"05" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1172/19
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Г.С. Граматик
за участю представників:
від прокуратури - Ейсмонт І.С.,
від позивача - Афанасьєв М.Г.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства “Струмок Агросервіс” про стягнення 192539,09 грн., -
Заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства “Струмок Агросервіс” про стягнення заборгованості за договором № 25 від 01.09.2006 р. про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству в сумі 75000,00 грн. та інфляційних втрат у сумі 117539,09 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неповерненням наданої відповідачу з боку Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення фінансової допомоги у визначений строк згідно встановленого графіку.
Так, прокурор зазначає, що між Одеським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством “Струмок Агросервіс” 01 вересня 2006 року укладено договір № 25 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, відповідно до умов якого Укрдержфонду підтримки фермерських господарств (Одеське відділення) зобов'язалось надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі фермерському господарству “Струмок Агросервіс” в сумі 95000,00 грн., а фермерське господарство зобов'язалось використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк.
Згідно з п. 3.2.1 договору фінансова підтримка надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначену в договорі суму фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.
В п. 3.4.2 договору визначено, що фермерське господарство зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Укрдержфонду підтримки фермерських господарств (Одеському відділенню) згідно з встановленим графіком: до 01 вересня 2007 року в сумі 10000,00 грн.; до 01 вересня 2008 року в сумі 10000,00 грн.; до 01 вересня 2009 року в сумі 25000,00 грн.; до 01 вересня 2010 року в сумі 25000,00 грн.; до 01 вересня 2011 року в сумі 25000,00 грн.
Як вказує прокурор, згідно платіжного доручення № 1 від 04.09.2006 р. Одеське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств перерахувало на рахунок Фермерського господарства “Струмок Агросервіс” 95000,00 грн. фінансової підтримки, чим виконало свої зобов'язання по договору у повному обсязі.
Відповідно до п. 2 договору фермерське господарство зобов'язувалось використати фінансову підтримку на придбання основних та оборотних засобів та відповідно до п. 3.4.2 договору, кінцевий термін повернення заборгованості по фінансовій підтримки (допомозі) до 01 вересня 2011 року.
Водночас, як вказує прокурор, станом на 29.04.2016 р. Фермерським господарством було сплачено лише 20000 грн., заборгованість перед Одеським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в сумі 75000,00 грн. не погашена відповідачем.
Крім того, прокурор посилається на п. 5.1 договору № 25 від 01.09.2006 р., за яким відповідно до чинного законодавства України у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки Фермерське господарство “Струмок Агросервіс” зобов'язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу Інфляції за весь час простроченого платежу.
Так, прокурор зауважує, що Одеське відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств направило Фермерському господарству “Струмок Агросервіс” претензії від 21.09.2015 р. за № 015/226 та від 29.04.2016 р. за № 015/77 з вимогами повернути Укрдержфонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Укрдержфонду кошти фінансової допомоги, які залишились без відповіді та задоволення.
За ствердженнями прокурора, станом на момент подачі позову сума претензійних вимог не була перерахована на розрахунковий рахунок Одеського відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств.
При цьому звернення прокурора із заявленим позовом обґрунтовано в ньому тим, що невиконання зобов'язань по договору про надання фінансової підтримки ФГ “Струмок Агросервіс” спричинило збитки державі, оскільки Український державний фонд підтримки фермерських господарств є бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки, становлення та розвитку фермерських господарств, а також неповернення бюджетних коштів ФГ “Струмок Агросервіс” перешкоджає формуванню Державного бюджету України, зокрема абз. 3 п. 3 ст. 30 Бюджетного Кодексу України формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині кредитування є повернення кредитів, наданих з Державного бюджету України фермерським господарствам.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.05.2019 р. у справі № 916/1172/19 повернуто позовну заяву Заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства “Струмок Агросервіс” про стягнення 192539,09 грн. на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 р. вказану ухвалу господарського суду Одеської області від 02.05.2019 р. у справі № 916/1172/19 скасовано, а матеріали позовної заяви направлено до господарського суду Одеської області для вирішення питання про відкриття провадження. У вказаній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що прокурор дотримався вимог статті 23 Закону України “Про прокуратуру” щодо умов такого звернення, а саме обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у суді та визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави.
Так, відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України від 31.01.2004 р. № 26 “Про Український державний фонд підтримки фермерських господарств” Український державний фонд підтримки фермерських господарств (Укрдержфонд) є бюджетною установою. Фонд є державною бюджетною установою, заснованою на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України, виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, є юридичною особою.
