"01" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3732/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,
при секретарі судового засідання Панченко Н.В.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-ФЛЕКС" (49006, м. Дніпро, вул. Звивиста, 28, код ЄДРПОУ 38299846)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ" (65496, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 1, код ЄДРПОУ 40837596)
про стягнення
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Румянцев О.С. довіреність №б/н від 03.02.2021р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-ФЛЕКС" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ" заборгованості у розмірі 117 453, 14 грн., яка складається із основного боргу у розмірі 99 920, 96 грн., пені у розмірі 10 020, 13 грн., інфляційних збитків у розмірі 5 053, 16 грн., 3% річних у розмірі 2 458, 89 грн., а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 4219 від 31.01.2020р., щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг.
04.01.2021р. господарським судом Одеської області постановлено ухвалу, якою позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи у судове засідання, яке призначено на 03.02.2021р. Сторонам встановлено строки на подання до суду заяв по суті по справи (відзиву на позов, відповіді на відзив на заперечень).
Ухвалу суду від 04.01.2021р. відповідач отримав 12.01.2021р. Отже, встановлений судом строк на подання до суду відзиву на позов сплинув 30.01.2021р., із врахуванням строків поштового перебігу.
25.01.2021р. за вх.№2039/21 господарським судом одержано лист позивача, в якому останнім повідомлено суд, що станом на 21.01.2021р. відповідачем фактично сплачена сума основного боргу в розмірі 99920 грн. згідно платіжного доручення №942 від 28.12.2020р. на суму 99 000 грн. та платіжного доручення №953 від 29.12.2020р. на суму 920 грн. Оскільки відповідач погасив основний борг, справа в частині стягнення основного боргу підлягає закриттю. В частині стягнення пені у розмірі 10 020, 13 грн., інфляційних збитків у розмірі 5 053, 16 грн., та 3% річних у розмірі 2 458, 89 грн. позивач позовні вимоги підтримує.
У судовому засіданні 03.02.2021р. за участю представника відповідача судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, та якою задоволено усне клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та судом оголошено перерву у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті до 17.02.2021р. об 11:45, із повідомленням учасників справи про судове засідання (явка учасників справи у судове засідання є не обов'язковою), про що позивача повідомлено в порядку ст.120 ГПК України шляхом надіслання відповідної ухвали.
У судовому засіданні 17.02.2021р. без участі представників сторін, судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, та якою оголошено перерву у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті до 01.03.2021р. о 17:00, із викликом учасників справи у судове засідання, про що позивача та відповідача повідомлено в порядку ст.120 ГПК України шляхом надіслання відповідної ухвали.
01.03.2021р. за вх.№5709/21 господарським судом Одеської області одержано клопотання, в якому позивач просить суд розглядати справу за наявними документами, без його участі, оскільки позивачем всі необхідні документи для розгляду справи надані та додаткових документів останній подавати не планує.
У судовому засіданні 01.03.2021р. судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, та якою відповідачу відмовлено у прийнятті заперечень на позовну заяву, оскільки встановлений суд строк на подання до суду відзиву на позов сплинув 30.01.2021р., та відповідачем не наведено жодних підстав для поновлення судом даного строку. З тих самих причин відхилено клопотання відповідача від 01.03.2021р. за вх.№5684/21 про витребування доказів. Заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження за вх.№5743/21 від 01.03.2021р. також відхилена господарським судом, оскільки відсутність у відповідача оригіналів документів, на які посилається позивач, не є підставою для розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 01.03.2021р. за участю представника відповідача, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд встановив:
31.01.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-ФЛЕКС" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ" (Покупець) укладено договір поставки №4219, згідно з яким на умовах викладених у розділах цього договору, постачальник зобов'язується протягом дії цього договору передавати стрічку пп з липким шаром, стрічку пп з липким шаром з логотипом та інший пакувальний матеріал, що далі іменується - товар, а покупець в свою чергу зобов'язується оплачувати та приймати товар.
Відповідно до п. 1.2 договору, асортимент, кількість, ціна товару, що поставляється вказуються сторонами у Специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємними частинам, та зазначаються в накладних.
Згідно з п. 5.2 договору, покупець здійснює розрахунок за товар за цим договором на поточний рахунок постачальника шляхом банківського переказу грошових коштів. Покупець зобов'язаний проводити розрахунки з постачальником за отриману партію товару протягом 60 календарних днів з моменту фактичної поставки товару покупцю.
За порушення покупцем зобов'язання з оплати товару (несвоєчасна оплата або нездійснення оплати) він зобов'язаний платити постачальнику пеню у розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості за товар (п. 6.3. договору).
