79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.03.2021 справа № 914/2718/20
Суддя Юркевич М.В, за участю секретаря Кравчук І.В., розглянувши матеріали
позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», м. Київ
до відповідача: Акціонерного товариства «Оператор газоросподільної системи «Львівгаз», м. Львів, за участю
третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про: стягнення 39 172 609,90 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Новіков С.Ю. - представник
від відповідача: Гарбузюк Р.О. - представник; Шеремета М.М. - адвокат
від третьої особи: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газоросподільної системи «Львівгаз» про стягнення 39 172 609,90 грн. заборгованості з оплати за негативні щодобові небалансиу січні місяці 2020 року.
Ухвалою господарського суду від 23.04.2020 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 12.05.2020 року.
Ухвалою від 26.10.2020р. було відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 17.11.2020р.
09.11.2020р. від відповідача поступив відзив на позовну заяву.
20.11.2020р. позивачем подано відповідь на відзив.
20.11.2020р. третьою особою подано письмові пояснення по суті позовних вимог. Крім того, третя особа просила розглядати справу за відсутністю її представника.
В межах підготовчого провадження розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду від 17.11.2020р., 01.12.2020р.
Ухвалою від 15.12.2020р. було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 12.01.2021р.
06.01.2021р. від відповідача поступило клопотання про долучення до матеріалів справи копії правових висновків щодо тлумачення спірних правовідносин доктора юридичних наук, професора, члена-кореспондента НАПрН України, члена Науково-консультативної Ради Верховного Суду Харитонова Є.О. та доктора юридичних наук, професора, члена Науково-консультативної Ради Верховного Суду Коссака В.М.
12.01.2021р. розгляд справи в межах підготовчого провадження було відкладено на 19.01.2021р.
В судове засідання 19.01.2021р. з'явилися представники позивача та відповідача, третя особа явку не забезпечила.
В судовому засіданні сторони заявили про готовність до переходу до розгляду справи по суті.
Ухвалою від 19.01.2021р. було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 09.02.2021р.
В судове засідання 09.02.2021р. з'явилися представники сторін, третя особа явку свого представника не забезпечила.
На початку судового засідання судом було оголошено про поступлені від сторін заяви та клопотання, а саме:
08.02.2021р. від відповідача поступили письмові міркування щодо правової природи плати за небаланс, а також заява з процесуальних питань з долученою копією правового висновку щодо тлумачення спірних правовідносин доктора юридичних наук, професора, члена Науково-консультативної Ради Верховного Суду Беляневич О.А.
09.02.2021р. від позивача поступили письмові пояснення щодо актуального стану заборгованості відповідача перед позивачем станом на 04.02.2020р. в яких позивач зазначив, що станом на час розгляду справи по суті заборгованість відповідача зменшилася, у зв'язку з частковими оплатами в ході розгляд у справи, а також через здійснені сторонами зарахування зустрічних позовних вимог.
Таким чином, позивач повідомив суд, що заборгованість відповідача становить:
1. 22 254 549,30 грн. - основний борг;
2. 3 631 824,18 грн. пеня;
3. 785 706,09 грн. 3% річних;
4. 668 471,64 грн. інфляційні втрати.
Крім того, в частині позовних вимог щодо стягнення 11 832 058,70 грн. основної заборгованості, позивач вважає, що наявні підстави для закриття провадження, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Зазначені заяви та пояснення судом було долучено до матеріалів справи, з подальшим наданням їм правової оцінки в ході розгляду справи по суті.
В судовому засіданні 09.02.2021р. судом було розпочато розгляд справи по суті, в ході якого сторони виступили зі вступними словами та було роз'яснено свої позиції на стадії дослідження обставин справи та поданих доказів.
09.02.2021р. розгляд справи по суті було відкладено на 02.03.2021р.
В судовому засіданні 02.03.2021р. сторони виступили в судових дебатах, де підтримали висловлені на попередніх стадіях позовні вимоги та заперечення.
В ході дослідження обставин справи та поданих доказів, судом було з'ясовано наступне:
04.02.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (позивачем) та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи України «Львівгаз» (відповідачем) було укладено договір транспортування природного газу №2002000109, на умовах Типового договору транспортування природного газу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2497.
