01 березня 2021 року Справа № 915/1390/20
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпрокомпресордеталь” (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Севастопольська, 26-А, кв. 18, код ЄДРПОУ 34657024)
до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032) в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська АЕС” (код ЄДРПОУ 20915546, 54001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ)
про: стягнення заборгованості
за участі представників учасників справи:
від позивача: Гусаров В.О., згідно довіреності
від відповідача: не з'явився,
встановив:
До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпрокомпресордеталь” про стягнення з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” заборгованості за договором №53-123-01-20-06448 від 15.06.2020 в сумі 528000,00 грн та 3% річних в сумі 1038,69 грн.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2020, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1390/20 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою суду від 23.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/1390/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 14.12.2020, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.
03.12.2020 до суду від відповідача надійшов відзив (а.с. 59-89), яким відповідач просить суд залишити позовну заяву без задоволення, зменшити витрати на правничу допомогу до 1000,00 грн.
Заперечення обгрунтовано посиланням на норми ст. 614, 617 Цивільного кодексу України, 126 Господарського процесуального кодексу України, п. 2.2., 7.1. Договору №53-123-01-20-06448 від 15.06.2020 та мотивовано тим, що у зв'язку із значним зростанням простроченої заборгованості ДП «Гарантований покупець» перед ДП НАЕК «Енергоатом» та суттєвим зменшенням обсягу відпущеної електроенергії, виникла фінансова криза платежів.
Відповідач вважає, що вина ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЮУ АЕС як підстава для відповідальності відсутня.
Стосовно заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу відповідач зазначає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження понесених витрат, а саме: розрахунку вартості складових наданих послуг, що, на думку відповідача, є підставою для відмови у задоволені таких витрат.
У відзиві також міститься клопотання розглянути справу за відсутності представника відповідача.
14.12.2020 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, якою позивач збільшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 528000,00 грн, 3% річних в сумі 2250,49 грн, інфляційні збитки в розмірі 6864,00 грн, судовий збір в сумі 7969,34 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
За подання до суду заяви про збільшення позовних вимог на суму 8075,80 грн позивачем сплачено судовий збір в сумі 33,76 грн, в той час як позивач мав сплатити 121,14 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 163 ГПК України, у разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд із відповідною заявою.
Статтею 163 ГПК України не визначено процесуальних наслідків недотримання її положень, в т.ч. у разі часткової або неправильної слати судового збору.
Положення ст. 174 ГПК України, якими встановлено порядок усунення недоліків позовної заяви шляхом залишення її без руху, до заяв, поданих на реалізацію прав сторони, визначених ст. 46 ГПК України застосовані бути не можуть.
Частиною третьою ст. 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Також судом враховано, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання заяви певних дій, у тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені.
Водночас доступ до правосуддя у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не привести судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Крім того, обмеження накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (рішення Європейського суду з прав людини від 10.07.1998 у справі компанії "Тіннеллі та сини, Лтд. та ін." і "Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства", Reports 1998-IV, с. 1660, пункт 72, та рішення Європейського суду з прав людини від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява N 40765/02).
При цьому Європейський суд з прав людини в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та діє в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (рішення Суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії", заява № 68490/01, пункт 57).
Водночас статтею 129 Конституції України та статтею 42 ГПК України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єктів господарювання та громадян поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є недопустимим.
При цьому, позивач не позбавлений права звернутись з вимогами, які були предметом зазначеної заяви в загальному порядку.
14.12.2020 розгляд справи відкладено на 19.01.2021 о 10:50 год.
24.12.2020 від відповідача на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив разом з заявою про збільшення позовних вимог.
Відповідач просить суд залишити позовну заяву без задоволення, справу розглянути без участі представника відповідача.
Заперечення обгрунтовано тим, що позивач при здійсненні нарахування 3% річних не врахував дату надання податкової накладної (п.3.2. Договору) та проходження ТМЦ вхідного контролю (п.5.1. Договору).
На думку відповідача, позивач не вірно визначив період нарахування 3% річних, оскільки, проходження вхідного контролю ТМЦ відбулось 27.08.2020, то оплата відповідно до п.2.2. Договору відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації №1 та виконання постачальником умов п.3.2., 5.1. Договору, а отже початок відліку 45 робочих днів починає перебіг від дати проходження ТМЦ вхідного контролю - 30.10.2020 (27.08.2020 + 45 робочих днів).
16.01.2021 позивачем подано до господарського суду додаткові пояснення, якими позивач просить суд задовольнити позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, у повному обсязі, розглянути справу за відсутності позивача та його представника.
19.01.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 16 лютого 2021 року о 10:30.
16.02.2021 судом постановлено протокольну ухвалу: не приймати до розгляду заяву про збільшення позовних вимог у зв'язку з недотриманням позивачем положень ст.163 Господарського процесуального кодексу України, в частині сплати судового збору, позовні вимоги розглядати в межах поданої позовної заяви.
Судом оголошено перерву у судовому засідання до 01.03.2021 о 10:40 год.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, правом участі у судовому засіданні не скористались.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
01.03.2021 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
15.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОКОМПРЕСОРДЕТАЛЬ” (далі - постачальник, позивач) та Державним підприємством Національна атомна енергогенєруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» (далі - покупець, відповідач) укладений договір на постачання товару №53-123-01-20-06448 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар код СРV42120000-6 по ДК 021:2015 - Насоси та компресори (ЗІП до компресорів) по пункту РПЗ-9.111 (далі - товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації №1 (Додаток до договору №1), що є невід'ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше грудня 2020 року (а.с.9-14).
Відповідно до п. 1.3. Договору, місцем його виконання є місто Южноукраїнськ.
Відповідно до п. 2.1 Договору, загальна вартість товару складає 528 000,00 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 1.3 Договору місцем виконання цього Договору є місто Южноукраїнськ.
Відповідно до п. 2.2 Договору, за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації №1 (Додаток до договору №1) та виконання постачальником умов пп. 3.2., 5.1. цього Договору, пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.
Відповідно до п. 3.1 Договору, постачання здійснюється на протязі 90 днів з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 30.08.2020 на умовах: DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП “Складське господарство” відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов'язковою присутністю представника постачальника.
Відповідно до п. 3.2 Договору з товаром постачальник надає покупцю:
- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно (для платників ПДВ);
- електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про довірчі послуги» у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН;
- документ, який підтверджує якість товару (сертифікат якості, паспорт або інше).
Відповідно до п. 3.3 Договору, датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.
Відповідно до п. 5.1 Договору, приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкції П-6 “Про порядок приймання продукції по кількості” і П-7 “Про порядок приймання продукції по якості”, СОУ НАЕК 038:2017 “Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС”.
Відповідно до п. 12.1 Договору, Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою.
Відповідно до п. 12.2 Договору, дія терміну цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1 цього Договору, та закінчується 31.12.2021.
Відповідно до п. 12.3 Договору, закінчення терміну дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії терміну цього Договору, та виконання діючих зобов'язань.
Специфікацією №1 до Договору сторони погодили найменування товару, його тип чи марку, ціну за одиницю тощо (а.с. 18-20).
17.08.2020 позивач поставив відповідачу товар на суму 528000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №ДК-0000072 від 14.08.2020 (а.с. 15).
Відповідно до п. 2.2. Договору відповідач мав оплатити товар протягом 45 робочих днів після постачання товару.
За вказаний товар відповідач не розрахувався.
Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за поставлений товару в сумі 528000,00 грн за поставлений товар та 3% річних в сумі 1038,69 грн за період з 20.10.2020 по 12.11.2020.
На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за поставлений товар закон покладає на покупця.
Враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачем в порушення норм чинного законодавства та умов Договору не виконано зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2987136,00 грн заборгованості за поставлений товар обгрунтовані, підтвердженні матеріалами справи, законні та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві, щодо звільнення від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, відхиляються судом, з таких міркувань.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати”, Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
За умовами п.п. 7.1-7.3 Договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим договором внаслідок форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили, такі, як: повені, землетруси, пожежі, інші стихійні лиха, а також війни, воєнні дії), а також дій органів законодавчої, виконавчої влади і підлеглих їм органів, що вступили в силу після укладення даного договору. Якщо будь-які з таких обставин безпосередньо вплинули на виконання зобов'язань у термін, встановлений у договорі, то цей термін відсувається відповідно до часу дії відповідної обставини.
Форс-мажорні обставини визнаються тільки у випадку їх виникнення в період терміну дії даного договору. Про настання і припинення форс-мажорних обставин кожна сторона зобов'язана інформувати іншу сторону протягом 10 днів. Настання форс-мажорних обставин засвідчується сертифікатом органів, у компетенцію яких входить повноваження видавати сертифікати, що підтверджують настання подій непереборної сили.
Недотримання терміну повідомлення про настання і припинення форс-мажорних обставин позбавляє відповідну сторону можливості посилатися на них як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідачем в порушення умов п. 7.2 договору не подано доказів інформування відповідача про настання форс-мажорної обставини, засвідченої відповідним сертифікатом, що в силу умов п. 7.3 договору позбавляє відповідача (покупця) можливості посилатися на них як на причину невиконання своїх зобов'язань.
З зазначеного витікає, що Відокремлений підрозділ “Южно-Українська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
Враховуючи сукупність таких фактів, як: наявність на видатковій накладній штампу з відміткою про проходження Дільниці ВК (вхідного контролю) та відсутність доказів складення «Ярлыку на годную продукцию№3-3642 от 27.08.2020г.» (а.с. 104) в присутності представника постачальника, що свідчить про відсутність будь-якого обов'язку останнього, належного до виконання в порядку, передбаченому п. 5.1. Договору, господарський суд дійшов висновку про те, що строк сплати за поставлений за видатковою накладною №ДК-0000072 від 14.08.2020 товар настав 21.10.2020 (17.08.2020 + 45 робочих днів).
Отже, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений товар є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1038,69 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних.
Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування 3% річних, суд встановив, що нарахування позивача здійснені з допущенням помилки.
Як зазначено вище граничним строком оплати вартості отриманого товару є 21.10.2020, отже 3% річних за період з 22.10.2020 по 12.11.2020 становить 952,13 грн.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 952,13 грн, в решті позовних вимог в сумі 86,56 слід відмовити.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача 7934,28 грн судового збору.
Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Статтею 16 ГПК України (ст. 10 Закону України Про судоустрій і статус суддів) передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Крім цього п.2 ч. 2 ст.126 ГПК України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 129 Кодексу, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Згідно ч.3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з договору про надання правової допомоги №1/11 від 01.11.2020 (далі Договір №1/11), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОКОМПРЕСОРДЕТАЛЬ» (далі - клієнт) та адвокатом Гусаровим В.О. (далі -адвокат), адвокат зобов'язується надати правові послуги щодо аналізу документів господарської діяльності, визначення правової позиції, складання, оформлення та підготовки для подання до господарського суду позову до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська АЕС” щодо стягнення на користь клієнта основного боргу за договором на постачання товару №53-12-01-20-06448 від 15.06.2020, а також 3 відсотків річних, встановленого індексу інфляції та інших штрафних санкцій, якщо їх стягнення виявиться можливим згідно вимог діючого законодавства, а клієнт зобов'язується прийняти послуги та оплатити адвокату гонорар на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.3.3. Договору №1/11, гонорар складається з суми вартості послуг, перелік яких наводиться в Акті про виконання адвокатом цього Договору.
У відповідності до п.4.1., Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до виконання сторонами зобов'язань за цим договором, але не більше ніж до 31.12.2020.
Договір підписано сторонами та скріплено печатками.
Відповідно до Акту №13/11 від 13.11.2020 про виконання адвокатом договору про надання правової допомоги №1/11 від 01.11.2020 адвокатом надані, а клієнтом прийняті правові послуги на умовах, визначених договором про надання правової допомоги № 1 /11 від 01.11.2020, а саме:
1.Вивчення та правовий аналіз первинних документів щодо господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрокомпресордеталь» та Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі .Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС»;
2.Вивчення та правовий аналіз дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрокомпресордеталь» та Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча , компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» вимог Договору №53-123-01-20-06448 від 15.06.2020 року;
3.Вивчення та правовий аналіз нормативно-правових документів, що регламентують спірні правовідносини, вироблення правової позиції до справі, з'ясування можливості та доцільності пред'явлення вимог щодо стягнення штрафних санкцій, 3 відсотків річних та сум інфляції;
4.Аналіз судової практики, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень щодо застосування судами правових норм до аналогічних правовідносин та пошук судових рішень Європейського суду з прав людини, які повинні бути враховані відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»;
6.Визначення підсудності спору, аналіз можливості пред'явлення зустрічних позовних вимог, складання тексту позову, розрахунок суми 3 відсотків річних, ціни позову та суми судового збору, надання реквізитів для сплати судового збору;
7.Оформлення відповідно до вимог ГПК України позову та додатків до позову;.
8.Направлення позову відповідачу та підготовка повного пакету документів для направлення їх до суду поштою.
Сторони погодили, що на виконання завдання клієнта адвокатом було витрачено 10 годин. Вартість однієї години роботи адвоката становить 700,00 грн. Розмір гонорару адвоката за надані послуги, що вказані в цьому акті, становить 7000,00 грн. Клієнт оплачує адвокату гонорар протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання цього Акту на розрахунковий рахунок адвоката.
Відповідно до рахунку №13/11 від 13.11.2020, платіжним дорученням №5873 від 13.11.2020 позивачем сплачено адвокату 7000,00 грн за надання правничої допомоги (а.с. 50-51).
Таким чином, позивачем надано належні докази в підтвердження його витрат на оплату послуг адвоката.
Суд також зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірний зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також предметом позовних вимог.
Заперечення відповідача щодо недоведеності позивачем суми витрат на правничу допомогу судом не беруться до уваги, оскільки спростовуються наведеними вище обставинами та доказами.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, то судові витрати слід покласти на відповідача, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3) в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрокомпресордеталь” (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Севастопольська, 26-А, кв. 18, код ЄДРПОУ 34657024):
- 528000,00 грн заборгованості за договором на постачання товару №53-123-01-20-06448 від 15.06.2020;
- 952,13 грн - 3% річних;
- 7934,28 грн - судового збору;
- 6998,85 грн - витрат на професійну правову допомогу.
3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 86,56 грн - відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
6. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрокомпресордеталь” (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Севастопольська, 26-А, кв. 18, код ЄДРПОУ 34657024),
відповідач: Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032) в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська АЕС” (код ЄДРПОУ 20915546, 54001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ).
.
Повний текст рішення складено та підписано 11.03.2021.
Суддя В.О.Ржепецький