ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.03.2021Справа № 910/20426/20
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (площа Івана Франка, буд. 5, м. Київ, 01001) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРО ГРУП» (вул. Харківське шосе, буд. 144А, м. Київ, 02091) про стягнення 58338,67 грн,
Без виклику сторін
23.12.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРО ГРУП» про стягнення 58338,67 грн та передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 52274,63 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1200,33 грн, 3% річних у розмірі 1080,27 грн, пеню у розмірі 3783,44 грн та судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором забезпечення постачання теплової енергії №241059 від 01.03.2019 р, внаслідок чого, за період з листопада 2019 р. по жовтень 2020 р. у відповідача виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у гарячій воді у розмірі 52274,63 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 позовна заява прийнята до розгляду, у вказаній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу запропоновано у строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України, визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/20426/20 була надіслана на адреси учасників справи рекомендованим листом та вручена їх представникам, про що свідчать відомості з реєстру поштового відправлення (https://ukrposhta.ua/).
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
22.01.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 26.01.2021 відмовлено у задоволенні клопотання позивача Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 « Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 », укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією « Київенерго », КП « Київтеплоенерго » визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ « Київенерго » . За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП « Київтеплоенерго » видано ліцензію на право провадження господарського діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Таким чином, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго».
01.03.2019 р. між комунальним підприємством виконавчого органу Київради ( Київської міської державної адміністрації ) «Київтеплоенерго» (Сторона 1, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЗАРО ГРУП» (Сторона 2, відповідач) був укладений договір № 241059 на забезпечення постачання теплової енергії.
Предметом вказаного договору є постачання теплової енергії в гарячій воді тепловими мережами, зовнішньобудинковими системами, включаючи обладнання індивідуальних теплових пунктів, вузлів обліку та вузлів приєднання, що знаходяться у власності, або на балансі, або в експлуатації, або на технічному обслуговуванні, чи в будь - якому користуванні Сторони 2 (далі теплове обладнання Сторони 2) відповідно до додатку № 5 до цього договору на потреби об'єкту по прос. Оболонський, 54 опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, шляхом грошової компенсації теплових витрат; в кількості та в обсягах, згідно з додатком № 1 до договору.
При виконанні умов договору, а також вирішенні усіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язались керуватись тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правила), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України. ( п. 2.1 договору )
Згідно п. 2.2.1 договору Сторона 1 зобов'язується підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською державною адміністрацією ( додаток № 2 до цього договору ).
Пунктом 2.3.1 договору передбачено, що Сторона 2 зобов'язався дотримуватись умов та порядку оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатках № 1 та № 4 до цього договору.
У додатку № 3 до договору « Тарифи на теплову енергію » сторонами погоджено, що розрахунки із Стороною 2 за теплову енергію Стороною 1 проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації ) від 22.12.2018 №2340, за кожну відпущену гігакалорію ( 1 Гкал/грн. ) без урахування ПДВ на рівні: 1342,98 грн./Гкал. У разі зміни тарифів розрахунки із Стороною 2 за теплову енергію Стороною 1 здійснюються за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору. Сторони погоджуються з можливим зміненням тарифів у період дії цього договору відповідно до Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації ). Розмір податку на додану вартість визначається чинним законодавством України.
У додатку № 4 до договору сторони погодили порядок розрахунків за теплову енергію.
Так, відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору Сторона 2 до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплачує Стороні 1 вартість фактичних обсягів теплової енергії у розрахунковому періоді, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.
Пунктом 3 додатку № 4 передбачено, що Сторона 2 щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в Центрі обслуговування клієнтів за адресою: вул Волоська, 42:
- облікову картку фактичних обсягів теплової енергії за звітний період;
- акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки відповідач повертає в Центр обслуговування клієнтів );
- акт виконаних робіт.
Пунктом 5.2.2 договору передбачено, що Сторона 2 несе відповідальність за виконання порядку розрахунків за теплову енергію, викладеного в додатку № 4 до цього договору.