Відповідно до п. 2.1 договору, позивач надає відповідачу послугу транспортування природного газу, на умовах визначених в договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в договорі вартість такої послуги та плати, які виникають при його виконанні.
Сторонами у договорі також було передбачено, що послуги за цим договором надаються на умовах, визначених Кодексом газотранспортної системи, затвердженим Постановою НКРЕКП від 30.09.2015р.
Згідно п. 2.3 договору, обсяг послуги, що надається за цим договором, визначається підписанням додатку 1 до договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями).
Відповідно до п. 17.1 договору, цей договір набирає чинності з дня його укладення, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2020р. та діє до 31.12.2020р.
За умовами п. 2.8 договору, взаємовідносини між замовником (відповідачем) та оператором (позивачем) при наданні послуг з транспортування здійснюється сторонами через інформаційну платформу оператора, відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Як зазначалося позивачем, на виконання умов договору та Кодексу ГТС, позивач за результатами співставлення алокацій (подач/відборів) відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за січень 2020 року (складених на підставі інформації, поданої до інформаційної платформи), виявив наявність у відповідача негативних щодобових небалансів, як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, на підставі чого здійснив розрахунок відповідно до якого:
- За січень 2020 року було виявлено остаточні обсяги негативних щодобових небалансів в розмірі 7511,66258 тис. куб. м. газу на загальну суму 47 599 778,87 грн.
Як стверджував позивач, вказані негативні небаланси відповідача виникали внаслідок відбору з газотранспортної системи природного газу в зазначений період без подання відповідних обсягів газу до газотранспортної системи, а також внаслідок несанкціонованих відборів природного газу з газорозподільної системи відповідача його споживачами, в яких у спірний період не було жодного постачальника природного газу.
Відповідно до п. 11.4 договору, врегулювання щодобових небалансів оформлюються одностороннім актом за підписом позивача за весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими оператор врегулював такі небаланси в розрізі кожної доби.
Пунктом 9.3 договору встановлено, що у випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість позитивних небалансів, оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику рахунок на оплату за щодобовий негативний небаланс.
На виконання зазначених положень та у відповідності до п. 2.8 договору, 14.02.2020р. позивачем через інформаційну платформу направлено відповідачу акт врегулювання щодобових небалансів №01-2020-2002000109 за газовий місяць січень 2020р. та рахунок на оплату в розмірі 47 599 778,87 грн.
Позиція позивача.
Як стверджує позивач, у строки встановлені п. 9.3. договору, відповідач виставленого рахунку не оплатив.
03.03.2020р. позивач надіслав відповідачу листа з вимогою в найкоротший час перерахувати на користь позивача суму 47 599 778,87 грн. як оплату за негативний щодобовий небаланс на січень 2020р.
04.03.2020р. у відповідь на листа позивача, відповідач надіслав позивача пропозицію укласти договір реструктуризації заборгованості за січень 2020р. шляхом сплати грошових коштів за графіком платежів до 30.09.2020р. (а.с. 164 Т.1).
Відповідно до вказаного листа відповідача, останній запропонував реструктуризацію заборгованості за наступним графіком:
1.До 31.05.2020р. - 2 379 988,94 грн;
2.До 30.06.2020р. - 9 519 955,77 грн;
3.До 31.07.2020р. - 11 899 944,72 грн;
4.До 31.08.2020р. - 11 899 944,72 грн;
5.До 30.09.2020р. - 11 899 944,72 грн.
Позивач зазначив, що між сторонами договору реструктуризації заборгованості за негативні небаланси не укладалося, однак, позивач до 30.09.2020р. з вимогами до відповідача не звертався, оскільки розраховував, що останній добровільно погасить заборгованість.
В той же час, протягом періоду з 20.02.2020р. по 04.02.2021р. відповідач частково здійснював погашення заборгованості за негативні небаланси за січень 2020р., і за твердженням позивача, така заборгованість станом на 04.02.2021р. зменшилася з 47 599 778,87 грн. до 24 983 702,00 грн.