У п. 10.1 договору, встановлено, що цей договір набуває чинності від дати підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2021р.
Також судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 604920,96 грн., про що свідчать видаткові накладні: №3251 від 15.04.2020р. на суму 212 829, 12 грн.; №3392 від 22.04.2020р. на суму 58 060, 80 грн.; №4818 від 04.06.2020р. на суму 102 617, 28 грн.; №4945 від 09.06.2020р. на суму 115 292, 16 грн.; №6403 від 20.07.2020р. на суму 116 121, 60 грн.
Також позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату по замовленню: №4651 від 28.05.2020р. на суму 115 592, 16 грн.; №6278 від 13.07.2020р. на суму 116 121, 60 грн.; №3022 від 03.04.2020р. на суму 212 829, 12 грн.; №3023 від 03.04.2020р. на суму 58 060, 80 грн.; №4650 від 28.05.2020р. на суму 102 617, 28 грн.
В свою чергу відповідач частково оплатив поставлений позивачем товар в сумі 505000 грн., про що свідчать платіжні доручення №186 від 18.06.2020р. на суму 50 000 грн.; №283 від 09.07.2020р. на суму 20 000 грн.; №212 від 31.07.2020р. на суму 50 000 грн.; №369 від 20.08.2020р. на суму 5 000 грн.; №149 від 21.08.2020р. на суму 5 000 грн.; №152 від 25.08.2020р. на суму 5 000 грн.; №154 від 26.08.2020р. на суму 5 000 грн.; №166 від 31.08.2020р. на суму 5 000 грн.; №453 від 02.09.2020р. на суму 5 000 грн.; №170 від 03.09.2020р. на суму 5 000 грн.; №173 від 08.09.2020р. на суму 20 000 грн.; №175 від 09.09.2020р. на суму 5 000 грн.; №494 від 10.09.2020р. на суму 5 000 грн.; №178 від 11.09.2020р. на суму 5 000 грн.; №184 від 14.09.2020р. на суму 5 000 грн.; №531 від 16.09.2020р. на суму 5 000 грн.; №564 від 17.09.2020р. на суму 5 000 грн.; №188 від 18.09.2020р. на суму 5 000 грн.; №197 від 21.09.2020р. на суму 5 000 грн.; №202 від 22.09.2020р. на суму 5 000 грн.; №597 від 25.09.2020р. на суму 5 000 грн.; №205 від 29.09.2020р. на суму 5 000 грн.; №207 від 30.09.2020р. на суму 5 000 грн.; №214 від 05.10.2020р. на суму 5 000 грн.; №216 від 06.10.2020р. на суму 5 000 грн.; №642 від 07.10.2020р. на суму 5 000 грн.; №222 від 08.10.2020р. на суму 5 000 грн.; №466 від 12.10.2020р. на суму 5 000 грн.; №235 від 16.10.2020р. на суму 5 000 грн.; №244 від 22.10.2020р. на суму 5 000 грн.; №248 від 27.10.2020р. на суму 5 000 грн.; №778 від 26.11.2020р. на суму 50 000 грн.; №783 від 02.12.2020р. на суму 10 000 грн.; №851 від 03.12.2020р. на суму 20 000 грн.; №859 від 04.12.2020р. на суму 10 000 грн.; №864 від 07.12.2020р. на суму 20 000 грн.; №887 від 08.12.2020р. на суму 15 000 грн.; №909 від 10.12.2020р. на суму 20 000 грн.; №924 від 16.12.2020р. на суму 20 000 грн.; №833 від 30.11.2020р. на суму 50 000 грн.; №312 від 18.12.2020р. на суму 15 000 грн.
У претензії від 25.11.2020р. за вих.№2511/1 позивач просив відповідача впродовж дня 25.11.2020р. сплатити суму основного боргу у розмірі 329 920, 96 грн. та зазначив, що в противному випадку позивач змушений буде звертатися до суду з позовними вимогами про сплату основного боргу, штрафних санкцій та судових витрат.
У листі від 26.11.2020р. вих.26/15-11 позивач надав заперечення на пропозицію відповідача щодо погашення боргу строком по лютий 2021р. та запропонував сплатити заборгованість в розмірі 329920,96 грн. до 04.12.2020р.
У претензії від 11.12.2020р. вих.№11/12-1 від 11.12.2020р. позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість та в останній раз запропонував відповідачу оплатити залишок заборгованості в сумі 134 920, 96 грн. до 16.12.2020р., інакше ТОВ "ГРАНД-ФЛЕКС" буде вимушене звернутися до суду з позовними вимогами про сплату основної суми боргу, штрафних санкцій та судових витрат з урахуванням інфляційних збитків з відповідача.
