ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.03.2021Справа № 910/4894/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" (м. Київ)
до 1. Національного агентства з питань запобігання корупції (м. Київ)
2. Державного підприємства "Українські спеціальні системи" (м. Київ)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1
Державна казначейська служба України (м. Київ)
про зобов'язання вчинити дії щодо повернення обладнання та стягнення 8.419.794,07 грн
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники учасників судового процесу:
Від позивача: Маличкович К.І.; Власюк В.В.; Мартиненко А.В.
Від відповідача-1: Зубарєва Н.В.; Смірнова А.В.
Від відповідача-2: Семенюк О.С.
Від третьої особи: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції та Державного підприємства "Українські спеціальні системи" про:
- зобов'язання відповідачів вчинити дії щодо повернення позивачу обладнання, згідно визначеного ним переліку;
- стягнення 2.358.414,30 грн, з яких: 1.278.000,00 грн основного боргу, 6.617,58 грн пені, 1.925,75 грн 3% річних, 1.071.870,97 грн неустойки за користування річчю за час прострочення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання умов Договору № 9/19 від 07.02.19. про надання послуг оренди обладнання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.20. відкрито провадження у справі № 910/4894/20, призначено підготовче засідання на 26.05.20., витребувано від Національного агентства з питань запобігання корупції та Державного підприємства "Українські спеціальні системи" належним чином засвідчену копію для долучення до матеріалів справи та оригінал для огляду в судовому засіданні Акта приймання-передачі № 2 від 01.01.20., підписаного від відповідача-1 т.в.о. Голови Новак Наталією Василівною та від відповідача-2 генеральним директором Сокиркою Миколою Степановичем.
05.05.20. відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву, в якому Національне агентство з питань запобігання корупції заперечує проти позову, посилаючись на відсутність заборгованості перед позивачем, відсутність договірних відносин з позивачем з січня 2020 року, а також на невідповідність позовних вимог положенням законодавства.
06.05.20. Державним підприємством "Українські спеціальні системи" подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 проти позову заперечує з підстав того, що він не являється належним відповідачем по даному позову.
15.05.20. позивачем подано відповідь на відзив Національного агентства з питань запобігання корупції, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" наводить доводи та аргументи на спростування позиції відповідача-1.
Також, 15.05.20. позивачем подано відповідь на відзив відповідача-2, в якій позивачем наведено мотиви і доводи щодо необхідності пред'явлення позовних вимог і до Державного підприємства "Українські спеціальні системи".
25.05.20. позивачем подано клопотання про витребування доказів та заяву "про збільшення позовних вимог та уточнення предмета й підстави позову".
25.05.20. відповідачем-1 подано клопотання про долучення документів, відповідачем-2 подано заперечення на відповідь на відзив та заяву про неможливість надання витребуваних ухвалою від 14.04.20. доказів.
26.05.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про задоволення клопотань відповідачів та оголошення перерви в підготовчому засіданні до 18.06.20.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.20. відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" про письмове опитування відповідача-1 в якості свідка; не прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" в частині вимог про стягнення 13.298,60 грн інфляційних втрат; прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог в частині вимог про стягнення з відповідача-1 на користь позивача 1.985.064,52 грн основного боргу, 20.650,01 грн пені, 6.789,04 грн 3% річних, 3.970.129,04 грн неустойки за користування річчю за час прострочення.
01.06.20. відповідачем-1 подано заперечення щодо позовних вимог.
17.06.20. позивачем подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просив суд: зобов'язати відповідачів вчинити дії щодо повернення позивачу обладнання, згідно визначеного ним переліку; стягнути з відповідача-1: 1.985.064,52 грн основного боргу, 20.650,01 грн пені, 6.789,04 грн 3% річних, 3.970.129,04 грн неустойки за користування річчю за час прострочення, 13.298,60 грн інфляційних втрат.
17.06.20. позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить суд: зобов'язати відповідачів вчинити дії щодо повернення позивачу обладнання, згідно визначеного ним переліку; стягнути з відповідача-1 6.988.461,26 грн, з яких: 2.312.800,00 грн основного боргу, 27.258,00 грн пені, 9.504,66 грн 3% річних, 4.625.600,00 грн неустойки за користування річчю за час прострочення, 13.298,60 грн інфляційних втрат.
17.06.20. позивачем подано клопотання про витребування доказів від Головного управління ДФС у Київській області.
18.06.20. відповідачем-1 подано клопотання про призначення судової економічної експертизи, "заперечення на заяву про збільшення позовних вимог та уточнення предмета і підстав позову" та клопотання про витребування доказів від позивача.
18.06.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвали про відмову в задоволенні клопотання відповідача-1 від 18.06.20. про призначення економічної експертизи (у зв'язку з відсутністю встановлених ст. 99 Господарського процесуального кодексу України підстав для її призначення), та про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 23.07.20.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.20. прийнято до розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" про зміну предмету позову та про збільшення розміру позовних вимог.
22.07.20. позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог та письмові пояснення.
23.07.20. відповідачем-1 подано клопотання про призначення комплексної судової експертизи та клопотання про залучення третьої особи.
23.07.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 11.08.20.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 03.08.20:
- задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" про витребування доказів, в порядку ст. 81 ГПК України витребувано від Головного управління ДФС у Київській області копію документації КСЗІ (комплексної системи захисту інформації) на Інформаційно-телекомунікаційну систему "Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування", яка містить інформацію про обладнання, на якому функціонує вказана система, яку Національне агентство з питань запобігання корупції надсилало на виконання запиту головного управління ДФС у Київській області від 15.05.17. № 1108/10-36-23;
- залучено до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 - Державну казначейську службу України;
- прийнято до розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" про збільшення розміру позовних вимог.
Отже, предметом позову в даній справі є:
- зобов'язання відповідачів вчинити дії щодо повернення позивачу обладнання, згідно визначеного ним переліку;
- стягнення з відповідача-1 на користь позивача 8.419.794,07 грн, з яких:
2.784.419,35 грн основного боргу,
38.233,64 грн пені,
15.003,78 грн 3% річних,
5.568.838,70 грн неустойки за користування річчю за час прострочення,
13.298,60 грн інфляційних втрат.
11.08.20. позивачем подано заперечення на клопотання відповідача-1 про призначення комплексної експертизи.
11.08.20. відповідачем-1 подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
11.08.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 17.09.20.
14.09.20. позивачем подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.
15.09.20. відповідачем-1 подано клопотання про витребування доказів та застосування до позивача заходів процесуального примусу.
17.09.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвали про:
- поновлення строку на подання клопотання від 14.09.20. та приєднання до матеріалів справи копії висновку експерта № 1009/20-1 за результатами проведення судово-економічної експертизи від 10.09.20.;
- відмову в задоволенні клопотання відповідача-1 від 15.09.20. про витребування доказів, з підстав його необґрунтованості;
- оголошення перерви в підготовчому засіданні до 15.10.20.
13.10.20. відповідачем-1 подано заперечення щодо висновків експерта №1009/20-1 за результатами проведення судово-економічної експертизи, в якому міститься клопотання про призначення судом комплексної експертизи, яка включає проведення економічної судової експертизи та комп'ютерно-технічної експертизи.
15.10.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 10.11.20.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.20. повторно витребувано від Головного управління ДФС у Київській області копію документації КСЗІ (комплексної системи захисту інформації) на Інформаційно-телекомунікаційну систему "Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування", яка містить інформацію про обладнання, на якому функціонує вказана система, яку Національне агентство з питань запобігання корупції надсилало на виконання запиту головного управління ДФС у Київській області від 15.05.17. № 1108/10-36-23.
09.11.20. позивачем подано письмові пояснення.
