П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1192/19
Категорія: 112010200 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д. К.
Місце ухвалення: м. Херсон
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на додаткове рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення по адміністративній справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Заяву обґрунтовано тим, що при винесенні рішення Херсонським окружним адміністративним судом від 22.07.2019 року судом розглядалось питання щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області виплатити позивачу перераховане з 28.03.2018 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 86% суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до положень ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", але резолютивна частина рішення не містить вирішеної в цій частині позовної вимоги.
Додатковим рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задоволено.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області виплатити ОСОБА_1 перераховане з 28.03.2018 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 86% суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до положень ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" .
Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на виконання рішення суду першої інстанції відповідачем проведено перерахунок та нарахування довічного грошового утримання судді у відставці за період з 29.03.2018 року по 31.10.2019 року, та проведено виплату позивачу з 01.11.2019 року у розмірі 86% суддівської винагороди судді. При цьому вказує, що залишок нараховано та буде виплачуватися згідно вимог Постанови КМУ № 649, тобто погашення заборгованості буде здійснено в межах відповідних бюджетних призначень.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що резолютивна частина рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 року не містить вимоги щодо зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 нараховані суми, хоча така вимога разом із іншими була предметом розгляду та досліджувалась судом, а відтак наявні правові підстави для ухвалення у справі додаткового рішення в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області виплатити ОСОБА_1 перераховане з 28.03.2018 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 86% суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до положень ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" .
Надаючи правову оцінку додатковому рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно із ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, ним не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції при прийнятті рішення від 22.07.2019 року вимога позивача щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області виплатити ОСОБА_1 перераховане з 28.03.2018 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 86% суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до положень ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" досліджувалась судом, проте судом щодо неї рішення не ухвалено, а отже відповідно до норм ст. 252 КАС України судом першої інстанції правомірно ухвалено додаткове рішення.
Щодо наявності чи відсутності правових підстав для задоволення вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області виплатити ОСОБА_1 перераховане з 28.03.2018 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 86% суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до положень ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України, статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.
На момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 137 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” №1402-VIII від 2 червня 2016 року, чинного з 30 вересня 2016 року, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до абз. 2 ст. 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Після втрати чинності ст. 1 вказаного Указу Президента України, питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 р. № 545.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 р. № 545 пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. № 865 (865-2005-п) «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» доповнено абзацом такого змісту: «До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.»
Зазначена постанова Кабінету Міністрів України (№ 865-2005-п) втратила чинність 01 січня 2012 року.
У відповідності до п. 11 Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453- VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Відповідно до абз. 4 п.34 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Отже, законодавством, чинним на час призначення позивача суддею, передбачалося безумовне зарахування до стажу, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах та календарного періоду проходження строкової військової служби, у випадку роботи особи на посаді судді не менш як 10 років.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу в Збройних Силах СРСР та строк такої служби складає 2 роки 11 місяців 08 днів.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірний період підлягає зарахуванню до суддівського стажу на підставі законодавства, чинного на час призначення позивача суддею.
Відповідно до абзацу 2 пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визначено стаж позивача 23 роки 08 місяців 06 днів, до якого зокрема враховано період проходження строкової військової служби (служби в армії), що дає йому право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 86% грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді.
Доводи апелянта, що підставою для скасування додаткового рішення є виконання рішення суду першої інстанції від 22.07.2019 року відповідно до Постанови № 649, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначене не є предметом спору у даній справі.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що як період зарахований до стажу позивача так і відсотковий розмір грошового утримання судді апелянтом не оспорюється.
За таких обставин доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування додаткового рішення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а тому скасуванню не підлягає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення.
Додаткове рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 11 березня 2021 року .
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова