- зменшено ширину у просвіті евакуаційних виходів (дверей), що ведуть назовні, а саме в вестибулі з двох боків розсувних дверей влаштовано додатково двоє розпашних дверей ширина яких менше 0,8 м. та двері які ведуть назовні шириною менші за ширину маршів сходових клітин, в порушення п.7.2.2, 7.2.7, ДБН В.1.1-7:2016 "Пожежна безпека об'єктів будівництва";
- не проведено перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання;
- не надані акти розрахунку допустимого струмового навантаження електричних мереж;
- не надано приймальну документацію по системі блискавкозахисту (акти прийняття в експлуатацію пристроїв блискавкозахисту разом з додатками: актами на приховані роботи і актами випробувань пристроїв блискавкозахисту і захисту від вторинних проявів блискавки і занесення високих потенціалів) відповідно ДСТУ Б В.2.5-38:2008 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд";
- для забезпечення постійної надійності роботи пристроїв блискавкозахисту щорічно не провадиться перевірка і огляд всіх пристроїв блискавкозахисту, в порушення ДСТУ Б В.2.5- 38:2008 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд";
- в підвальному, технічному поверсі допускається експлуатація тимчасових дільниць електромережі;
- в підвальному, технічному поверсі, в технічних приміщеннях (електрощитових, тощо) з'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів не виконано за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів;
- в вентиляційних системах відсутні вогнезатримувальні пристрої;
- допускається улаштування на шляхах евакуації перепадів висот і виступів (порогів), які перешкоджають вільній евакуації людей, в порушення п. 7.3.8. ДБН В. 1.1-7:2016 "Пожежна безпека об'єктів будівництва";
- серверні та приміщення для комутаційного обладнання не обладнано автоматичною системою пожежогасіння в порушення п. 13.3. таблиці А.2. ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту";
- клас вогнестійкості проходок електричних кабелів та інженерного обладнання через огороджувальні конструкції з нормативною межею вогнестійкості або через протипожежні перешкоди (в підвальному, технічному поверсі, в електрощитових, комутаційних(серверних) виконаний меншим, ніж нормативна межа вогнестійкості цієї огороджувальної конструкції або протипожежної перешкоди, в порушення п. 6.20. ДБН В.1.1-7:2016 "Пожежна безпека об'єктів будівництва";
- сходові клітки, коридори, проходи та інші шляхи евакуації не забезпечені евакуаційним освітленням та світловими покажчиками "Вихід". Світильники евакуаційного освітлення повинні вмикатися з настанням сутінків у разі перебування в будинку людей;
- не надано підтвердження щодо технічного обслуговування та підтримання експлуатаційної придатності систем протипожежного захисту;
- не надано акт проведення схованих робіт на прокладання електропроводки за підвісними стелями та горючим оздобленням стін;
- на випадок виникнення пожежі приміщення не забезпечені засобами індивідуального захисту органів дихання для само рятування людей під час пожежі;
- допускається влаштування прибудови побутового та складського призначення на покрівлі трансформаторної підстанції та прибудови закладу громадського харчування , яка зменшує протипожежну відстань до будівлі;
- не проводяться роботи, пов'язані з проектуванням вогнезахисту та вогнезахисним оброблянням, які виконуються суб'єктами господарювання, які мають відповідну ліцензію на такий вид робіт (металеві, дерев'яні несучі конструкції будівлі, прибудови) (порушення: п. 5.3. Таб. 1. ДБН В. 1.1- 7:2016 "Пожежна безпека об'єктів будівництва");
- не проведено вимірювання значення електричного опору ізоляції між електрично-не з'єднаними струмопровідними частинами ППКП, а також між ними і його корпусом на відповідність вимогам технічних умов на цей прилад, (вимірювання повинно проводитись не менше 1 разу на 3 роки) відповідно дод. Ж п. 7.2.2. ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту";
- система оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей адміністративної будівлі знаходиться в не справному стані;
- система димовидалення підвалу знаходиться в не справному стані;
- підпір повітря під час пожежі в ліфтові шахти знаходиться у несправному стані в порушення п. 6.33. ДБН В.1.1-7:2016 "Пожежна безпека об'єктів будівництва. Загальні вимоги";
- не проводиться технічного обслуговування та підтримання експлуатаційної придатності систем протипожежного захисту будівлі;
- не надано підтверджуючі документи щодо проектування та монтування систем газового пожежогасіння серверних, які розміщуються в переданих в орендне користування приміщеннях. Сигнал про спрацювання цих систем не передається на приймально-контрольний прилад пожежного поста адміністративної будівлі;
- не забезпечено додаткове розміщення пристроїв відключення автоматичного пуску систем газового пожежогасіння на ручний у приміщенні пожежного поста, в порушення п. 13.4.8. ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту";
- на об'єкті не ведеться журнал обліку санкціонованих та несанкціонованих спрацьовувань (відмов, несправностей) СПЗ. Несправності СПЗ, які приходять на приймально- контрольний прилад не усуваються негайно;
- не здійснюється заміна систем протипожежного захисту, термін експлуатації яких перевищує 10 років з моменту їх прийняття та параметри устаткування і обладнання яких не відповідає вимогам чинних ДСТУ та інших нормативних документів відповідно до п. 5.2 п. Ж 6.4 ДБН В.2.5- 56: 2014;
- не всі приміщення обладнано системами протипожежного захисту відповідно ДБН В.2.5-56: 2014;
- шляхи евакуації, ліфтові холи захаращені матеріальними цінностями, меблями і т.д.;