Стороні 2 на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) Стороною 1 нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день прострочення до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України ( п. 6 додатку № 4 до договору ).
Відповідно до п.п 8.1, 8.4 договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до дати передання теплових мереж до комунальної власності м. Києва або іншій стороні. Припинення дії договору не звільняє Сторону 2 від обов'язку повної сплати нарахувань за договором.
Постачання позивачем у період з листопада 2019 року по жовтень 2020 року теплової енергії відповідачу підтверджується наявними у матеріалах справи обліковими картками за період з листопада 2019 року по жовтень 2020 року та актами приймання-передавання товарної продукції за спірний період.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором енергопостачання.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ст. 629 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 2 додатку № 4 до договору передбачено, що відповідач до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплачує позивачу вартість фактичних обсягів теплової енергії у розрахунковому періоді, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не надано документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем у повному обсязі, у зв'язку із чим заборгованість відповідача за договором перед позивачем у період з листопада 2019 року по жовтень 2020 року становить 52 274,63 грн.
У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання за вказаним договором позивачем заявлено до стягнення інфляційну складову боргу у розмірі 1200,33 грн, 3% річних у розмірі 1080,27 грн, пеню у розмірі 3783,44 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за спожиту теплову енергію передбачена у пункті п. 5.2.2. договору, відповідно до якого сторона-2 несе відповідальність за виконання порядку розрахунків за теплову енергію, викладеного в додатку № 4 до цього договору.
Стороні-2 на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) стороною-1 нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день прострочення до моменту його повного погашення - але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України (п. 6 додатку № 4 до договору).
Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, судом встановлено, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 16.12.2019 року по 31.10.2020 року, за розрахунком суду, становить 3705,34 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 78,10 грн. позивачу належить відмовити.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
При перевірці наданого позивачем розрахунку інфляційної складової боргу, судом встановлено, що позивачем неправильно визначено періоди нарахування, оскільки не враховано початок прострочення виконання грошового зобов'язання у відповідності до пункту 2 додатку № 4 до договору, а саме Сторона 2 до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплачує Стороні 1 вартість фактичних обсягів теплової енергії у розрахунковому періоді, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця. Отже нарахування інфляції відповідно до вищевказаного пункту повинно здійснюватись з 16 числа, оскільки 15 є останнім днем для здійснення оплати.
З врахуванням вищевикладеного, суд відмовляє в частині стягнення інфляційної складової боргу.
При перевірці наданого позивачем розрахунку 3% річних, судом встановлено, що позивачем неправильно визначено періоди нарахування, оскільки не враховано початок прострочення виконання грошового зобов'язання у відповідності до пункту 2 додатку № 4 до договору, а саме Сторона 2 до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплачує Стороні 1 вартість фактичних обсягів теплової енергії у розрахунковому періоді, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця. Загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 64,89 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 1015,38 грн. позивачу належить відмовити.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не впливають на висновки суду щодо часткового задоволення позовних вимог.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Демидова В.О., рішення виноситься у перший робочий день - 05.03.2021.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРО ГРУП» (вул. Харківське шосе, буд. 144А, м. Київ, 02091, код ЄДРПОУ 31450731) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5, поточний рахунок НОМЕР_1 у ТВБВ № 10026/02 філія - Головного управління по м. Києву та Київської області АТ «ОЩАДБАНК», код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 52 274,63 грн, пеню у сумі 3 705,34 грн, 3% річних у сумі 64,89 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРО ГРУП» (вул. Харківське шосе, буд. 144А, м. Київ, 02091, код ЄДРПОУ 31450731) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5, поточний рахунок НОМЕР_1 у ТВБВ № 10026/02 філія - Головного управління по м. Києву та Київської області АТ «ОЩАДБАНК», код ЄДРПОУ 40538421) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2019 грн. 35 коп.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
6. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено та підписано 10.03.2021
Суддя В.О.Демидов