10.11.20. відповідачем-1 подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, в якому заявник, серед іншого, просить суд призначити комплексну експертизу, яка включає проведення економічної судової експертизи та комп'ютерно-технічної експертизи.
10.11.20. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвали про відмову в задоволенні клопотання відповідача-1 від 15.09.20. про застосування заходів процесуального примусу до позивача, з підстав його необґрунтованості, та про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 26.11.20.
12.11.20. до відділу діловодства суду від Головного управління ДФС у Київській області надійшла заява щодо неможливості надання витребуваних ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.20.
25.11.20. позивачем подано клопотання про застосування заходів процесуального примусу та постановлення окремої ухвали щодо ГУ ДФС у Київській області, яке не підлягає задоволенню з огляду на подання заяви щодо неможливості надання витребуваних ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.20.
26.11.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 08.12.20.
07.12.20. позивачем подано письмові пояснення.
08.12.20. судом встановлено порядок дослідження доказів по справі № 910/4894/20 при розгляді справи по суті та без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.01.21.
13.01.21. відповідач-1 подав клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог про повернення обладнання, на підставі п. 1 ч. 1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України. Дане клопотання обґрунтовано тим, що провадження у справі в частині позовних вимог про повернення обладнання не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки на обладнання в межах кримінального провадження № 52020000000000171 накладено арешт ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22.04.21. у справі № 991/3183/20.
Судом встановлено, що в даному випадку між сторонами існує приватноправовий спір щодо повернення обладнання у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди, тож такий спір підлягає вирішенню саме в порядку господарського судочинства. При цьому, рішення господарського суду жодним чином не може вплинути на хід кримінального провадження № 52020000000000171 і процесуальні рішення, які будуть прийматись в межах такого кримінального провадження, та не вливає на арешт майна. З огляду на наведене, судом залишено без задоволення клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про повернення обладнання. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постановах від 05.06.18. у справі № 805/4506/16-а та від 27.06.18. № 815/6945/16 зазначила, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб'єктів владних повноважень.
14.01.21. позивачем подано клопотання про стягнення судових витрат та заяву про відкладення розподілу судових витрат, яка не була підтримана представником в судовому засіданні 02.03.21.
14.01.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 04.02.21.
02.02.21. відповідачем-1 подано клопотання про приєднання документів до матеріалів справи, яке задоволено судом 04.02.21.
04.02.21. від відповідача-1 надійшли заперечення проти клопотання про розподіл судових витрат.
04.02.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 02.03.21.
02.03.21. відповідачем-1 подано клопотання про зупинення провадження у справі та оголошення перерви в судовому засіданні.
02.03.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 09.03.21.
В судовому засіданні 02.03.21. судом розглянуто клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі, яке обґрунтовано тим, що Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора подано позов до Господарського суду міста Києва про визнання недійсними ряду договорів про надання послуг оренди обладнання, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" та Національним агентством з питань запобігання корупції, зокрема, і договору № 9/19 від 07.02.19.
Відповідно до п. 5) ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Суд відзначає, що згідно з відомостями з бази даних "Діловодство спеціалізованого суду" станом на час розгляду справи № 910/4894/20, у провадженні Господарського суду міста Києва відсутня справа за позовом Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора про визнання недійсними договорів про надання послуг оренди обладнання, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" та Національним агентством з питань запобігання корупції, зокрема, і договору № 9/19 від 07.02.19.
З цих підстав судом 09.03.21. без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі.
Судом при цьому враховано, що у випадку визнання судом недійсним договору № 9/19 від 07.02.19. сторони не позбавлені можливості звернутись до суду з відповідною заявою про перегляд рішення у справі № 910/4894/20 за ново виявленими обставинами.
В судовому засіданні 09.03.21. представники позивача підтримали позов, просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, та подали промову в дебатах в письмовому вигляді.
Представники відповідачів проти позову заперечили та просили повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 09.03.21. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
07.02.19. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" (Виконавець) та Національним агентством з питань запобігання корупції (далі - НАЗК, Замовник) було укладено Договір № 9/19 про надання послуг з оренди обладнання (далі - Договір), за умовами якого Виконавець зобов'язався надати Замовнику послуги з оренди обладнання (далі - Послуги), що визначене в Додатку 1 до цього Договору (далі - Обладнання), згідно з ДК 021:2015 - 99999999-9 Не відображене в інших розділах, а Замовник, в межах видатків, передбачених кошторисом за КПКВК 6331010 КЕКВ 2240, прийняти та оплатити надані Послуги (п. 1.1. Договору).
За умовами п. 1.2. Договору сторони погоджуються, що Обладнання, яке надається у строкове платне користування згідно з цим Договором, встановлюється на технічному майданчику, що належить юридичній особі, яка надає Замовнику послуги з розміщення на такому майданчику Обладнання згідно з договором від 07.02.19. №11.158/19/КЛ, укладеним між Замовником та цією юридичною особою - Державним підприємством "Українські спеціальні системи".
Балансова вартість обладнання, яке передається в оренду відповідно до Договору станом на 01.01.219. становить 3.204.585,90 грн без ПДВ (три мільйони двісті чотири тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять гривень 90 коп. без ПДВ) (Додаток 1 до Договору).
Місце надання Послуг: м. Київ, вулиця Юрія Іллєнка, 83-б.
Згідно з п. 1.3. Договору найменування, кількість, технічні характеристики обладнання, його серійний номер та вартість на момент передачі визначаються в Специфікації обладнання, що надається в оренду, згідно з Додатком 1 до цього Договору, що є невід'ємною його частиною.
Як обумовлено в п. 1.4. Договору, надане в оренду Обладнання використовується Замовником для забезпечення роботи Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 4.1. Договору вартість Послуг за місяць встановлюється на підстав Додатку 3 та відповідно до Додатку 4, які є невід'ємною частиною Договору, та складає 413.000,00 грн ( в т.ч. 368.000,00 грн оренда серверного обладнання та 18.000,00 грн оренда системи моніторингу), в т.ч. ПДВ в сумі 68.833,33 грн за місяць.
Цей Договір набуває чинності з моменту укладення та діє до 31.12.19., але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами свої зобов'язань (п. 6.1. Договору).
Згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що умови цього Договору поширюються на відносини, що виникли між Сторонами з 01.01.19. (п. 6.2. Договору).
07.02.19. сторони підписали також:
- Додаток № 1 до Договору - "Специфікація обладнання";
- Додаток № 2 до Договору - перелік та контакти відповідальних представників з боку Замовника та Виконавця;
- Додаток № 3 до Договору - "Розрахунок вартості Послуг за місяць";
- Додаток № 4 до Договору - протокол погодження договірної ціни;
- Додаток № 5 до Договору - "Угода про рівень надання послуг".
У подальшому, 28.12.19. НАЗК звернулось до позивача з листом № 71-05/86224/19, яким повідомило що послуги за Договором № 9/19 від 07.02.19. про надання послуг з оренди обладнання надаються у термін до 31.12.19. та вказало, що "Національне агентство включило до річного плану закупівель на 2020 рік закупівлю послуг з оренди обладнання. Початок переговорної процедури відповідно до річного плану очікується у грудні 2019 - січні 2020 року. Враховуючи викладене, для забезпечення належного безперебійного функціонування інформаційно-телекомунікаційної системи "Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у 2020 році, просимо й надалі, починаючи з 01.01.2020, надавати Національному агентству передбачені вищевказаним договором послуги. Оплату за надані послуги відповідно до чинного законодавства буде надано".