- висота проходів на шляхах евакуації з підвального, цокольного, 11-го поверхів менше 2 м, в порушення п. 7.3.6. ДБН В.1.1-7:2016 "Пожежна безпека об'єктів будівництва";
- в сходовій клітині Н1 будівельні матеріали утеплення стін виконано з вищими показниками пожежної небезпеки (пінопласт);
- стіни на шляхах евакуації, ліфтові холи оздоблені горючими матеріалами, в порушення п. 7.3.3. ДБН В.1.1-7:2016 "Пожежна безпека об'єктів будівництва";
- двері сходових кліток не обладнані пристроями для само- зачинення та ущільненням в притворах, в порушення п. 7.2.11. ДБН В.1.1-7:2016 "Пожежна безпека об'єктів будівництва";
- вхід на сходи, що ведуть до першого поверху із підвального поверху не виконаний через протипожежний тамбур-шлюз 1- го типу з підпором повітря під час пожежі;
- не надані результати іспитів зразків ковроліну, лінолеуму, паркету прокладеного на шляхах евакуації, щодо токсичності продуктів горіння , помірної димоутворювальної здатності та відповідності групам поширення полум'я (по всьому будинку);
- двері складських, технічних приміщень (комунікаційних, електрощитових, вентиляційних, серверних тощо) архіву, двері ліфтових шахт не виконані іншим з класом вогнестійкості 30 хвилин, які мають сертифікат відповідності системи УкрСЕПРО, в порушення п. 6.4. ДБН В.1.1-7:2016 "Пожежна безпека об'єктів будівництва"; п. 9.3.6. ДБН В.2.2- 9-2009 "Громадські будинки та споруди";
- не виведено сигнал від контрольно-приймального приладу СПЗ на пульт цілодобового пожежного спостереження;
- не забезпечено утримання засобів протипожежного захисту у працездатному стані та не забезпечено їх технічне обслуговування;
- приміщення не забезпечені відповідними знаками безпеки згідно з ДСТУ ISO 6309:2007 "Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір" та ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности";
- здійснюється здача в оренду приміщень без наявності декларації відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки;
- у підвальних поверхах, частинах підвальних поверхів (у тому числі коридорах), відокремлених між собою протипожежними стінами або перегородками, з приміщеннями, в яких застосовуються або зберігаються горючі речовини та матеріали, не передбачено не менше двох вікон з розмірами 0,75 м. х 1,2 м. з приямками в порушення п. 8.13. ДБН В.1.1- 7:2016 "Пожежна безпека об'єктів будівництва";
- не розміщено інформацію про заходи безпеки та відповідну поведінку населення в разі виникнення аварії;
- не організовано навчання працівників діям у надзвичайних ситуаціях техногенного характеру;
Станом на час розгляду справи судом апеляційної інстанції виявлені контролюючим органом порушення у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки відповідачем у повному обсязі не усунені.
За таких обставин, колегія суддів погоджується, що порушення, які були виявлені під час перевірки Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" є такими, що створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей, що є неприпустимим.
У свою чергу, з характеру порушень, встановлених Актом перевірки вбачається, що вони є суттєвими, адже можуть призвести до виникнення пожежі як неконтрольованого процесу знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для людей та навколишнього природного середовища, виявленні порушення можуть створювати і небезпеку завдання шкоди життю та здоров'ю людей у процесі самої пожежі.
Поняття "загроза життю та/або здоров'ю людини" є оціночним поняттям, який лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.
Мета застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) полягає в убезпеченні працівників підприємства, будівлі та відвідувачів від можливої небезпеки. Форма такого захисту повинна бути розумною, не порушувати прав відповідача і не повинна перешкоджати власнику (користувачу) вживати заходів до усунення виявлених порушень.
Разом з тим, застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації приміщень, є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об'єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей.
Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що не усунуті на момент розгляду справи порушення не є формальними та стосуються суттєвих недоліків у протипожежній системі, що у свою чергу унеможливлює на переконання суду забезпечення безпеки працівників чи відвідувачів будівлі в разі виникнення пожежі чи іншої надзвичайної ситуації.
Доказів протилежного відповідачем суду не було надано та правомірність заявлених вимог під час судового розгляду не було спростовано.
Відповідач у разі усунення недоліків в повному обсязі, виявлених ГУ ДСНС у м. Києві, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей, не позбавлений можливостей звернутись до позивача із повідомленням про усунення усіх установлених судом порушень, яке, в силу положень частини 5 статті 4 Закону України №877-V є підставою для відновлення експлуатації відповідних поверхів будівлі.
Окрім того, такий захід реагування, як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту - не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров'ю населення.
Вищевказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.02.2019 року по справі №810/2400/18.
Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, а посилання відповідача на те, що ним частково усунуто виявлені порушення не свідчить про минування загрози життю та здоров'ю людей та, як наслідок, про відсутність підстав для застосування відповідних заходів реагування.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.
Повний текст постанови виготовлено 09.03.2021.