Позивач наголошував, що протягом спірного періоду на погашення основної заборгованості по даній справі відповідач здійснював наступні платежі:
1. 31.03.2020р. - 6 105,42 грн.;
2. 25.05.2020р. - 2 379 988,94 грн.;
3. 30.06.2020р. - 2 379 988,94 грн.;
4. 09.07.2020р. - 594 997,24 грн.;
5. 17.07.2020р. - 594 997,24 грн.;
6. 17.07.2020р. - 246 586,83 грн.;
7. 22.07.2020р. - 594 997,24 грн.;
8. 29.07.2020р. - 594 997,24 грн.;
9. 07.08.2020р. - 594 997,24 грн.;
10. 13.08.2020р. - 594 997,24 грн.;
11. 20.08.2020р. - 594 997,24 грн.;
12. 27.08.2020р. - 594 997,24 грн.;
13. 03.09.2020р. - 594 997,24 грн.;
14. 10.09.2020р. - 594 997,24 грн.;
15. 17.09.2020р. - 594 997,24 грн.;
16. 22.09.2020р. - 594 997,24 грн.;
17. 30.09.2020р. - 2 855 987,53 грн.;
18. 15.10.2020р. - 1 561 729,62 грн.;
19. 22.10.2020р. - 1 561 729,62 грн.;
20. 23.10.2020р. - 1 561 729.62 грн.;
21. 29.10.2020р. - 1 561 729,62 грн.;
Крім того, позивач стверджував, що частина основної заборгованості за небаланс за січень 2020р. була зменшена на підставі ряду заяв про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 2 729 152,68 грн. (копії заяв про зарахування додано до матеріалів справи).
З урахуванням наведеного, остаточна сума заборгованості відповідача, яку позивач просить стягнути в судовому порядку становить 22 254 549,30 грн.
Крім того, на суму заборгованості, яка існувала станом на 29.09.2020р. позивач нарахував відповідачу за прострочені періоди виконання грошового зобов'язання - 3 631 824,18 грн. пені; 785 706,09 грн. 3% річних; 668 471,64 грн. інфляційних втрат.
Позиція відповідача.
Відповідач у відзиві повністю не визнавав позовні вимоги, покликаючись при цьому на наступні обставини:
1. Додані позивачем до позовної заяви акт №01-2020-2002000109 від 31.01.2020р. врегулювання добових небалансів та рахунок №01-2020-2002000109 від 31.01.2020р. підписаний особою, у якої відсутнє право підписувати акти до договору транспортування. Зокрема, такі документи були підписані електронно-цифровим підписом уповноваженої особи позивача Олійником В.В. на підставі довіреності №125 від 21.01.2020р., у переліку повноважень якої відсутнє право підписувати акти врегулювання щодобових небалансів.
2. Вини відповідача у виникненні небалансу замовника немає - відсутній склад цивільного правопорушення.
3. Відповідач заперечував, що його пропозиція реструктуризації заборгованості вартості добових небалансів жодним чином не свідчить про визнання ним заборгованості в сумі 47 599 778,87 грн.
4. Позивачем не доведено вчинення ним балансуючих дій відповідно до п. 3 Глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС, відповідно до якого, оператор ГТС вчиняє балансуючі дії шляхом купівлі та продажу короткострокових стандартизованих продуктів.
Крім того, в ході розгляду справи по суті, представником відповідача були додатково висловлені наступні заперечення проти позовних вимог:
1. За своєю правовою природою негативний небаланс, на який покликається позивач, не є об'єктом цивільних прав і не може бути об'єктом цивільного обороту, з якого можуть виникати грошові зобов'язання. При цьому, відповідач покликався на долучені до матеріалів справи копії наукових висновків щодо тлумачення спірних правовідносин визнаних науковців - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
2. Позивачем порушено порядок врегулювання небалансів, визначений п. 9.1. договору транспортування. Так, відповідач вважає, що у випадку виникнення небалансу між сторонами має бути укладено окремий договір щодо його врегулювання, що в даному випадку здійснено не було.
3. Послуги балансування відповідач вважає частиною послуг з транспортування природного газу, що є обов'язком позивача відповідно до ст. 23 ЗУ «Про ринок природного газу».