31.12.19. Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтаюр", Національне агентство з питань запобігання корупції та Державне підприємство "Українські спеціальні системи" підписали Акт № 3 приймання-передачі обладнання, в якому навели перелік обладнання та зазначили, що Національним агентством було повернуто ТОВ "АЛТАЮР", а ТОВ "АЛТАЮР" прийняте обладнання в присутності представника ДП "УСС", відповідно до Договору про надання послуг оренди обладнання № 9/19 від 07.02.19. Обладнання розміщене на технічному майданчику Державного підприємства "Українські спеціальні системи" відповідно до Договору з надання послуг з колокейшн із захистом інформаційних ресурсів та надання захищеного доступу до мережі Інтернет № 11.158/19/КЛ від 07.02.19., укладеного між Національним агентством та Державним підприємством "Українські спеціальні системи". Передача Обладнання була здійснена за адресою: м. Київ, вулиця Юрія Іллєнка, 83-б. Обладнання повернуто у справному стані.
В подальшому, 01.01.20. Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" та Національне агентство з питань запобігання корупції підписано Акт № 1 приймання-передачі обладнання, відповідно до якого ТОВ "Алтаюр" в присутності представника ДП "УСС" передало, а НАЗК прийняло обладнання (за переліком, наведеним в Акті), для його встановлення на технічному майданчику ДП "УСС". Передача обладнання була здійснена за адресою: м. Київ, вулиця Юрія Іллєнка, 83-б. Обладнання передано в справному стані.
Як стверджує позивач, після підписання Акту № 3 від 31.12.19. орендоване обладнання за Договором № 9/19 від 07.02.19. фізично не переміщалося з технічного майданчика ДП "Українські спеціальні системи" за адресою: м. Київ, вулиця Юрія Іллєнка, 83-б, та продовжує використовуватись Національним агентством з питань запобігання корупції для забезпечення роботи Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до листа НАЗК № 71-05/86224/19 від 28.12.19. та Акту № 1 від 01.01.20. приймання-передачі обладнання.
Листом № 64-06/86210/19 від 28.12.19. НАЗК запросило уповноваженого представника ТОВ "АЛТАЮР" взяти участь у переговорах щодо здійснення процедури закупівлі: код згідно з ДК 021:2015 - 99999999-9 Не відображене в інших розділах (послуги з оренди обладнання), які відбудуться 03.01.20.
За результатами проведеної договірної процедури 03.01.20. було вирішено здійснити закупівлю та укласти відповідний договір з ТОВ "АЛТАЮР", у зв'язку з чим позивач супровідним листом вих. № 8-2020 від 04.02.20. направив Національному агентству з питань запобігання корупції для підписання проект договору в 2-х примірниках, підписаний позивачем.
06.02.20. позивач листом вих. № 11-2020 вдруге направив до НАЗК проекти договору для підписання.
07.02.20. Національне агентство з питань запобігання корупції листом № 71-05/4359 повернуло надіслані ТОВ "АЛТАЮР" проекти договорів як такі, що не відповідають погодженим під час переговірної процедури умовам, а саме: не враховано положення п. 11.5. розділу 11 "Інші умови": "У разі прийняття Національним агентством з питань запобігання корупції у постійну (промислову) модернізованого програмного забезпечення інформаційно-телекомунікаційної системи Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування Замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку". Одночасно НАЗК направив на підписання позивачу проект договору, умови якого були погоджені під час переговорної процедури. Як вказує позивач, ним було отримано вказаний лист НАЗК 12.02.20.
Рішенням тендерного комітету НАЗК (протокол № 27 від 11.02.20.) відмінено процедуру закупівлі (код згідно з ДК 021:2015 - 99999999-9 Не відображене в інших розділах) у зв'язку з не укладенням договору.
Станом на час розгляду даної справи між позивачем та НАЗК договір оренди майна на 2020 рік не було укладено.
Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що станом на дату подання позову обладнання, передане позивачем Національному агентству з питань запобігання корупції, не повернуто власнику на його вимогу; і НАЗК не визнає наявності грошових зобов'язань перед позивачем зі сплати коштів за користування означеним майном.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частинами 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Як вбачається матеріалів справи, після закінчення строку дії Договору оренди - 31.12.19., відповідач-1 продовжує користуватись переданим позивачем обладнанням по Акту № 1 від 01.01.20.
Пунктом 4.2. Договору передбачено здійснення оплати Послуг в національній валюті України на поточний рахунок Виконавця за фактично надані послуги.
Отже, не зважаючи на закінчення строку дії Договору з 31.12.19., внаслідок продовження дійсних правовідносин між позивачем та відповідачем-1 з оренди обладнання та належного підтвердження подальшого користування цим обладнанням НАЗК, в останнього виник обов'язок зі сплати орендної плати за таке користування, у розмірі та строки, погоджені сторонами.
Вказане також узгоджується з умовами п. 6.1. Договору, яким передбачена чинність Договору в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами свої зобов'язань.
Згідно з частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 3 ст. 285 ГК України передбачено, що орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 ГК України строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
ТОВ "АЛТАЮР" листом вих. № 9-2020 від 04.02.20. направило на адресу НАЗК Акт надання послуг № 17 від 31.01.20. на суму 426.000,00 грн за оренду обладнання в січні 2020 року,
Листом вих. № 16-2020 від 20.02.20. позивач, у зв'язку з не укладанням Договору оренди обладнання на 2020 рік, направив НАЗК Акт надання послуг № 33 від 29.02.20. на суму 426.000,00 грн за оренду обладнання в лютому 2020 року, та просив повернути йому відповідне обладнання.
26.03.20. позивач звернувся до Національного агентства з питань запобігання корупції з претензією про негайне повернення обладнання та виплату заборгованості за оренду майна в розмірі 826.000,00 грн (за період з січня по березень 2020 року) й штрафних санкцій.
31.03.20. позивачем направлено на адресу НАЗК лист вих. № 50-2020 з Актами надання послуг № 17 від 31.01.20., № 33 від 29.02.20. та № 63 від 31.03.20. на суму 426.000,00 грн за оренду обладнання в березні 2020 року.
Листом від 20.05.20. № 90-2020 позивач направив до НАЗК Акти надання послуг № 17 від 31.01.20. (на суму 413.000,00 грн), № 33 від 29.02.20. (на суму 413.000,00 грн), № 63 від 31.03.20. (на суму 413.000,00 грн) та № 111 від 30.04.20. на суму 413.000,00 грн за оренду обладнання в квітні 2020 року.
Листом від 04.06.20. № 123-2020 позивач направив до НАЗК Акт надання послуг № 126 від 31.05.20. на суму 413.000,00 грн за оренду обладнання в травні 2020 року.
Листом від 01.07.20. № 148-2020 позивач направив до НАЗК Акт надання послуг № 158 від 30.06.20. на суму 413.000,00 грн за оренду обладнання в червні 2020 року.
Перелічені вище Акти Національним агентством з питань запобігання корупції на загальну суму 2.478.000,00 грн не підписано.
Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "Алтаюр" зазначає, що виходячи з умов пп. 3.2.10., 4.3. Договору № 9/19 від 07.02.19., строк виконання зобов'язань по сплаті орендної плати за користування обладнанням є таким, що настав після спливу 20 календарних днів з моменту отримання НАЗК відповідних актів, направлених позивачем.
Матеріалами справи (т. 2, а.с. 118, 214, т. 3, а.с. 16) підтверджується направлення позивачем Актів надання послуг № 17 від 31.01.20. (на суму 413.000,00 грн), № 33 від 29.02.20. (на суму 413.000,00 грн), № 63 від 31.03.20. (на суму 413.000,00 грн), № 111 від 30.04.20. (на суму 413.000,00 грн), № 126 від 31.05.20. (на суму 413.000,00 грн), № 158 від 30.06.20. (на суму 413.000,00 грн) листами № 90-2020 від 20.05.20., № 123-2020 від 04.06.20., № 148-2020 від 01.07.20.