23.12.2020р. позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 99920,96 грн.
В свою чергу відповідачем після звернення позивача до суду з позовом здійснено оплату основного боргу в сумі 99 920 грн., про що свідчать платіжні доручення від 28.12.2020р. №942 на суму 99 000 грн. та від 29.12.2020р. №953 на суму 920 грн. у зв'язку із чим судом постановлено ухвалу від 01.03.2021р. про закриття провадження у справі.
Позовні вимоги щодо пені у розмірі 10 020, 13 грн., інфляційних збитків у розмірі 5 053, 16 грн., 3% річних у розмірі 2 458, 89 грн. підтримані позивачем.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вище встановлено господарським судом, на підставі укладеного між сторонами договору поставки №4219 від 31.01.2020р. у відповідача виник обов'язок щодо оплати поставленого позивачем товару протягом 60 календарних днів з моменту фактичної поставки товару покупцю.
Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Аналогічні положення містяться у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Між тим, ані у строк, що встановлений у договорі, ані у строк, який був запропонований позивачем у відповідних претензіях відповідач не сплатив поставлений позивачем товар. Заборгованість за товар в розмірі 99920 грн. сплачено відповідачем після звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч. 1ст. статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).
У п. 6.3 договору встановлено, що за порушення покупцем зобов'язання з оплати товару (несвоєчасна оплата або нездійснення оплати) він зобов'язаний платити постачальнику пеню у розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості за товар
Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір пені з 19.09.2020р. по 22.12.2020р. становить 10 020, 13 грн., судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок інфляційних, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір втрат від інфляції за зобов'язаннями жовтень-листопад 2020р. становить 5 053, 16 грн., а також розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем за період 19.09.2020р. по 22.12.2020р., та згідно з яким розмір 3% річних становить 2458, 89 грн., господарським судом встановлено відповідність цих розрахунків обставинам справи щодо прострочення відповідача.
При цьому, господарським судом враховується, що відповідачем не було оплачено заборгованість в сумі 134 920,96 грн. у запропонований позивачем у претензії від 11.12.2020р. вих. №11/12-1 строк до 16.12.2020р., а відтак позивачем нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні виходячи із наявності боргу станом на 18.09.2020р., із врахуванням при цьому здійснених відповідачем часткових оплат.
Посилання представника відповідача на те, що позивачем не було надано до суду жодної підписаної сторонами Специфікації до договору, замовлень відповідача на поставку товару, не приймаються судом до уваги, оскільки не спростовують обставин отримання товару відповідачем згідно наявних у справі видаткових накладних, в яких зазначено як договір поставки №4219 від 31.01.2020р., так і номери і дати замовлень покупця (відповідача)
Посилання представника відповідача на те, що позивачем не надано до суду довіреностей, що підтверджують повноваження особи на отримання товару є неприйнятними, із врахуванням того, що відповідачем оплачений товар, який поставлений позивачем згідно видаткових накладних. Більш того, такі посилання викладені відповідачем у запереченнях на позову заяву, які подані до суду із пропуском встановленого строку та відхилені судом у зв'язку із тим, що відповідачем не наведено поважних причин пропуску такого строку.
Посилання представника відповідача на те, що у платіжних дорученнях призначення платежу зазначено не договір поставки, а як сплата згідно акту звірки, господарський суд до уваги не приймає, оскільки самим відповідачем не надано до суду відповідних актів звірки від 17.06.2020р., від 07.07.2020р., від 30.07.2020р., від 20.08.2020р., від 02.09.2020р., від 10.09.2020р., та інші, які зазначені самим відповідачем у призначенні платежу вказаних платіжних доручень.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищевикладене, Господарський суд Одеської області дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, а отже і їх задоволення.
На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-ФЛЕКС" задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ" (65496, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 1, код ЄДРПОУ 40837596) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-ФЛЕКС" (49006, м. Дніпро, вул. Звивиста, 28, код ЄДРПОУ 38299846) пеню у розмірі 10 020 (десять тисяч двадцять) грн. 13 коп., інфляційні збитки у розмірі 5 053 (п'ять тисяч п'ятдесят три) грн. 16 коп., 3% річних у розмірі 2 458 (дві тисячі чотириста п'ятдесят вісім) грн. 89 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 09 березня 2021 р.
Суддя Г.Є. Смелянець