4. Відповідач вважає, що договір транспортування природного газу, який було укладено між сторонами є удаваним, оскільки по своїй суті позивач не надає та не може надавати послуги транспортування газу відповідачу та, зокрема, балансування, стягнення заборгованості за яке, є предметом розгляду у даній справі.
5. Також відповідач наголошував на тому, що маржинальна ціна природного газу, на підставі якої було розраховано заборгованість відповідача за негативні небаланси за січень 2020р., не була доведена до відома відповідача, а тому існують сумніви щодо правильності здійснених позивачем розрахунків.
На підставі наведеного, відповідач просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалюючи рішення суд послуговується наступними законоположеннями та своїми висновками:
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Однією з підстав виникнення зобов'язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні відносини на підставі укладення договору транспортування природного газу від 04.02.2020р.
Спірні правовідносини сторін регулюються нормами Кодексу газотранспортної системи, затвердженим Постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. та договором транспортування природного газу від 04.02.2020р. №2002000109.
За змістом п. 1, 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС, для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, діє інформаційна платформа. Суб'єкти ринку природного газу, які уклали з оператором ГТС договір транспортування, набувають права доступу до вказаної інформаційної платформи, а також зобов'язані шляхом завантаження файлів з накладенням електронно-цифрового підпису подавати інформацію про попередні та остаточні прогнози відборів природного газу споживачами, інформацію про фактичний місячний відбір природного газу.
З наведеного вбачається, що відповідач, будучи суб'єктом даних правовідносин через інформаційну платформу надсилає позивачу, як оператору ГТС дані про фактично відібраний природний газ з газотранспортної системи в розрізі різних параметрів (добово, щомісячно тощо).
Згідно з абз. 2 п. 2 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, у випадку якщо сума подач природного газу замовника послуг транспортування за газову добу не дорівнює сумі відборів природного газу, вважається, що у замовника послуг транспортування є добовий небаланс і до нього застосовується плата за добовий небаланс.
Пунктом 9.3 договору встановлено, що у випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість позитивних небалансів, оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику рахунок на оплату за щодобовий негативний небаланс.
Відповідно до п. 11.4 договору, врегулювання щодобових небалансів оформлюються одностороннім актом за підписом позивача за весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими оператор врегулював такі небаланси в розрізі кожної доби.
Судом встановлено, що позивач, за наслідком надання послуг, на виконання зазначених положень та у відповідності до п. 2.8 договору, 14.02.2020р через інформаційну платформу направив відповідачу акт врегулювання щодобових небалансів №01-2020-2002000109 за газовий місяць січень 2020р. та рахунок на оплату в розмірі 47 599 778,87 грн.
З аналізу договірних умов та норм Кодексу ГТС, акт врегулювання щодобових небалансів складається позивачем односторонньо на підставі даних, які подані відповідачем до інформаційної платформи щодо кількості газу поданого до ГТС та фактично відібраного. В даному випадку, мали місце негативні небаланси, тобто кількість газу відібраного відповідачем у спірний період перевищило кількість газу, який ним було попередньо замовлено, а саме перебір природного газу становив 7511,66258 тис. куб. м.
Рахунок на оплату небалансу, відповідно до п. 19 розділу XIV Кодексу ГТС, відповідач повинен був здійснити до 20 числа місяця, наступного за звітним.
Згідно п. 19.3 договору, повідомлення, вимоги, звіти або інша інформація, надіслані або передані за допомогою засобів, визначених в п. 19.2 договору (поштою або електронною поштою), вважаються отриманими адресатом на дату їх отримання.
Таким чином, враховуючи що рахунок на оплату негативних щодобових небалансів було надіслано відповідачу 14.02.2020р. електронною поштою, то у відповідача виник обов'язок з оплати такого рахунку до 20.02.2020р. включно.
З огляду на наведене, враховуючи наявні докази, суд констатує, що у відповідача виник обов'язок відповідно до договору транспортування природного газу сплатити на користь позивача суму негативних щодобових небалансів за січень 2020р. в розмірі 47 599 778,87 грн.