Оскільки позивачем не надано до матеріалів справи доказів вручення НАЗК листів № 90-2020 від 20.05.20., № 123-2020 від 04.06.20., № 148-2020 від 01.07.20., визначення дати отримання останнім перелічених вище Актів має здійснюватись з урахуванням положень Нормативів пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року N 958 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28 січня 2014 р. за N 173/24950.
Відповідно до розділу ІІ означених Нормативів, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва) - Д+3. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день
Отже, з урахуванням нормативних строків пересилання простої письмової кореспонденції, датами отримання НАЗК відповідних Актів є:
- Актів надання послуг № 17 від 31.01.20., № 33 від 29.02.20., № 63 від 31.03.20., № 111 від 30.04.20., направлених листом № 90-2020 від 20.05.20. - 26.05.20.;
- Акта надання послуг № 126 від 31.05.20., направленого листом № 123-2020 від 04.06.20. - 11.05.20.;
- Акта надання послуг № 158 від 30.06.20., направленого листом № 148-2020 від 01.07.20. - 07.07.20.
Пунктом 3.2.10. Договору встановлений обов'язок Замовника підписати Акт приймання-передачі наданих Послуг протягом 5 календарних днів з моменту його одержання від Виконавця.
Згідно з п. 4.3. Договору оплата наданих Послуг здійснюється протягом 15 календарних днів з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг.
З наведених обставин справи та положень чинного законодавства і Договору судом встановлено, що строки виконання відповідачем-1 зобов'язань по сплаті грошових коштів за оренду обладнання настали:
- по Актах надання послуг № 17 від 31.01.20., № 33 від 29.02.20., № 63 від 31.03.20., № 111 від 30.04.20. - 15.06.20.;
- по Акту надання послуг № 126 від 31.05.20. - 08.07.20.;
- по Акту надання послуг № 158 від 30.06.20. - 06.08.20.
Частиною 1 ст. 611 встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1. ст. 612 ЦК України).
Згідно з п. 5.3. Договору за порушення строків виконання зобов'язань по оплаті за цим Договором Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань.
Частиною першою статті 230 ГК України визначено поняття штрафних санкцій за Господарським кодексом України, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків ( ч. 1 ст. 550, ч. 1 ст. 624 ЦК України).
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на встановлені судом обставини прострочення виконання відповідачем-1 зобов'язань зі сплати орендної ставки за користування обладнанням позивача, строки такого прострочення відповідно до заявленого позивачем періоду (заява про збільшення позовних вимог від 22.07.20.), суд здійснив власний розрахунок пені та нарахувань за ч. 2 ст. 625 ЦК України, за результатами якого обґрунтованим є нарахування пені в загальному розмірі 11.241,61 грн, а також 3 % річних в загальному розмірі 5.499,00 грн (з 16.06.20. по 23.07.20. (Акти №№17, № 33, 63, 111), з 09.07.20. по 23.07.20. (Акт № 126). Інфляційне збільшення суми заборгованості в означені періоди відсутнє.
Відповідач заперечує наявність у нього будь-яких грошових зобов'язань перед ТОВ "Алтаюр" зі сплати орендної плати за користування обладнанням, посилаючись на відсутність між сторонами чинного Договору, недоведеність вартості послуг з оренди обладнання у 2020 році (яка не була погоджена в Договорі), та повернення позивачу обладнання по Акту № 3 від 31.12.19.
Такі доводи відповідача є необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи з огляду на означені умови Договору та норми закону, так як судом встановлено фактичне існування між позивачем та відповідачем-1 правовідносин з оренди обладнання для забезпечення роботи Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яке надалі продовжує використовуватись Національним агентством з питань запобігання корупції.
Суд звертає увагу на те, що акт приймання-передачі розглядається як письмовий документ, який містить найменування сторін, предмет самої передачі (індивідуально визначене обладнання) і фіксує факт такої передачі.
Отже, саме по собі підписання Акту № 3 від 31.12.19., в разі встановлення відсутності факту реальної передачі обладнання за ним, жодним чином не може розцінюватись як доказ виконання відповідачем-1 зобов'язань з повернення позивачу обладнання, орендованого відповідно до умов Договору № 9/19 від 07.02.19., та припинення зобов'язань за цим Договором.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України в сумі 5.568.838,70 грн за період з 01.07.20. п. 23.07.20.
НАЗК, заперечуючи проти означених позовних вимог вказує, зокрема, що одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення, що суперечить положенням статті 61 Конституції України".
Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Аналіз вищенаведених приписів дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов'язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Водночас, ч. 2 ст. 785 ЦК України визначено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
З викладеного слідує, що орендар за договором оренди має, зокрема, (1) обов'язок сплачувати орендну плату до моменту повернення орендованого майна за актом прийому-передачі та (2) обов'язок негайно повернути орендоване майно після припинення договору оренди.
За висновком суду, правова природа поняття "орендна плата" безпосередньо пов'язана із користуванням річчю і обов'язок сплати такого платежу є суттю орендних правовідносин. Із припиненням зобов'язальних відносин за договором оренди у орендаря додатково виникає інший обов'язок - повернути річ. Але навіть в тому разі, якщо орендар свого обов'язку із повернення речі не виконує, зобов'язання зі сплати орендної плати, встановленої договором або законом, у нього зберігається. При цьому у випадку, коли орендоване майно не повертається з вини орендаря, у нього виникає також і відповідальність за порушення зобов'язання із повернення речі у вигляді неустойки, встановленої ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Отже, відповідальність, передбачена ч. 2 статті 785 ЦК України виникає у разі порушення обов'язку з повернення орендованого майна з вини орендаря. Однак плата за користування річчю є зовсім іншим обов'язком наймача і сплачується у зв'язку з тим, що останній продовжує користуватися річчю.
У статті 61 Конституції України закріплено норму, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Але, відповідно до вказаних вище вимог чинного законодавства основне зобов'язання орендаря - сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється після спливу строку дії договору, оскільки таке припинення пов'язано не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом повернення об'єкта оренди, тобто є господарським зобов'язанням за договором, а не санкцією за його неналежне виконання.
Водночас, передбачена у частині 2 статті 785 ЦК України неустойка, як раз є санкцією за невиконання обов'язку з повернення орендованого майна.
На думку суду, застосована у тексті наведеної норми прив'язка розміру неустойки до розміру орендної плати пов'язана виключно із методикою розрахунку такої санкції, однак така прив'язка жодним чином не свідчить про те, що орендна плата - як зобов'язання та неустойка у розмірі подвійної орендної плати - як санкція є тотожними поняттями.
Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку.
Покладення на суб'єкта господарювання нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки.
Таким чином, у випадку якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі відповідальністю за це порушення буде саме стягнення неустойки, яка передбачена частиною 2 статті 785 ЦК України, тоді як сплата орендної плати за договором оренди є господарським зобов'язанням орендаря. Отже, стягнення з винного у неповерненні орендованого майна орендаря одночасно як заборгованості з орендної плати так і санкції у вигляді подвійної орендної плати за один і той самий період користування майном (після закінчення договору оренди і до моменту повернення орендованого майна за актом прийому-передачі) не може вважатися подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме порушення, оскільки сплата орендної плати такою відповідальністю взагалі не є.
Верховний Суд, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду від 14.11.2018 у справі № 924/195/16, від 11.05.2018 у справі № 926/2119/17 дійшов висновку про те, що зобов'язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії договору оренди, оскільки таке припинення пов'язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта оренди.
Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, у постанові Касаційного господарського суду від 30.07.2020 у справі № 925/1223/17, від 11.12.2019 у справі № 904/527/19.
