Справа № 620/4572/20 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М.
09 березня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, викладене у листі від 29.07.2020 № 2500-0341-8/27446 про відмову позивачу у переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника та зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію у зв'язку з втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_2 на підставі пункту 19 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ у розмірі 60% середньомісячного (чинного) його заробітку з 21.07.2020.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, оформлене протоколом відмови в проведенні перерахунку пенсії від 28.07.2020, про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_2 на підставі частини дев'ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ у розмірі 60% середньомісячного (чинного) його заробітку з 21.07.2020 на підставі довідки Прокуратури Чернігівської області від 16.07.2020 № 18-169.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняте нове, яким в цій частині відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що розмір пенсії прокурора або його заробітку не підлягає перерахунку після його смерті, якщо права на таку пенсію або заробіток годувальник не мав за життя.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
01 лютого 2021 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію по ІІ групі інвалідності (а.с. 11).
Позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 24.01.1984 серії НОМЕР_1 , та який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 28.06.2006 серії НОМЕР_2 (а.с. 42, 50).
Відповідно до довідки Куликівської селищної ради Куликівського району Чернігівської області від 20.07.2020 № 1538 позивач на день смерті чоловіка, ОСОБА_2 , проживали разом і вели спільне господарство (а.с. 52).
21.07.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про переведення її на пенсію у зв'язку з втратою годувальника за померлого чоловіка згідно Закону України «Про прокуратуру», до якої було додано довідку Прокуратури Чернігівської області від 16.07.2020 № 18-169 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії по втраті годувальника (а.с. 49, 51).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, оформленого протоколом відмови в проведенні перерахунку пенсії від 28.07.2020, відмовлено позивачу в переведенні на пенсію по втраті годувальника (а.с. 48).
Листом від 29.07.2020 № 2500-0341-8/27446 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило позивача, що переведення на пенсію в разі втрати годувальника можливе за матеріалами пенсійної справи, що призведе до зменшення розміру пенсії, в проведенні перерахунку пенсії відмовлено (а.с. 7-9).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, а її право на переведення з пенсії по інвалідності на пенсію по втраті годувальника відповідно до частини дев'ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» не заперечується відповідачем.
Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла наступного висновку.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015 року, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім'ї. До непрацездатних членів сім'ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень якого у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до, зокрема, Закону України «Про прокуратуру», не підлягає до застосування, оскільки спірні правовідносини врегульовані нормативним актом, який набрав чинності пізніше.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1) заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації); заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім'ї зв'язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.
Відповідно до п. 2.3 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року, а також, зокрема, документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи); свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником (за наявності); свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим; документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; документи про місце проживання (реєстрації); документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.
Згідно p абз. 1 ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Пунктом 2.8 Порядку № 22-1 передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
На дату смерті чоловіка, позивач була непрацездатною, в зв'язку з досягненням пенсійного віку та вважалася такою, що була на утриманні померлого годувальника в розумінні статті 36 Закону № 1058-IV, що відповідачем не заперечується та не спростовано, а відтак відноситься до кола осіб, що мають право на пенсію по втраті годувальника відповідно до ч.19 ст.86 Закону № 1697-VІІ.
При цьому, апелянт не наводить жодних переконливих аргументів про неналежність довідки Прокуратури Чернігівської області від 16.07.2020 № 18-169 до доказу, на підставі якого неможливо встановити розмір заробітної плати працівника прокуратури за аналогічною посадою та те, що саме на підставі такої довідки позивача не може бути переведено на пенсію у зв'язку з втратою годувальника позивача.
Натомість, вірним є висновок суду першої інстанції, що доводи відповідача щодо неможливості врахування довідки Прокуратури Чернігівської області від 16.07.2020 № 18-169 при переведенні позивача на пенсію у зв'язку з втратою годувальника є безпідставним, оскільки за приписами частини дев'ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається, зокрема, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, на переконання колегії суддів, позивач як непрацездатна особа, яка перебувала на утриманні померлого чоловіка, має право на передбачену ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» пенсію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 60% його середньомісячного заробітку.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Глущенко Я.Б.
Суддя Черпіцька Л.Т.