Факт перевищення споживання природного газу відповідачем у спірному періоді додатково підтверджується актом надання основних послуг за договором транспортування від 31.01.2020р. №01-2020-2002000109/1000120, з якого вбачається розмір фактичного транспортування газу позивачем відповідачу, який відрізняється від погодженого раніше обсягу на 7511,66258 тис. куб. м.
Стосовно ціни природного газу на підставі якої позивач розраховував вартість негативних небалансів для відповідача за січень 2020р., то позивач надав суду докази закупівлі у спірному періоді природний газ з метою балансування газотранспортної системи. Так, між позивачем та АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 01.01.2020р. було укладено ряд договорів купівлі-продажу газу (для можливих потенційних балансуючих дій), а саме №200100000, №20010001, №20010002, №200100005, №200100006. 31.01.2020р. на виконання цих договорів було підписано акти приймання-передачі.
Таким чином, суд констатує виконання позивачем п. 7.1. та 9.2. договору та сформовано для відповідача маржинальні ціни продажу та придбання природного газу в січні 2020р., виходячи з реальних витрат позивача на придбання природного газу за вищенаведеними договорами з АТ НАК «Нафтогаз України».
Досліджуючи матеріали справи, судом також на підставі первинних бухгалтерських документів було встановлено, що протягом періоду, з якого виник обов'язок у відповідача оплатити вартість негативних щодобових небалансів фактично по 04.02.2021р., відповідачем частково здійснювалися платежі на погашення заборгованості, що виникла. Загальна сума таких платежів за наданими розрахунками реєстрами становить 9 102 906,01 грн. Крім того, частина заборгованості була припинена на підставі ряду заяв про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 2 729 152,68 грн. (копії заяв про зарахування додано до матеріалів справи).
В матеріалах справи відсутні докази відмови чи непогодження відповідача на здійснені позивачем зарахування зустрічних однорідних вимог.
Підтвердженням того, що вказані кошти спрямовувалися відповідачем саме на погашення заборгованості за небаланс слугують прямі вказівки на призначення окремих платежів: а саме « 1000120 Оплата за добовий небаланс за січень 2020р. зг. рах. №01-2020-2002000109 від 31.01.2020р. (дог. №2002000109 від 04.02.2020р.)+Р.1.3.1+».
Додатковим доказом, що підтверджує визнання відповідачем своєї заборгованості перед позивачем в розмірі 47 599 778,87 грн. слугує також лист відповідача від 04.03.2020р. стосовно пропозиції укласти з позивачем договір реструктуризації заборгованості за січень 2020р. шляхом сплати грошових коштів за графіком платежів до 30.09.2020р. (а.с. 164 Т.1).
Більше того, дії відповідача з часткової оплати такої заборгованості та інші матеріали справи в яких відповідач просив позивача реструктуризувати таку заборгованість, свідчать про безумовне визнання ним свого боргу.
В даному контексті суд звертає увагу на те, Верховний суд у постановах від 09.11.2018р. у справі №911/3685/17 та від 24.04.2019р. у справі №569/8314/14 зазначив, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку з урахуванням конкретних обставин справи належать, з поміж іншого: письмове прохання відстрочити сплату боргу та часткова сплата боржником основного боргу.
На підставі вищенаведеного, оцінюючи в сукупності докази представлені сторонами, суд констатує, що позивачем доведено наявність у відповідача заборгованості за небаланси у січні 2020р., розмір якої станом на день прийняття судом рішення у справі становить 22 254,549,30 грн.
Водночас, враховуючи, що з моменту відкриття провадження у справі, коли основна заборгованість становила 34 086 607,99 грн., відповідачем включно до 04.02.2021р. було частково погашено основний борг на суму 11 832 058,70 грн. (в тому числі 2 729 152,68 грн. шляхом зустрічних зарахувань однорідних грошових вимог), то в цій частині позовних вимог провадження підлягає закриттю на підставі п. 2. ч. 1 ст. 231 ГПК України, за відсутністю предмету спору.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 13.5 договору, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Так, позивачем за період прострочення відповідачем зобов'язання з 22.02.2020р. по 29.09.2020р. було нараховано відповідачу 3 631 824,18 грн. пені 785 706,09 грн. 3% річних та 668 471,64 грн. інфляційних втрат.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд дійшов висновку, що такі є вірними, відповідають періоду в якому існував борг, а також фактичній заборгованості з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, а тому підлягають до задоволення повністю.