У той же час, щодо визначення сум неустойки згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України, суд звертає увагу на те, що в розумінні загальних та спеціальних норм права, санкція (неустойка) яка передбачена статтею 785 ЦК України є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору. З огляду на те, що зазначена міра відповідальності застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю), санкція також має характер тривалості у часі (зобов'язання сплатити подвійну плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном). Відтак, зазначена санкція (неустойка), як така, що визначена спеціальною нормою права має певні особливості у застосуванні в порівнянні з іншими штрафними санкціями, які охоплюються загальними визначеннями статті 230 ГК України та статті 549 ЦК України.
Справляння податку на додану вартість регулюється розділом V. "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України. Статтею 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ) визначено: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Отже, застосування будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов'язань до юридичної особи не віднесено законодавцем до об'єктів оподаткування ПДВ.
Відповідно до п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
Отже, Податковим Кодексом України, як спеціальним нормативним актом, що визначає будь-які питання щодо оподаткування, елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування, не передбачено включення до бази оподаткування податком на додану вартість будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов'язань юридичною особою, а навпаки, прямо зазначено про те, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені). При цьому, для цілей оподаткування законодавцем не передбачено виключень щодо спеціальної неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України.
Виходячи з системного аналізу пункту 9.1 статті 9, підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14, статті 180, статті 188 ПК України, податок на додану вартість (ПДВ) - це загальнодержавний непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем (споживачем робіт, послуг), але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (виробник, надавач послуг), тобто особа, що здійснює господарську діяльність (платник податку).
Основою для розрахунку ПДВ виступає додана вартість - знову створена вартість підприємством за рахунок його власних факторів виробництва (землі, капіталу, робочої сили, підприємництва тощо).
Виходячи з аналізу частини другої статті 785 ЦК України, неустойка в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов'язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг.
Неустойка, нарахована на підставі частини другої статті 785 ЦК України є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об'єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності.
З огляду на означене суд дійшов висновку, що при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.
Така правова позиція висловлена Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.11.20. по справі № 916/1319/19.
Отже, судом встановлено, що сума неустойки за ч. 2 ст. 785 ЦК України має нараховуватись виходячи з розміру місячної орендної плати за вирахуванням суми ПДВ (344.166,67 грн).
За розрахунком суду, загальна сума неустойки за ч. 2 ст. 785 ЦК України складає 4.640.698,97 грн (відповідно до періодів нарахування, визначених позивачем у заяві про збільшення позовних вимог від 22.07.20.).
Таким чином, позивачем доведено належним чином у встановленому законом порядку обґрунтованість та законність стягнення з відповідача-1 заборгованості за користування обладнанням (за період з 01.01.20. п. 23.07.20.) в загальному розмірі 2.784.419,35 грн, 11.241,61 грн пені та 5.499,00 грн 3 % річних за порушення строків сплати орендної плати, а також 4.640.698.97 грн неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Національного агентства з питань запобігання корупції та Державного підприємства "Українські спеціальні системи" вчинити дії щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" обладнання, переданого за Договором № 9/19, судом встановлено такі обставини.
20.02.20. позивачем направлено лист вих. № 17-2020 до Державного підприємства "Українські спеціальні системи", яким просив підтвердити, що обладнання перебуває на технічному майданчику цього підприємства та повідомив про намір забрати обладнання з технічного майданчика ДП "Українські спеціальні системи".
Листом № 15-319 від 26.02.20. ДП "Українські спеціальні системи" повідомило, що обладнання позивача знаходиться на технічному майданчику ДП "УСС" та використовується в інтересах НАЗК; питання щодо повернення майна має узгоджуватися з НАЗК.
Листом № 14-546 від 02.04.20. ДП "Українські спеціальні системи" на запит адвоката Власюка В.В. повідомило, що обладнання позивача знаходиться на технічному майданчику ДП "УСС" на підставі Договору № 11.287/20 укладеного 04.03.20. з НАЗК; і з огляду на відсутність договірних відносин з ТОВ "Алтаюр" останньому з метою повернення обладнання необхідно звертатись до НАЗК.
Неодноразові звернення позивача з вимогами про повернення Національним агентством з питань запобігання корупції орендованого обладнання, останнім залишені без задоволення.
Як слідує з матеріалів справи, 04.03.20. між Державним підприємством "Українські спеціальні системи" (Виконавець) та Національним агентством з питань запобігання корупції (Замовник) укладено Договір № 11.287/20, за умовами якого Виконавець зобов'язався надати послуги з розміщення на своєму технічному майданчику обладнання згідно з Переліком обладнання, що розміщене в ДП "УСС" (Додаток № 1) (п. 1.1. Договору № 11.287/20).
Додатком № 1 до Договору № 11.287/20 та Актом № 2 приймання-передачі обладнання від 01.01.20. підтверджується, що обладнання ТОВ "Алтаюр", передане НАЗК, останнім передано для розміщення на технічному майданчику ДП "Українські спеціальні системи" по вул. Іллєнка, 83-б у м. Києві.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов'язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов'язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов'язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.
Господарський суд зазначає, що ТОВ "Алтаюр" виходячи зі змісту правовідносин, було обрано ефективний спосіб поновлення порушеного права в частині заявлених позовних вимог про зобов'язання НАЗК вчинити дії щодо повернення отриманого від позивача обладнання, оскільки спірні правовідносини виникли з договірних орендних зобов'язань, неналежне виконання яких з боку відповідача-1 призвело до порушення прав позивача як орендодавця, за захистом яких останній і звернувся до суду з даними позовними вимогами.
Суд відхиляє доводи відповідача-1 про неможливість задоволення позовних вимог в частині повернення позивачу орендованого обладнання в зв'язку з накладенням на нього арешту та передачею на відповідальне зберігання ДП "Українські спеціальні системи" в межах кримінального провадження № 52020000000000171, з нижченаведених підстав.
Відповідно до ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Отже, арешт майна у кримінальному провадженні жодним чином не стосується господарських відносин, що виникли між позивачем та відповідачем-1 на підставі договору оренди, наслідків закінчення строку дії договору, та не можуть бути підставами для відмови в захисті прав позивача, порушення яких встановлено господарським судом.
Суд відзначає, що арешт майна в межах кримінального провадження має самостійний правовий статус, накладається та знімається виключно в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, і не може стати підставою для відмови в обраному позивачем способі захисту його прав, порушених неналежним виконанням договірних зобов'язань.
Більш того, задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача-1 повернути позивачу належне йому майно не може вплинути на хід кримінального провадження, на правовий статус арештованого майна, та не призводить ні до зняття арешту, ні до зміни особи, відповідальної за збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
При цьому судом враховано, що вимога про повернення майна у зв'язку з не укладанням Договору оренди обладнання на 2020 рік, позивачем направлялась до НАЗК листом вих. № 16-2020 від 20.02.20. та не була задоволена останнім до дати постановлення ухвали про накладення арешту на обладнання - 22.04.20. (ухвала Вищого антикорупційного суду по справі №991/3183/20 провадження № 1-кс/991/3279/20), що свідчить про наявність реального господарського спору між сторонами щодо повернення орендованого обладнання, який належить вирішити в даному господарському провадженні відповідно до заявлених позовних вимог.
Поряд з цим, господарський суд зазначає про невірне визначення ТОВ "Алтаюр" співвідповідачем за вимогами про зобов'язання вчинити дії щодо повернення обладнання позивача ДП "Українські спеціальні системи", оскільки останній утримує спірне майно на підставі договору № 11.287/20, укладеного між ДП "УСС" та НАЗК, тобто, за наявності правових підстав на таке утримання.