Водночас створення та діяльність державних компаній (суб'єктів господарювання державного сектора економіки) здійснюється відповідно до вимог Господарського кодексу України. Частина друга статті 22 ГК України визначає, що суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів. Статтею 73 ГК України визначено поняття державного унітарного підприємства та встановлено вимогу щодо найменування державного унітарного підприємства, зокрема те, що воно повинно містити слова “державне підприємство”.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції з посиланням на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 06.08.2020 р. по справі №916/2871/17, вказав про наявність у прокурора повноважень на представництво інтересів держави в особі Фонду в особі Відділення у суді.
Разом з тим слід зазначити, що чинним процесуальним законодавством передбачено право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача (ч. 5 ст. 53 ГПК України).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
В ч. 4 ст. 23 вказаного Закону передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Враховуючи те, що прокурором обґрунтовано представництво інтересів держави в особі позивача та підстави для звернення до суду із заявленим позовом, ухвалою господарського суду Одеської області від 11.01.2021 р. вказану позовну заяву прокурора прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1172/19 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03.02.2021 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.02.2021 р. у справі № 916/1172/19 розгляд справи відкладено на 26 лютого 2021 р. з огляду на неявку відповідача.
У судовому засіданні господарським судом 26 лютого 2021 року по справі № 916/1172/19 було протокольно оголошено перерву до 05 березня 2021 року о 10 год. 30 хв., про що було повідомлено сторін у справі.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані поштові повідомлення про вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі від 11.01.2021 р. (а.с. 145), ухвали суду про відкладення розгляду справи від 03.02.2021 р. (а.с. 152).
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи по суті прокурор та позивач підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні у повному обсязі.
Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
01 вересня 2006 р. між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі директора Одеського відділення Укрдержфонду та Фермерським господарством “Струмок Агросервіс” був укладений договір № 25 про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі фермерському господарству, відповідно до п. 1 якого Укрдержфонд в особі Одеського відділення зобов'язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі Фермерському господарству “Струмок Агросервіс” в сумі 95000,00 грн., а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк.
В п. 2 договору передбачено, що на підставі довідки № 5, виданої згідно протоколу № 2, відповідно до рішення конкурсної комісії від 23.08.2006 р. та Порядку використання коштів державного бюджету для надання підтримки фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими садибами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1102, фінансова підтримка (допомога) на поворотній основі надається для придбання основних та оборотних засобів.
За умовами п. 3.2.1 договору Укрдержфонд в особі Одеського відділення зобов'язаний надати у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначену в договорі суму фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.
Відповідно до п. 3.4.1 договору фермерське господарство зобов'язане у місячний термін з моменту отримання коштів надати Одеському відділенню Укрдержфонду документи, що підтверджують цільове використання коштів фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі.
Пунктом 3.4.2 договору визначено, що фермерське господарство зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Одеському відділенню Укрдержфонду згідно з встановленим графіком, а саме:
- до 01 вересня 2007 року в сумі 10000,00 грн.,
- до 01 вересня 2008 року в сумі 10000,00 грн.,
- до 01 вересня 2009 року в сумі 25000,00 грн.,
- до 01 вересня 2010 року в сумі 25000,00 грн.,
- до 01 вересня 2011 року в сумі 25000,00 грн.
на спеціальний рахунок державного бюджету України, отримувач УДКСУ у м. Одесі Одеської області, банку ГУДКСУ в Одеській області, за відповідними реквізитами.
Кінцевий термін повернення заборгованості по фінансовій підтримці (допомозі) - 01 вересня 2011 року.
Відповідно до п. 3.4.3 договору фермерське господарство зобов'язане укласти договір застави на користь Укрдержфонду в особі Одеського відділення.
В п. 4.1 договору встановлено, що останній набирає чинності з дати його укладення та діє до часу повного погашення фермерським господарством заборгованості (фінансової підтримки, пені).
За умовами п. 5.1 договору відповідно до чинного законодавства України у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги) Укрдержфонду в особі Одеського відділення фермерське господарство зобов'язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченого платежу.
Відповідно до п. 5.3 договору за нецільове використання державних коштів відповідальність несе фермерське господарство в особі голови фермерського господарства відповідно до чинного законодавства України.
В п. 7.1 договору передбачено, що всі зміни та доповнення до цього договору оформлюються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору.
В п. 7.4 договору встановлено, що всі спори між сторонами при недосягненні згоди шляхом переговорів передаються на вирішення до господарського суду.
Так, статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
При цьому суд зазначає, що спірний договір про надання фінансової підтримки на поворотній основі, укладений між позивачем і відповідачем, за своєю правовою природою є договором позики. Відносини позики регулюються положеннями ЦК та іншими актами цивільного законодавства.
Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Так, як вбачається з матеріалів справи, Укрдежфонд в особі Одеського відділення на виконання умов вказаного договору перерахував фермерському господарству “Струмок Агросервіс” суму фінансової підтримки (допомоги) в розмірі 95000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученнями № 1 від 04.09.2006 р. на суму 95000,00 грн. В свою чергу з вказаного моменту у позичальника виникло зобов'язання повернути вказану допомогу у строки, встановлені графіком відповідно до п. 3.4.2 вказаного договору, при цьому остаточний термін повернення - 01.09.2011 р.
Як вже зазначалось, за умовами п. 3.4.2 договору відповідач зобов'язаний повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Укрдержфонду в особі Одеського відділення згідно з встановленим графіком, а саме до 01 вересня 2007 року - в сумі 10000,00 грн., до 01 вересня 2008 року - в сумі 10000,00 грн., до 01 вересня 2009 року - в сумі 25000,00 грн., до 01 вересня 2010 року - в сумі 25000,00 грн., до 01 вересня 2011 року - в сумі 25000,00 грн. Так, загальна сума коштів отриманої фінансової допомоги, що відповідач був зобов'язаний повернути включно до 01.09.2011 року, становить 95000,00 грн.
Проте, як встановлено судом, відповідачем станом на 01.09.20215 року було повернуто позивачу лише частину суми фінансової допомоги по договору № 25 від 01.09.2006 р. в розмірі 20000,00 грн., решту суми коштів в розмірі 75000,00 грн. не повернуто, що й стало підставою для звернення прокурора до суду із заявленим позовом в інтересах держави в особі Укрдержфонду.
Так, неповерненням позивачу вказаної суми отриманої позики в розмірі 75000,00 грн. у встановлені строки за спірним договором відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання відповідно до умов договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
При цьому докази, які б підтверджували факт повернення спірної суми фінансової допомоги відповідачем, в матеріалах справи відсутні.
Відтак, суд погоджується з доводами прокурора та позивача про існування у відповідача невиконаного зобов'язання щодо повернення позивачу отриманої позики в розмірі 75000,00 грн. (95000,00 грн. - 20000,00 грн.). Адже наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, доказів протилежного або неможливості виконання цього зобов'язання з поважних причин не надав. Частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином, суд вважає цілком обґрунтованими позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь Укрдержфонду в особі Одеського відділення заборгованості в заявленій сумі 75000,00 грн.
Щодо нарахування інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В свою чергу згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення інфляційних втрат може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
В п. 5.1 договору сторони погодили, що відповідно до чинного законодавства України у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги) Укрдержфонду в особі Одеського відділення фермерське господарство зобов'язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченого платежу.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Згідно роз'яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.
З огляду на викладене та враховуючи наведені рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну повернення наданої фінансової допомоги та встановлено, що вказаний розрахунок інфляційних втрат є помилковим, з огляду на невірно визначений сукупний індекс інфляції. Так, за встановлений період прострочення з 02.09.2011 р. по 01.03.2019 р. заявником нараховано інфляційні втрати в розмірі 117539,09 грн., що розраховані наступним чином: 75000,00*100,1%*100%*100,1%*100,2%*99,8%*100,5% *124,9%*143,3%* 112,4%*113,7 *109,8%*101%*100,5%, однак за даними Державної служби статистики України у вказаному періоді прострочення сукупний індекс інфляції дорівнював 2,565. Відтак, за розрахунком суду розмір інфляційних втрат з урахуванням встановленого сукупного індексу інфляції за вказаний період прострочення складає 117375,00 грн. ((75000,00 грн. х 2,565) - 75000,00 грн.), які підлягають стягненню з відповідача.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Оцінюючи наявні докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, однак підлягають частковому задоволенню з огляду на помилки в розрахунку інфляційних втрат.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, від імені якого прокурором пред'явлено позов в інтересах держави, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені прокуратурою при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 2885,63 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства “Струмок Агросервіс” про стягнення 192539,09 грн. задовольнити частково.
2. СТЯГНУТИ з Фермерського господарства “Струмок Агросервіс” (68120, Одеська область, Татарбунарський район, с. Струмок, вул. Суворова, буд. 41; код ЄДРПОУ 33625033) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1; код ЄДРПОУ 20029342) в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20990849) заборгованість в сумі 75000/сімдесят п'ять тисяч/грн. 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 117375/сто сімнадцять тисяч триста сімдесят п'ять/грн. 00 коп.
3. СТЯГНУТИ з Фермерського господарства “Струмок Агросервіс” (68120, Одеська область, Татарбунарський район, с. Струмок, вул. Суворова, буд. 41; код ЄДРПОУ 33625033) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; код ЄДРПОУ 03528552) судовий збір в сумі 2885/дві тисячі вісімсот вісімдесят п'ять/грн. 63 коп.
4. В задоволенні решти частини позовних вимог Заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства “Струмок Агросервіс” відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 10 березня 2021 р.
Суддя В.С. Петров