Таким чином, за результатами розгляду спору, суд прийшов до висновку, що до стягнення з відповідача підлягають 22 254,549,30 грн. основного боргу, 3 631 824,18 грн. пені 785 706,09 грн. 3% річних та 668 471,64 грн. інфляційних втрат. В частині основного боргу в розмірі 11 832 058,70 грн. провадження підлягає припиненню.
Надаючи правову оцінку доводам відповідача, висловленим у відзиві на позов, а також в ході розгляду справи по суті, суд вважає такі необгрунтованими, безпідставними та такими, що спростовуються наступними обставинами справи.
По-перше. Щодо твердження про те, що акт врегулювання щодобових небалансів підписний з боку позивача неуповноважених представником.
Суд вважає, що такі твердження відповідача не відповідають дійсності, оскільки в матеріалах справи наявні копії довіреностей уповноваженої особи позивача Олійника В.В. від 21.01.2020р. №125 та від 31.01.2020р. №287, які підтверджують право особи на підписання від імені позивача документів, які подаються через інформаційну платформу оператора ГТС. Крім того, у довіреності №287 конкретизовано, що уповноваженій особі, окрім іншого, належить право підпису актів надання послуг та актів врегулювання щодобових небалансів. (а.с. 30 Т. 1, а.с. 42 Т.2).
По друге. Щодо відсутності вини відповідача у виникненні небалансу у спірному періоді.
Як встановлено судом вище негативні небаланси відповідача виникали внаслідок відбору з газотранспортної системи природного газу в зазначений період без подання відповідних обсягів газу до газотранспортної системи. Підтвердженням цього є підписаний між сторонами акт приймання-передачі послуг від 31.01.2020р., з якого вбачається відібрання відповідачем з газотранспортної системи у спірному місяці на 7511,66258 тис. куб. м. газу більше, ніж було обумовлено відповідними обсягами, що підтверджує вину саме відповідача.
Крім того, договірними умовами передбачено, що у разі відібрання кінцевими споживачами газу у більшому розмірі, ніж було обумовлено, то відповідальність в такому випадку несе оператор газорозподільної системи, тобто відповідач у справі.
Отже, вищенаведені твердження відповідача є необгрунтованими.
По-третє. Матеріалами справи та доводами наведеними судом вище, спростовується позиція відповідача про те, що ним не було вчинено дій, які б свідчили про визнання боргу.
По четверте. Суд наголошує на тому, що заперечення представника відповідача щодо оспорення договору транспортування природного газу, визнання його удаваним та надання оцінки правовій природі спірного договору не стосується предмета даного спору. В межах розглядуваної справи суд оцінював та досліджував докази обох сторін на підтвердження та спростування саме заборгованості, яка виникла у відповідача перед позивачем в ході виконання договору транспортування природного газу. Даний договір не було визнано судом недійсним чи оспорено в судовому порядку.
Судом звертається увага відповідача, що підняті ним в ході судових дебатів питання мають загальнотеоретичне значення для даної справи, вони жодним чином не спростовують підставність чи безпідставність вимог позивача стосовно відповідача. Недолікам правового регулювання, а також підставності чи безпідставності існування такого правовідношення між сторонами у сфері ринку природного газу, як балансування та сплата за небаланс газотранспортної системи, може бути надано правову оцінку в іншому судовому процесі за окремим предметом позову, однак не у розглядуваній справі.
Зазначене також стосується покликання відповідача на правові висновки щодо тлумачення спірних правовідносин визнаних науковців - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які долучалися до матеріалів даної справи.
По- п'яте. В ході розгляду даної справи було повністю спростовано доводи відповідача і в частині того, що акти врегулювання небалансів не можу братися до уваги судом, оскільки такі є односторонніми документами позивача.
Так, в даному випадку суд досліджуючи умови договору та Кодексу ГТС, яким у своїй діяльності керуються сторонами, встановив, що фактично вся діяльність позивача, як оператора ГТС та відповідача, як оператора ГРС здійснюється за допомогою інформаційної платформи в мережі інтернет.