Водночас, умовами Договору № 9/19 від 07.2.19. про надання послуг з оренди обладнання передбачено обов'язок саме Національного агентства з питань запобігання корупції здійснити повернення позивачу обладнання (п.п. 3.2.3., 8.7. - 8.9. Договору).
Відтак, пред'явлені до відповідача-2 (ДП "Українські спеціальні системи") позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Суд відхиляє інші доводи і твердження сторін як такі, що не впливають на результат вирішення даного спору.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 10.02.10. в справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04 зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.94., серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01.07.03.). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27.09.01.).
В рішенні від 18.07.06. у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00 Суд зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94.
Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених до Національного агентства з питань запобігання корупції позовних вимог про зобов'язання вчинити дії щодо повернення отриманого від позивача обладнання та стягнення 2.784.419,35 грн заборгованості з орендної плати за користування обладнанням, 11.241,61 грн пені, 5.499,00 грн 3 % річних та 4.640.698.97 грн неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України. В задоволенні решти позовних вимог до відповідача-1 та в позовних вимогах до відповідача-2 належить відмовити.
Також, позивачем 14.01.21. подано клопотання про стягнення з відповідачів судових витрат, які складаються з суми судового збору в розмірі 128.398,92 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 257.500,00 грн.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом частин 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно із наявним у позовній заяві попереднім розрахунком судових витрат (т.1, а.с. 23), розмір витрат на професійну правничу допомогу складав 15.000,00 грн за підготовку позовної заяви, подальший розрахунок витрат залежить від обсягу наданої професійної правничої допомоги протягом судового розгляду справи (судові засідання, підготовка клопотань та заперечень).
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В обґрунтування заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" посилається на те, що факт надання правової допомоги позивачу підтверджується договором, укладеним з Адвокатським об'єднанням "ТВІН ЛОЄРС", додатковою угодою № 1 до договору, актами наданих послуг № 1-ТЛ-АМ, № 3-ТЛ-АМ, рахунками-фактури, платіжними дорученнями, банківськими виписками та детальним описом робіт (наданих послуг).
Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.20. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням "ТВІН ЛОЄРС" було укладено договір про надання правничої допомоги (далі - Договір від 10.01.20.), відповідно до якого Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання зобов'язується надавати за винагороду Клієнту чи вказаним ним особам професійну правничу (правову) допомогу, пов'язану з представництвом інтересів Клієнта в усіх без винятку судах України, зокрема, але не виключно, у Господарському суді міста Києва, у Північному апеляційному господарському суді, Верховному Суді, органах державної влади та місцевого самоврядування, в усіх інших підприємствах, установах, організаціях, будь-яких органах досудового розслідування; також послуги, пов'язані з представництвом у переговорах щодо досудового (позасудового) врегулювання спорів (далі - Справа).
Професійна правнича (правова) допомога, передбачена в п. 1.1. Договору, охоплює, зокрема, підготовку та подання процесуальних документів до суду, представництво інтересів Клієнта в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо (п. 1.3. Договору від 10.01.20.).
За змістом пункту 2.1. Договору від 10.01.20. винагорода за надання професійної правничої (правової допомоги), передбаченої в п. 1.1. Договору, складає 1.000,00 грн за одну годину.
30.04.20. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору від 10.01.20., якою доповнили п. 2.1. Договору додатковою угодою наступного змісту: "Винагорода за надання професійної правничої (правової допомоги), передбаченої в п. 1.1. Договору, у справі № 910/4894/20, яка розглядається Господарським судом міста Києва, складає 2.500,00 грн за одну годину" (п. 1 Додаткової угоди).
Як передбачено п. 2. Додаткової угоди № 1 до Договору від 10.01.20., зміни, передбачені в п. 1. Цієї Додаткової угоди, набирають чинності з моменту підписання цієї Додаткової угоди та усі рахунки Адвокатського об'єднання після підписання цієї Додаткової угоди виставляються з урахуванням змін, передбачених цією Додатковою угодою.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за ним. Договір поширюється в тому числі на відносини сторін, які виникли до дати набрання чинності цим Договором.
На підтвердження надання послуг, обумовлених Договором від 10.01.20., позивачем надано до матеріалів справи, зокрема, акти наданих послуг № 1-ТЛ-АМ від 04.09.20., № 3-ТЛ-АМ від 06.10.20.
Відповідно до Акту № 1-ТЛ-АМ від 04.09.20. Адвокатським об'єднанням "ТВІН ЛОЄРС" надано, а позивачем прийнято послуги з професійної правничої допомоги, яка включає в себе підготовку позовної заяви, клопотання про забезпечення позову, про витребування доказів, підготовку адвокатських запитів, претензії та відповіді на відзив НАЗК від 12.05.20., загальною вартістю 100.000,00 грн.
Для оплати означених послуг згідно з Актом № 1-ТЛ-АМ від 04.09.20. Адвокатським об'єднанням "ТВІН ЛОЄРС" було виставлено рахунок-фактуру від 04.09.20. на суму 100.000,00 грн.
Вказана сума була сплачена позивачем на рахунок Адвокатського об'єднання "ТВІН ЛОЄРС" платіжним дорученням № 6716 від 10.09.20. Перерахування коштів також підтверджується банківською випискою по рахунку ОА "ТВІН ЛОЄРС" від 12.01.21.
Розглянувши опис наданих послуг відповідно до Акту № 1-ТЛ-АМ від 04.09.20., суд вважає необґрунтованим відшкодування позивачу понесених витрат в розмірі 12.500,00 грн на підготовку клопотання про забезпечення позову, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.20. було відмовлено в задоволенні вказаного клопотання.
Водночас, за висновками суду позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання Адвокатським об'єднанням "ТВІН ЛОЄРС" професійної правничої допомоги позивачу згідно з Актом № 1-ТЛ-АМ від 04.09.20. на загальну суму 87.500,00 грн. та її сплати за платіжним дорученням № 6716 від 10.09.20.
Відповідно до Акту № 3-ТЛ-АМ від 06.10.20. Адвокатським об'єднанням "ТВІН ЛОЄРС" надано, а позивачем прийнято послуги з професійної правничої допомоги, яка включає в себе підготовку відповіді на відзив ДП "УСС", заяв, клопотань, адвокатських запитів, пояснень, заперечень тощо, участь адвокатів у засіданнях суду 26.05.20., 18.06.20., 23.07.20., 11.08.20., 17.09.20. Загальна вартість наданих послуг згідно з означеним Актом складає 159.500,00 грн.
Для оплати означених послуг згідно з Актом № 3-ТЛ-АМ від 06.10.20. Адвокатським об'єднанням "ТВІН ЛОЄРС" було виставлено рахунок-фактуру від 06.10.20.20. на суму 159.500,00 грн.
Вказана сума була сплачена позивачем на рахунок Адвокатського об'єднання "ТВІН ЛОЄРС" платіжним дорученням № 6908 від 09.11.20. Перерахування коштів також підтверджується банківською випискою по рахунку ОА "ТВІН ЛОЄРС" від 12.01.21.
Розглянувши опис наданих послуг відповідно до Акту № 3-ТЛ-АМ від 06.10.20., суд встановив, що не підлягають відшкодуванню понесені позивачем витрати на правничу допомогу за подання клопотання від 25.05.20. (на суму 7.500,00 грн), оскільки останнє не було задоволено судом, а також за подання заяв про збільшення позовних вимог від 25.05.20. (на суму 25.000,00 грн), від 16.06.20. (на суму 12.500,00 грн), від 23.07.20. (на суму 12.500,00 грн), оскільки позовні вимоги в подальшому також були змінені позивачем заявою від 21.07.20., яка прийнята судом до розгляду відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 03.08.20.
Також, суд не вбачає підстав для відшкодування вказаних в Акті № 3-ТЛ-АМ від 06.10.20. витрат в розмірі 2.000,00 грн, які складають: внутрішні адміністративні витрати, такі як витрати на послуги секретарського персоналу, фотокопіювання, послуги Інтернет, поштові послуги, послуги кур'єрської служби, архівування, міжнародні й місцеві телекомунікації, транспортні витрати з підстав відсутності в матеріалах справи доказів реального надання таких послуг та їх вартості.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується надання Адвокатським об'єднанням "ТВІН ЛОЄРС" професійної правничої допомоги позивачу згідно з Актом № 3-ТЛ-АМ від 06.10.20. на загальну суму 100.000,00 грн. та її сплати за платіжним дорученням № 6908 від 09.11.20.
Отже, за висновками суду за висновками суду позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання Адвокатським об'єднанням "ТВІН ЛОЄРС" професійної правничої допомоги позивачу в межах розгляду даної справи на загальну суму 187.500,00 грн.
Заперечення відповідача-1 щодо вартості понесених позивачем витрат на професійну правничу (правову) допомогу обґрунтовані, зокрема, штучним збільшенням вартості таких витрат шляхом укладення Додаткової угоди № 1 від 30.04.20. до Договору від 10.01.20., якою доповнено п. 2.1. Договору додатковою угодою наступного змісту: "Винагорода за надання професійної правничої (правової допомоги), передбаченої в п. 1.1. Договору, у справі № 910/4894/20, яка розглядається Господарським судом міста Києва, складає 2.500,00 грн за одну годину". Зміни, передбачені в п. 1. Цієї Додаткової угоди, набирають чинності з моменту підписання цієї Додаткової угоди та усі рахунки Адвокатського об'єднання після підписання цієї Додаткової угоди виставляються з урахуванням змін, передбачених цією Додатковою угодою. (п. п. 1, 2 Додаткової угоди).
Поряд з цим, ст. 204 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Також, частиною 3 ст. 631 ЦК України передбачено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
З аналізу наведених норм закону вбачається, що умови договору та зміни до нього, зокрема, щодо вартості послуг, дати, з якої застосовуються змінені умови тощо, встановлюються за домовленістю сторін. Відтак, з огляду на означене та з урахуванням презумпції правомірності правочину, заперечення відповідача-1 в цій частині відхиляються судом.
Судом також не приймаються до уваги інші доводи відповідача-1 щодо не співмірності обсягу проведеної роботи і витраченого часу на підготовку процесуальних документів та вартості наданих послуг, складністю справи та ін., у зв'язку з їх необґрунтованістю. Судом надано оцінку відповідним обставинам при дослідженні доказів, наданих на підтвердження обсягу та вартості наданої позивачу правової допомоги, зокрема, актів наданих послуг.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог у повному обсязі, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача-1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов до Національного агентства з питань запобігання корупції задовольнити частково.
2. Зобов'язати Національне агентство з питань запобігання корупції (01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 28; ідентифікаційний код 40381452) вчинити дії щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" (03037, м. Київ, просп. Валерія Лобановського, буд. 56/21, офіс 8.4.; ідентифікаційний код 37210479) обладнання за переліком:
№Найменування, модельТехнічні характеристикиКіл-ть, шт.Серійний номер
1.Сервер ORACLE SUN FIRE Х4170 M2Сервер SUN FIRE Х4170 М2 SERVER, Процесор 2х Intel Xeon CPU Х5677 @ 3.47GHz Оперативна пам'ять 72GB РС3-10600 DDR3 RAM Мережева карта PCIe Low Profile Adapter 10GbE SFP+ 2x Delta Electronics Power Supplies1SN:1038FMM0M4
2.Сервер ORACLE SUN FIRE X4170 M2Сервер Sun SUN FIRE X4170 M2, Процесор Intel Xeon CPU X5640 @ 2.273GHz, Оперативна пам'ять 64GB РС3-10600 DDR3 RAM Мережева карта PCIe Low Profile Adapter 10GbE SFP+ 2x Delta Electronics Power Supplies1SN:1142FMM03C
3.Сервер ORACLE SUN FIRE X4170 M2Сервер Sun SUN FIRE X4170 M2 Процесор Intel Xeon CPU X5620 @ 2.4GHz Оперативна пам'ять 32GB PC3-10600 DDR3 RAM 6 Gb SAS PCIe RAID HBA Мережева карта PCIe Low Profile Adapter 10GbE SFP+ 2x Delta Electronics Power Supplies,1SN:1047FMM082
4.Шасі до серверу FUJITSU Integrated System PRIMEFLEX Cluster-in-a-box based on PRIMERGY CX400PRIMEFLEX Кластер-в-коробці. Шасі для серверів PRIMERGY СХ250. Підтримується до 4 серверних вузлів PRIMERGY СХ250. Блок живлення 220В - 2 шт.2SN:YLKQ002682 SN:YLKQ002679
5.Сервер PRIMERGY CX250Сервер PRIMERGY СХ250 з наступними параметрами: Процесор 2 X Intel®Xeon® CPU Е5-2670 0 @ 2.60GHz, 2600 Mhz, 8 Core(s) Оперативна пам'ять DDR3 8 ГБ - 16 шт., всього 128 ГБ Мережева карта PCIe Low Profile Adapter 10GbE SFP+ Intel X520-DA24SN:QTFCE52320 0817-1 SN:QTFCE52320 0817-2 SN:QTFCE52320 0817-3 SN:QTFCE52320 0817-4
6.Сервер PRIMERGY CX250Сервер PRIMERGY CX250 з наступними параметрами: Процесор 2 X Intel®Xeon® CPU Е5-2670 0 @ 2.60GHz, 2600 Mhz, 8 Core(s) Оперативна пам'ять DDR3 16 ГБ - 16 шт., всього 256 ГБ Мережева карта PCIe Low Profile Adapter 10GbE SFP+ Intel X520-DA23SN:QTFCE52320 0806-1 SN:QTFCE52320 0806-2 SN:QTFCE52320 0806-3 SN:QTFCE52320 0806-4
7.Система збереження даних Oracle ZFS Appliance x4275M2Система збереження даних Oracle ZFS Appliance X4275M2 забезпечує сумісність з будь-якими форматами даних: • Протокол доступу SMB (CIFS), NFS, iSCSI, FTP, RSYNC • Можливість роботи в режимі FC- Target • Підтримка майбутніх форматів і пристроїв • Он-лайн обробка даних: дедуплікація, стиснення, антивірусна перевірка • Економія дискового простору за рахунок дедуплікації HDD 300 Gb - 2 шт. SSD F20 Cache - 1 шт. SSD Intel® Optane™ 905Р Series (1.5TB, 1/2 Height PCIe x4, 3D XPoint™) - 2 шт.1SN:1008XFG012
8.Додаткове шасі до СЗД Oracle ZFS Appliance x4275M2Supermicro Chassis 847-R1200B 36HDD Шасі з 2 блоками живлення 1200W 36 відсіку під жорсткі диски з гарячою заміною SAS3/SATA3 3.5", два відсіки під диски SATA 2.5"(опціонально) Санчата для жорстких дисків гарячої заміни 3.5" - 24 шт. Рейки для установки в 19" стійку - 1 шт. Ключові особливості HDD 2000 Gb - 19 шт. SSD Intel 3710 400GB 4 шт. SSD SATA2.5" 960GB TLC S4500 SSDSC2KB960G701 INTEL - 12 шт. Високоефективне живлення і велика місткість корпусу Корпус 4U, спроектований для зберігання даних Блок живлення 1200W (1+1) 24 змінних відсіки 3.5" для дисків SAS SES2 (однопортовий) SSD Intel® Optane™ 905Р Series (1.5TB, 1/2 Height PCIe x4, 3D XPoint™) - 2 шт.1SN:S1092412371 7376