Так, спочатку відповідач подає у систему інформацію щодо кількості відібраного ним природного газу у кожній газовій добі, а позивач, отримуючи таку інформацію, співставляє її з обсягами газу, які виділені та погоджені для відповідача і визначає чи в конкретній ситуації має місце небаланс (позитивний чи негативний), після чого односторонньо складає акт врегулювання небалансів та виставляє рахунки відповідачу.
Підтвердженням цього є п. 11.4. договору, відповідно до якого врегулювання щодобових небалансів оформлюється одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг щодобових небалансів.
Суд також звертає увагу сторін на п. 9.6 договору, згідно якого розбіжності щодо вартості щодобових небалансів підлягають врегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість добових небалансів, яку замовник зобов'язаний сплатити, визначаються за даними оператора. Однак, відповідачем не було оспорено судовому порядку ні даних щодо кількості відібраного ним газу, ні щодо питання вартості таких щодобових небалансів.
По-шосте. Відповідач також зазначав, що позивачем не було дотримано порядку врегулювання небалансів, який передбачено в п. 9.1 договору. Зокрема, відповідач наполягав на тому, що у випадку виникнення небалансу, між сторонами має укладатися окремий договір на його врегулювання.
Суд, з такими доводами відповідача не погоджується та звертає увагу на наступному:
Відповідно до п. 9.1 договору, сторони дійшли згоди, що у разі виникнення у замовника добового небалансу оператор здійснює купівлю/продаж природного газу замовнику в обсягах добового небалансу.
Водночас, в п. 9.3 договору сторони передбачили механізм яким саме чином відбувається купівля/продаж природного газу в такому випадку. Зокрема оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс. Замовник має оплатити рахунок у термін до 5 робочих днів. З наведеного вбачається, що окремого договору на купівлю/продаж чи врегулювання небалансу сторони не укладають, а застосовують правовий механізм, який визначений у вказаних вище умовах договору.
По-сьоме. Одним із заперечень відповідача стосовно підставності нарахування позивачем плати за небаланс за січень 2020р. було те, що договір на транспортування природного газу, який регулює відносини між сторонами, було укладено 04.02.2020р., то як рахунок на оплату небалансу було складено ще 31.01.2020р., тобто до підписання договору, що на думку відповідача є недопустимим.
Стосовно наведеного, суд звертає увагу відповідача на наступному:
У відповідності до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можу здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Так, сторонами в п. 17.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його укладення, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2020р. та діє до 31.12.2020р.
Отже, строк дії договору сторони визначили у відповідності до ст.631 ЦК України, поширивши їх на свої правовідносини, які виникли до підписання договору, що цілком відповідає чинному законодавству.
Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що реалізуючи принцип змагальності сторін, безпосереднього дослідження доказів та обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до задоволення в частині стягнення з відповідача 22 254 549,30 грн. основного боргу, 3 631 824,18 грн. пені 785 706,09 грн. 3% річних та 668 471,64 грн. інфляційних втрат. Натомість, доводи відповідача, в спростування позовних вимог, були непереконливі та не підтверджувалися належними і допустимими доказами.
Судовий збір в розмірі 410 108,27 грн., відповідно до ч.4 ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито, у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Беручи до уваги закриття провадження у справі в частині стягнення 11 832 058,70 грн. основного боргу, позивачу підлягає поверненню частина сплаченого судового збору в розмірі 177 480,88 грн.
Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 231, 236-241, 327 ГПК України, суд
1. В частині позовних вимог про стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газоросподільної системи «Львівгаз» 11 832 058,70 грн. основного боргу - провадження закрити.
2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» - задовольнити частково.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газоросподільної системи «Львівгаз» (79039, м. Львів, вул. Золота, 42, код ЄДРПОУ 03349039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, 44, код ЄДРПОУ 42795490) 22 254 549,30 грн. основного боргу, 3 631 824,18 грн. пені, 785 706,09 грн. 3% річних, 668 471,64 грн. інфляційних втрат та 410 108,27 грн. - витрат по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» частину сплаченого за подання позовної заяви судового збору в розмірі 177 480,88 грн.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.327 ГПК України.
6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.03.2021р.
Суддя М.В. Юркевич