9.Комутатор Cisco Nexus N5K - C5010P - BFКомутатор Cisco Nexus 5010 з 20 портами 10гбіт/c Ethernet, Cisco Data Center Ethernet (DCE) та 8 портів Fibre Channel over Ethernet (Fco), які працюють на повній лінійній швидкості, з наднизькою затримкою комутації в 3,2 мікросекунди для додатків центрів обробки даних. Основні особливості: Пропускна здатність 500Gbps з затримкою 3,2 мікросекунди незалежно від розміру пакета і включених сервісів; 20 фіксованих портів 10GE/Fco; 1 слот для установки модуля розширення; 1 послідовний порт і 1 порт 10/100/1000BaseT для управління; 2 блока живлення з гарячою заміною і резервуванням 1+1; 2 вентиляторних модуля з гарячою заміною і резервуванням 1+1, що забезпечують охолодження front-to-back2SN: SS1141208FV SN: SS11344091P
10.Маршрутизатор Juniper SRX650Маршрутизатор Juniper SRX650 Продуктивність Firewall 700 Mbps Продуктивність IPsec VPN 65 Mbps Продуктивність IPsec VPN 65 Mbps Наявність слота під установку PIM модулей. Підтримка 3G мереж. Повний набір Unified Threat Management: (IDP/IPS; Antivirus /Antispam; Webfiltering; Unified Access Control) при наявності необхідних ліцензій підтримка системи Juniper NSM для обліку статистики Підтримка функцій комутації другого рівня ( dotlq vlan, LAG, STP/RSTP ) Підтримка функцій маршрутизації третього рівня ( OSPF, BGP (RR при наявності ліцензії), RIP, ЕСМР, MPLS, LDP, RSVP, ССС, VPLS ) Передача Multicast трафіка, в.т.ч. всередині IPsec тунелей. PIM, IGMP Підтримка QoS. Резервування, кластеризація. Підключення точок безпроводного доступу Juniper АХ411. РоЕ1SN:AJ1713AA00 55
11.Комутатор Extreme Networks SummitX430-24tКомутатор Extreme Summit X430-24t 24 порти 10/100/1000 T-Base. Базується на революційній операційній системі ExtremeXOS®. ExtremeXOS® - модульна операційна система, що поєднує в собі безпрецедентну стабільність, відмовостійкість, продуктивність і гнучкість. Гігабітні комутатори серії Extreme Networks Summit Х430 призначені для побудови мереж доступу корпорацій, регіональних офісів, а також малого і середнього бізнесу. Модель Summit Х430- 24t має фіксовану конфігурацію з 28 портами 10/100/1000 Мбіт/с. Ідеально підходять для конвергентних мереж доступу уніфікованих комунікацій, бездротовий мобільності, потокових медіа і багато адресного трафіку.1SN:1341N-40153
12.Комутатор Extreme Networks SummitX460-24tSummit Х460 -маршрутизуючий комутаторів ядра мультисервісної мережі з винятковою щільністю портів 1GE у формі факторі 1RU і продуктивною матрицею комутації. 24 порти 10/100/1000 Мбіт/с Слот розширення для карт 10 Гбіт/с Комутатори Extreme Networks Summit Х460 підтримують технологію стикування по Ethernet, використовуючи модуль Summit Stack-V з портами 10 GE і стандартні оптичні лінії, для об'єднання декількох комутаторів у без серійного номеру віртуальний шасі. Summit Stack-V дозволяє об'єднувати комутатори в єдине шасі на відстанях до 40 км. Для об'єднання комутаторів Extreme Networks Summit Х460 в стек на великих відстанях використовуються порти 10 Gigabit Ethernet зі стандартними SFP+ інтерфейсами.1SN:1047G-01334
13.Комутатор Nexus 2248ТРКомутатор Cisco Nexus 2248ТР 48 портів 100/1000BASE-T 4 порти SFP+ 10 Гбіт/с Призначені для використання в центрах обробки даних. Ці розширювані і надійні свічі забезпечують високий рівень віртуалізації і комутацію 2 рівня.2SN:SS115120818 SN: SS115110DWV
14.Система збереження даних Storage2HGST G460-J-12 Storage Enclosure Шасі з 2 блоками живлення 1650W 60 відсіків під жорсткі диски з гарячою заміною SAS3/SATA3 3.5/ 2.5" Санчата для жорстких дисків гарячої заміни 3.5" - 60 шт. Високоефективне живлення і велика місткість корпусу Корпус 4U, спроектований для зберігання даних. Рейки для установки в 19" стійку - 1 шт Ключові особливості HDD 1000Gb-6 шт. HDD HUS726020AL5214 [HDD Server HGST Ultrastar 7K6000 (3.5", 2TB, 128MB, 7200 RPM, SAS 12Gb/s, 512E SE) SKU: 0F22819 ] - 12 шт. SSD S840 Enterprise SAS SED 2Tb - 6 шт. HDD 4000 Gb - 3 шт.1SN:CHCSS05017 CA000D
15.Комутатор НР1905- 24Комутатор HP 1905-24 24 порта 10/100 Мбіт 2 порта 10/100/1001SN:CN22BWN0 DF
16.Сервер Cisco UCS С240 М3Сервер UCS С240 М3 форм-фактор 19" 2U, два процесора Intel Xeon Е5-2600, 24 DIMM-слота, 24 дискових привода, мережевий адаптер Ethernet1SN: FCH1712V0VF
17.Сервер Cisco UCS С220 М3Сервер UCS С220 М3 форм-фактор 19" 1U, два процесора Intel Xeon E5-2600, 16 DIMM-слота, 8 дискових привода, мережевий адаптер Ethernet1SN: FCH1721V149
18.Система моніторингуСервер UCS C240M3S - 3 шт. CPU 2xIntel® Xeon ® CPU E5-2680 @2.70Ghz RAM 192Gb DDR3 ECC Disk Intel SSD DC S3710 400Gb Disk Intel SSD DC S4500 960Gb Disk Seagate ST91000640NS 1Tb Disk HGST HUC101212CSS600 1Tb1SN: FCH1702V25J FCH1702V0Z4 FCH1623V2VQ SN: BP0213179256 P7689-C SN: AE4910AA0135 SN: 0949G-81312
Комутатор Juniper EX4200 - 1 шт. Комутатор Juniper QFX3600 - 1 шт. Маршрутизатор Juniper SRX210 - 1 шт. Комутатор Extreme Summit X450-48t -1 шт
3. Стягнути з Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 28; ідентифікаційний код 40381452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" (03037, м. Київ, просп. Валерія Лобановського, буд. 56/21, офіс 8.4.; ідентифікаційний код 37210479):
- 2.784.419 (два мільйони сімсот вісімдесят чотири тисячі чотириста дев'ятнадцять) грн 35 коп. заборгованості з орендної плати за користування обладнанням;
- 11.241 (одинадцять тисяч двісті сорок одну) грн 61 коп. пені;
- 5.499 (п'ять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн 00 коп. 3 % річних;
- 4.640.698 (чотири мільйони шістсот сорок тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн 97 коп. неустойки;
- 113.729 (сто тринадцять тисяч сімсот двадцять дев'ять) грн. 85 коп. судового збору;
- 165.722 (сто шістдесят п'ять тисяч сімсот двадцять дві) грн. 41 коп. витрат на правову допомогу адвоката.
4. В іншій частині в позові до Національного агентства з питань запобігання корупції відмовити.
5. В позові до Державного підприємства "Українські спеціальні системи" відмовити повністю.
7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 11.03.21.
Суддя Т.М. Ващенко